АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-а-208/2008р.                                Головуючий в 1-й інст.- Павленко О.П.

Категорія: ст.309 ч.1 КК України      .                Доповідач-Коваль С.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20   лютого   2008   року   колегія   суддів   судової  палати   у  кримінальних   справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді   Лагнюка М.М.

суддів                        Верховець Т.М., Коваль С.М.

за участю прокурора       Рудак О.В.

засудженого              ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2007 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Горлівка Донецької області, громадянин України, проживаючий без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст.55 КК України ( в редакції 1960 року), -- засуджений за ст.309 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 04 жовтня 2006 року приблизно о 13 годині, знаходячись на території ринку в м. Ірпінь Київської області, у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно, без мети збуту придбав за 60 грн. наркотичний засіб - опій ацетильований, який незаконно зберігаючи при собі громадським транспортом перевіз до м.Києва. В цей же день приблизно о 18 годині, ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції біля будинку АДРЕСА_2, які виявили і вилучили в нього медичний шприц з наркотичним засобом - опієм ацетильованим. Маса опію в рідині в перерахунку на суху речовину 0,138 г.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. не оспорюючи обставин вчиненого ним злочину, доведеності його вини та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити та пом»якшити призначене йому покарання. При цьому зазначає, що при призначенні покарання суд недостатньо врахував наявність таких пом»якшуючих покарання обставин як повне визнання ним своєї вини та щире каяття у скоєному, що він раніше не судимий, був евакуйований із зони відчуження Чорнобильської АЕС та має батька інваліда 2 групи. В зв»язку з чим, просить пом»якшити призначене йому покарання, обравши його без позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України і просить застосувати відносно нього Закон про амністію.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, пояснення прокурора, який вважав вирок суду законним і обгрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичного засобу, без мети збуту при обставинах, викладених у вироку, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом за згодою учасників судового розгляду в порядку ст.299 ч.3 КК України доказах і в апеляції не заперечується.

Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.309 КК України є правильною і також не заперечується.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримав вимоги ст.65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом»якшують покарання.

Зокрема, при призначенні покарання ОСОБА_1 судом було враховано, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, посередньо характеризується, місця реєстрації не має та під час досудового і судового слідства знаходився у розшуку.

При цьому, судом була також взята до уваги пом»якшуюча покарання обставина -щире каяття.

З урахуванням всіх цих обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції закону, що передбачає покарання за вчинений злочин є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що він був евакуйований із зони відчуження Чорнобильської АЕС та має батька інваліда 2 групи, не можуть визнаватись підставами для пом»якшення йому міри покарання, оскільки наведені доводи не підтверджені відповідними документами.

Крім того. ОСОБА_1 не може бути звільнений від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, оскільки згідно вказаного закону, звільненню від покарання підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей та учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має батька ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2, якому на день набрання чинності вказаним Законом виповнилося 68 років. А щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що він був евакуйований із зони відчуження Чорнобильської АЕС то такі дані в матеріалах справи відсутні. Ці дані також не були надані і самим засудженим.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом»якшення покарання засудженому  ОСОБА_1   та  застосування  відносно  нього  Закону  України  «Про . амністію».

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.