Справа №2-а-882-09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2009 року                 Першотравневий районний суд

                    Донецької області

в складі:

головуючого судді                     Бутенко А.П.

при секретарі                     Цуканової Л.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Мангуш цивільну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області

про визнання дій неправомірними,

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання його права на державну соціальну допомогу згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у повному обсязі, права на отримання не нарахованої (не донарахованої) та не отриманої (недоотриманої) допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року з вини відповідача, визнання дій відповідача - неправомірними, стягнення на його користь недоотриманої суми щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року включно в розмірі 3891,90 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Про порушення своїх прав йому стало відомо лише в грудні 2008 року.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача також в судове засідання не з'явилася, відповідач надав суду письмову заяву в якій просив розглядати справу без участі його представника, надавши заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «Дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07року у розмірі 19 гривень, з 01.04.07 року-19,35 гривень, з 01.10.07року-19,75 гривень. Підпунктом 2 п.41 розділу !! Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «дітям війни(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або що місячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується заміть пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акта, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість старий закон, що втратив юридичну чинність,тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.08року.

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №4073(а.с.7).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235-IV «Про державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Тому, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року(день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня-410,06 гривень, з 01 жовтня-415,11 гривень.

Тобто, за період з 09.07.2007року до 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 гривень(410,06 гривень х 30% /31 х 23 дні + 410,06 гривень х 2 х 30% + 415,11 гривень х 3 х 30%).

В ч.2 ст.99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач, пропустивши строк звернення до суду, не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України, про належні йому виплати як дитині війни йому не було відомо, а про порушення своїх прав він дізнався у грудні 2008 року. Срок позовної давності вважає три роки, згідно зі ст.257 ЦК України. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року (дата подання позову – 05.08.2009 року).

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, вимоги позивачки щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачці 715,23 гривень(481 гривня х 30% / 31 х 10 дн. - 481 гривня х 10% /31 х 10 дн. + 481 гривня х 30% - 481 гривня х 10% + 482 гривні х 3 х 30% - 482 гривні х 3 х 10% + 498 гривень х 3 х 30% - 498 гривень х 3 х 10%).

Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у сумі 715,23 гривень.

Підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо визнання дій відповідача -Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області по суті виниклих з нею правовідносин у зв'язку з її правом на соціальну допомогу «дітям війни» - неправомірними, оскільки відповідач не до нараховував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% як «дитині війни».

Вважаючи, що право ОСОБА_1 на державну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач не оспорює, бо пенсійний фонд  виплачував йому допомогу як «дитині війни» у розмірі 10%, тому і в цій частині позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області про не донарахування на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» –неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснити нарахування і стягнути на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня до 31 грудня 2008 року у сумі 710(сімсот десять) гривень 91 копійка.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за не обґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                         А.П. Бутенко