Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Дундар І.О.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
3 вересня 2009 року Справа № 2а-881/09/0521
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Василенко Л.А.,
суддів Ханової Р.Ф., Малашкевича С.А.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на постанову Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 травня 2009 року у справі № 2а-881/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
25 березня 2009 року ОСОБА_1звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області, в якому просив визнати відмову відповідача у виплаті йому підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування такої допомоги та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471,2 грн.
Постановою Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 травня 2009 року позов задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вищезазначеного закону з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. за рахунок коштів Державного бюджету; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати з сплати судового збору у сумі 1,7 грн.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибув - про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджено пенсійним посвідченням, знаходиться на обліку у відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.6), копією пенсійного посвідчення (а. с. 9).
Позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії призначено в виплачувалося з 01.05.2008р. в розмірі 48,1 грн., з 01.07.2008р. - 48,2 грн., з 01.10.2008р. - 49,8 грн., що підтверджено довідкою відповідача (а. с. 9).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов до вірного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії за вказаний період, але допустив помилку, зазначивши, що виплати позивачеві підвищення до пенсії відповідач повинний зробити за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки зазначені виплати здійснюються з коштів Пенсійного Фонду України. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач отримував у 2008 році підвищення до пенсії, як дитина війни, в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому резолютивну частину постанови про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії необхідно доповнити фразою: «з врахуванням фактично виплачених сум».
Колегія суддів також не приймає доводів апелянта щодо пропущення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки судом першої інстанції розглянуто питання про відмову в задоволені позову у зв'язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду і позов задоволений в межах річного строку.
Також колегія вважає неспроможними доводи відповідача щодо не дослідження судом тог, чи є неналежним відповідачем УПФУ, оскільки спірні виплати здійснюються за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України по окремій бюджетній програмі (дотації УПФУ) на відповідний рік і згідно до чинного законодавства саме до функцій УПФУ відноситься нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії.
Відповідно до приписів ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства на користь позивача з коштів Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в сумі 0,56 грн.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але внаслідок порушення норм процесуального права постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Постанову Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії змінити.
З третього абзацу резолютивної частини постанови виключити фразу: «за рахунок коштів Держаного бюджету України» та доповнити вказаний абзац фразою: «з урахуванням фактично виплачених сум».
П'ятий абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 0,56 грн. (56 коп.).»
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 3 вересня 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф.Ханова
С.А. Малашкевич