Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Гайдар А.В.

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 вересня 2009 року                                                     Справа № 2а-8/09/0509

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:   Василенко Л.А.,

суддів:  Бадахової Т.П., Ханової Р.Ф.,  

при секретареві    Дегтярьовій А.М.,

розглянула апеляційну скаргу Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 2 березня 2009р. у справі № 2а-8/09 за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення  про визнання дій протиправними, стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії, і

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

13 листопада 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та сплаті заборгованості щодо виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 р. до 30.06.2008 р. в сумі 6682,0 грн.; зобов'язати відповідача нараховувати та сплачувати їй допомогу по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років на час виплати.

    Постановою Вугледарського міського суду Донецької області від 2 березня 2009р. позов  ОСОБА_1  задоволений частково: визнані протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачеві з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.; стягнуто з відповідача на користь позивача недотримана нею вищезазначена допомога за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007 р. в сумі 2072,75 грн.

    Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

    Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність його представника.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, перебувала на обліку у відповідач з 26.12.2006р. до 30.06.2008р., з 01.01.2006р. отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач отримала з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в загальній сумі 606,77 грн.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду скасувати з наступних підстав.

Позивач має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що підтверджено свідоцтвом про народження виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вугледарського міського управління юстиції Донецької області (а.с.13).

Відповідно до довідки відповідача позивач перебуває на обліку, як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.12.2006р.(а.с. 10,11).

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в  необґрунтованому незастосуванні судом приписів ч.1 ст.100 КАС України щодо відмови у позові  у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягав відповідач.

Приписами частини 2 статті 99 КАС України передбачено застосування річного строку звернення до суду з адміністративним позовом у випадку, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Питання про наслідки пропущення строку розглядається на етапі судового розгляду першочергово, зазвичай не переходячи до розгляду справи по суті. Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати  проти такої заяви відповідача також посиланнями на поважність причин пропущення строку.

Колегією суддів встановлено, що відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов наполягав на відмові в позові відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (а.с.38,39), в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції відсутнє обґрунтування поважності причини  пропущення строку звернення до суду, так і як висновок суду щодо застосування до спору наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не розглянута заява відповідача про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Позивач в судовому засіданні першої інстанції підтримала позовні вимоги та їх обґрунтування, в позовній заяві  не просила визнати поважною причину пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції у постанові зазначив, що позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущений, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася з відповіді відповідача у жовтні 2008р.

Колегія суддів зазначає, що з позовом до суду позивач звернулася 13.11.2008р., про розмір допомоги щомісячної  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку знала при її отриманні, тобто щомісяця, починаючи з грудня 2006 року, тому посилання суду першої інстанції про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав лише у жовтні 2008 року є неспроможними.

Рішення Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.20007р., як і любе рішення Конституційного Суду України, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнаний неконституційним. Рішення Конституційного Суду України не є закритою інформацією, тому позивач мала реальну можливість дізнатися про наявність порушеного її права з дня оприлюднення вказаного Рішення.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів поважності причини пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, а юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог до 13.11.2007р. у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду(позивач звернулася до суду 13.11.2008р.).

З огляду на викладене, враховуючи, що  судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які привели до частково неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. підлягає частковому скасуванню та позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 13.11.2007р. до 31.12.2007р.

Згідно довідки відповідача позивач отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за листопад 207 року - 107,73 грн., за грудень 2007 року - 110,88 грн.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначання і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 11 січня 2007 року № 13.

За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13") передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

На підставі статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року  № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71   Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплаті позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, у період з 13.11.2007р. до 31.12.2007р. були неправомірними та позовні вимоги за цій період підлягають задоволенню.

Колегія суддів з урахуванням приписів п. 3 ч. 1 ст. 18 та ч. 4 ст. 105 КАС України приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача не нарахованої та недотриманої позивачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 13.11.2007р. до 31.12.2007р., оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача щодо нарахування такої допомоги привели до того, що позивач не отримала вказані виплати у належних розмірах.

Розмір допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 576, 92 грн.., виходячи з наступного розрахунку:

Фактично виплачена сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за листопад 2007 року	Сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 18 днів /з 13.11.2007 р. по 30.11.2007 р./	Розрахунок
107,73 грн.	64,8 грн.	107,73 грн./30 днів х 18 днів = 64,8 грн.
Прожитковий мінімуму для дітей віком до 6 років станом на 01.11.2007 р. встановлений ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»	Сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 18 днів /з 13.11.2007 р. по 30.11.2007 р./, яку відповідач повинен був здійснити.		Розрахунок
470,0 грн.	282,6 грн.		470 грн. / 30 днів  х 18 днів = 282,6 грн.
	Сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку позивач повинен був здійснювати  відповідно до статті 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.		Фактично виплачена  позивачу сума  допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
З 13.11.2007р. до 30.11.2007р.	282,6 грн.		64,8 грн.
грудень 2007 року	470,0 грн.		110,88 грн.
Загальна сума	752,6 грн.		175,68 грн.
Сума, яка підлягає стягненню за період з 13.11.2007р. до 31.12.2007р.:  752,6 грн. - 175,68 грн. = 576,92 грн.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2008 рік не оскаржена. Водночас колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

У відповідності до ст. ч. 6 ст. 94 КАС України при ухваленні нового судового рішення суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено у разі часткового задоволення позову, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Судові витрати, понесені під час апеляційного розгляду також підлягають компенсації з урахуванням правил ст. 94 КАС України, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що апеляційна скарга відповідача задоволена частково.

 Оскільки позивачем сплачено державне мито за вимоги немайнового характеру в розмірі 3,4 грн. (а. с. 2), то колегія суддів присуджує на користь позивача судові витрати у вигляді сплати судового збору при подачі позову в сумі 0,3 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які привели до частково невірного вирішення справи за суттю, тому постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню у частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007р. до 13.11.2007р.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч. 1 п. 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

П О С Т А Н О В И Л А :

 

Апеляційну скаргу Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення задовольнити частково.

Постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 2 березня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення  про визнання дій протиправними, стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення  про визнання дій протиправними, стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.11.2007 року до 31.12.2007р.

Стягнути з Вугледарського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 не нараховану та невиплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 13.11.2007 р. до 31.12.2007р. в сумі 576,92 грн. (п'ятсот сімдесят шість грн. 60 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 0,3 грн. (30 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засідання 10 вересня 2009 року і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

 

 

 

    Головуючий:                                       Л.А. Василенко

           

    Судді:                                         Т.П. Бадахова

 

                                            Р.Ф. Ханова