Дата документу 13.05.2016

Справа № 334/5546/15-ц

Провадження № 2/334/182/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

в складі : головуючого – судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ " Українська залізниця" в особі регіональної філії " Придніпровська залізниця" ПАТ " Українська залізниця" про визнання недійсним п.18 контракту № 654 від 30.01.2004р., визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом ПАТ " Українська залізниця" в особі регіональної філії " Придніпровська залізниця" ПАТ " Українська залізниця" про визнання недійсним п.18 контракту № 654 від 30.01.2004р., визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В позові він вказав, що з30.01.2004р. на підставі контракту № 654 від 30.01.2004 р. він перебував у трудових відносинах з відокремленим структурним підрозділом Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1 державного підприємства „Придніпровська залізниця”, де працював на посаді провідника пасажирського вагону.

До контракту неодноразово підписувалися додаткові угоди, про що свідчать: витяг з трудової книжки, додаткова угода до контракту від 21.01.2012 р., додаткова угода до контракту від 06.02.2013 р., додаткова угода до контракту від 05.06.2014 р., додаткова угода до контракту від 03.06.2015 р.

За умовами контракту № 654 від 30.01.2004 р. в редакції, викладеній у додатковій угоді до контракту від 05.06.2014 р. та з урахуванням додаткової угоди до контракту від 03.06.2015 р., строк дії контракту до 25.06.2016 р.

Крім того, Додатковою угодою від 5.06.14р. встановлені додаткові умови для припинення та розірвання контракту.

Згідно п. 18 вказаної Додаткової угоди додатковою підставою для припинення та розірвання контракту є встановлення факту перевезення одного і більше безквіткових пасажирів.

01.07.2015 р. згідно наказу № 502/0С його було звільнено з посади провідника пасажирського вагону на підставі підпункту „а” пункту 18 контракту від 30.01.2004 р. № 654 ( з додатками) та відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Наказ про звільнення видав та підписав ОСОБА_2 - начальник відокремленого структурного підрозділу, Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1” державного підприємства „Придніпровська залізниця”.

З наказом про звільнення № 502/0С від 01.07.2015 р. він не згоден з наступних підстав.

Вважає, що пункт 18 контракту № 654 від 30.01.2004 р. суперечить діючому законодавству, оскільки відповідно до приписів ст. 21 ч 3 КЗпП України контракт -є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними”.

Зважаючи на те, що п. 18 контракту № 654 від 30.01.2004 р., погіршує його становище працівника порівняно з законодавством України про працю, так як передбачає додаткові підстави розірвання трудового договору, які не передбачені КЗпП України, належить визнати недійсним п. 18 контракту № 654 від 30.01.2004 р.

При його звільнені було порушено порядок, передбачений п. 20 контракту №654 від 30.01.2004 р., в якому зазначено, що при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Таким чином, з дня вручення йому попередження про звільнення до дня прийняття наказу про звільнення повинно спливти не менше двох тижнів (14 днів ).

Належним чином оформлене попередження про звільнення, підписане керівником підприємства, з печаткою підприємства та іншими ознаками документу, він не отримував взагалі.

17.06.2015 р. йому вручили на пероні у м. Запоріжжі папірець під назвою „Повідомлення”, який підписав ОСОБА_3 із зазначенням посади - в.о. начальника пасажирського вагонного депо Запоріжжя-1 , на якому відсутні штамп підприємства, печатка підприємства, вихідний номер, дата складання та інші ознаки документу.

Йому не відомо, чи дійсно ОСОБА_3 17.06.2015 р. виконував обов’язки начальника, чи ні.

Назва підприємства на „Повідомленні” не відповідає юридичній назві: написано - пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1, замість - відокремлений структурний підрозділ „Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1” державного підприємства „Придніпровська залізниця”.

Тому вважаю, що вказане „ Повідомлення” не є належним попередженням про звільнення у розумінні змісту п. 20 контракту № 654 від 30.01.2004 р.

Крім того, навіть з дня вручення йому вказаного „Повідомлення”, що сталось 17.06.2015р., до дня ухвалення наказу про звільнення, який видано 01.07.2015 р., спливло тільки 13 днів, неповні два тижні, а адміністрація має право на звільнення тільки через 14 днів, через повні два тижні і не раніше.

За таких обставин вчиняти певну дію - звільняти, можливо після спливу двох тижнів, тобто у четвер 02.07.2015 р., і не раніше.

Тому видання наказу 01.07.2015 р. про звільнення відбулось передчасно, у проміжок часу, коли звільнення не допускається за умовами п. 20 контракту № 654 від 30.01.2004 р., через що наказ № 502/0С від 01.07.2015 р. про його звільнення є незаконним.

Також вважає, що його звільнення відбулось за відсутності події, викладеної в наказі № 502/0С від 01.07.2015 р.- перевезення 15 безквиткових пасажирів, на підставі сфальсифікованого акту № 008697 від 16.06.2015 р. про вчинення ним порушення п. 37.2 „Правил перевезення пасажирів” та на підставі сфальсифікованих квитанцій ГУ-57 № 442801-442806

Про фальсифікацію акту № 008697 від 16.06.2015 р. свідчить наступне.

В Акті зазначено, що перевірку здійснювали та Акт склали 3 працівники ЦКРУ: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у присутності: провідника ОСОБА_1 і начальника пасажирського поїзда ОСОБА_7

Фактично перевірку здійснював 1 працівник ЦКРУ за участю провідника ОСОБА_1 і за відсутності начальника пасажирського поїзда ОСОБА_7

Акт склав 1 працівник ЦКРУ без участі провідника ОСОБА_1, у присутності начальника пасажирського поїзда ОСОБА_7, якому і передав один екземпляр Акту.

Перевірку у вагоні № 10 поїзда № 318 сполученням „Одеса-Запоріжжя”, в якому він був провідником пасажирського вагону, на дільниці „Одеса-Східна – Кремидівка”, здійснював один працівник ЦКРУ- чоловік у цивільному одязі у віці приблизно 45 років.

Його прізвище йому невідоме, він не надавав посвідчення.

На першій станції Одеса-Головна до вагону зайшла незначна кількість пасажирів, усі були із квитками. Вагон був заповнений менш ніж наполовину. Вільних місць було багато, квитки - у вільному продажу. Тому причин для безквиткового проїзду у громадян не було.

На станції Одеса-Східна всупереч його забороні до вагону зайшли 6 чоловік у камуфляжній формі без квитків.

Перевіряючий зайшов до вагону № 10 із вагону № 11 після станції Одеса-Східна, коли він намагався приборкати шістьох пасажирів без проїзних документів.

Перевіряючий теж вступив у з’ясування обставин з ними. Вони йому пообіцяли сплатити вартість проїзду, однак проїзд так і не оплатили, вийшли на станції Кремидово.

Перевіряючий надалі пішов до штабного вагону та заборонив йому дзвонити начальнику пасажирського потягу стосовно безквиткових осіб. Безквиткових пасажирів у вагоні не було виявлено, окрім шістьох чоловіків у камуфляжній формі.

Після станції Кремидово перевіряючий забрав документ форми ЛУ-72 на вагон № 10 і його посвідчення та пішов до штабного вагону. Більше він його не бачив.

Через 30-40 хвилин його по рації викликав начальник пасажирського поїзда ОСОБА_7, показав складений відносно нього акт № 008697 від 16.06.2015 р. і на його пропозицію він підписав акт із записом, що не згоден, а також написав пояснення на його ім’я щодо 6-х пасажирів у камуфляжі без проїзних документів.

У разі виявлення у вагоні № 10 безквиткових пасажирів, тобто при встановленні факту вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 135 КУпАП, перевіряючий зобов’язаний був:

- встановити особу кожного із правопорушників ( прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, засоби зв’язку тощо ) та

- скласти щодо кожного правопорушника протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 135 КУпАП.

Такі дії випливають із змісту ст.ст. 224, 254, 255, 258 КУпАП і наказу № 1196 від 27.12.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України.

У разі протидії правопорушників чи відсутності у них документів положеннями ст. 259 КупАП передбачено доставлення правопорушників для складання протоколів до міліції чи інших правоохоронних органів.

Згідно зі ст. 135КУпАП безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення – тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду”. 

За змістом п. 18.8. наказу № 1196 від 27.12.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України „Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” якщо пасажир відмовляється від оплати штрафу та проїзду, то уповноваженими органами (посадовими особами) залізничного транспорту відповідно до законодавства складається протокол про адміністративне правопорушення на бланку встановленого зразка.

Перевіряючи на підтвердження вказаного ними в Акті порушення не надали жодного проколу про адміністративне правопорушення на заявлених ними 15 безквиткових пасажирів у вагоні № 10, не надали інформації про особистість жодного правопорушника із 15 заявлених у вагоні № 10.

Наявність вказаних документів дала б можливість шляхом допиту чи опитування таких осіб встановити чи спростувати зміст Акту про перевезення у вагоні № 10 безквиткових пасажирів.

Так як перевіряючими не були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 135 КУпАП на пасажирів вагону № 10, так як жоден із пасажирів вагону № 10 не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 135 КУпАП за безквитковий проїзд, тобто відсутні належні і допустимі докази на підтвердження наявності у вагоні № 10 безквиткових пасажирів,

За діючим законодавством Квитанції повинні знаходитись у громадян, котрі сплатили гроші за проїзд.

Згідно п. 24.4. наказу № 331/137 від 30.05.2013 р. Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті” квитанція видається пасажиру після оплати ним вартості послуги, а корінець залишається у касира (начальника поїзда, провідника) для звітності”.

Між тим перелічені Квитанції, а саме: квитанції ГУ-57 № 442801, № 442802, № 442804, №442805 були виявлені провідником пасажирського вагону № 11 ОСОБА_8 17.06.2015 р., складеними докупи з іншими квитанціями, у вагоні № 11 у відрі для сміття під час прибирання вагону на кінцевій зупинці у м. Запоріжжі.

Більше того, на квитанціях ГУ-57 № 442802, № 442804, № 442805 особою, яка їх заповнювала, зроблено запис: „вагон № 11”. Тобто, ці квитанції складались заздалегідь і були призначені для підтвердження безквиткових пасажирів у вагоні № 11, однак помилково були використані для вагону № 10.

Перевіряючі діяли всупереч вимогам діючого законодавства при здійсненні перевірки 16.06.2015 р. вагону № 10 поїзда № 318 сполученням „Одеса-Запоріжжя”.

Згідно наказу № 1196 від 27.12.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України „ Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України”, в якому зазначено:

„ 18.1. Контроль за перевезенням та обслуговуванням пасажирів здійснюється посадовими та службовими особами Укрзалізниці, залізниць, у тому числі контролерами-ревізорами поїздів, старшими ревізорами з контролю доходів та ревізорами з контролю доходів ;

18.2. Ці особи перевіряють: наявність у пасажирів проїзних документів та документів, що посвідчують особу та /або підтверджують право на пільги ;

18.3. Особи, що здійснюють контроль, повинні бути одягнуті у формений одяг, мати відповідні документи, що підтверджують право на здійснення контролю, службове посвідчення і пред'являти їх на вимогу пасажирів ;

18.6. Якщо під час здійснення контролю поїзда виявлено пасажира без проїзного документа або з безплатним проїзним документом, але за відсутності у пасажира документа, що підтверджує право на таку пільгу, то він уважається безквитковим - повинен сплатити штраф та оплатити проїзд від станції посадки до місця призначення;

18.9. Штраф оформляється квитанцією, а проїзд - проїзним документом”.

Перевіряючий при здійсненні перевірки 16.06.2015 р. вагону № 10 поїзда № 318 сполученням Одеса-Запоріжжя”: був вдягнений у цивільний одяг, а не у формений одяг; оформляв проїзд не проїзними документами, а квитанціями форми ГУ-57, що не передбачено законодавством; не склав жодного протоколу про адміністративне правопорушення при заявлених ним 15-ти безквиткових пасажирів, які відмовились сплачувати штраф; в акті № 008697 від 16.06.2015 р. вказав про порушення провідником пасажирського вагону № 10 п. 37.2. Правил перевезення пасажирів, який регламентує обов’язки пасажирів і у всякому разі не обов’язки провідника пасажирського вагону тощо.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати недійсним п.18 контракту 654 від 30.01.04р., викладений в додатковій угоді від 5.06.14р., визнати незаконним та скасувати наказ 502/0С від 1.07.15р. про його звільнення з роботи за п.8 ст. 36 КЗпП України, поновити його на посаді провідника пасажирського вагону, стягнути середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 2.07.15р., виходячі із середньомісячної заробітної плати 5013 ,84 грн.

Крім того, позивач зазначив, що незаконним звільненням були порушені його трудові та особисті права і інтереси, у зв’язку з чим була заподіяна моральна ( немайнова) шкода.

Незаконні звинувачення у грубому порушенні трудової дисципліни та своїх службових обов’язків і незаконне звільнення викликали у нього стресовий стан, спричинили моральні страждання. Він втратив можливість мати гроші для прожиття, не має можливості купувати необхідні харчі, товари, ліки і т.і. Його сім’я поставлена в тяжке матеріальне становище, т.я. на утриманні знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_9, 26.03.2004 р.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову, суду пояснив, що позивач працював у відокремленому структурному підрозділі «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з 17.01.1994 на посаді провідника пасажирських вагонів по контракту, підставі наказу № 81 від 17.01.1994 року.

30.1.2004у між ВСП «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1» ДП «Придніпровськазалізниця» і позивачем - ОСОБА_1, на підставі особисто наданої заяви, був укладений контракт № 654 від 30.01.2004 відповідно до якого ОСОБА_1, як працівник зобов'язувався виконувати роботу, визначену цим контрактом, а ВСП «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1» ДП «Придніпровська залізниця», як роботодавець зобов'язувалось виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи.

В подальшому зазначений контракт неодноразово продовжувався.

21.01.2012- укладено додаткову угоду до контракту № 654 - додаток № 5, доповнення пункту 18 контракту.

06.02.2013- укладено додаткову угоду до контракту № 654 - додаток № 6, доповнення пункту 18 контракту.

Контракти та додаткові угоди до контракту з ОСОБА_1 було укладено на підставі його особистих заяв. Він був ознайомлений з умовами контракту та додатковими умовами до нього, примірники яких було надано йому на руки, будь-яких зауважень та заперечень від нього протягом часу його роботи не надходило, умови контрактів ОСОБА_1 не були оскаржено.

Застосування контракту на залізницях передбачено ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт України», у статті 15 якого зазначено, що працівники залізничні транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирі! працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загальною користування за контрактною формою трудового договору.

Перелік категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 764. До цієї категорії працівників відносяться і провідний пасажирських вагонів.

Пунктом 18 контракту № 654 від 30.01.2004 встановлені додаткові підстави для припинення та розірвання контракту до закінчення терміну йол дії, зокрема пп. «а» - встановлення факту перевезення одного і більше безквитковії пасажирів.

Чинним законодавством передбачено, що при укладенні контракту сторони маюгі право встановлювати підвищену відповідальність для сторін та встановлювати додаткові підстави для припинення такого договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 12 - рп/98 від 09.07.1998 р. у справі щодо офіційного тлумачення ч.З ст. 21 КЗпП України визначено правомірність застосування у контрактах додаткових порівняно з трудовим законодавством підстав розірвання трудового договору.

Крім того, у відповідності з Постановою ВСУ від 26 грудня 2012 року по справі № 6- 156цс12, Верховний Суд України зазначив, що на контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 36 КЗпП України підстави передбачені контрактом є самостійними підставами для припинення трудового договору.

Таким чином, вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним пункт 18 контракту № 654 від 30.01.2004 в редакції, викладеній у додатковій угоді до контракту від 05.06.2014 є безпідставними.

Пунктом 4.1 - 4.2 контракту в редакції , викладеній у додатковій угоді до контракту від 05.06.2014 , передбачений обов'язок позивача чесно та сумлінно виконувати вимоги діючої «Інструкції провідника пасажирського вагону -ЦЛ-0038» та інші нормативні документи, що регламентують порядок роботи провідника пасажирського вагону, здійснювати посадку у вагон лише при наявності проїзних документів, які надають право на проїзд та посвідчує особу пасажира.

Відповідно до п. 8.2 встановлено, що провідник пасажирського вагону несе дисциплінарну відповідальність згідно з законодавством про працю та Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту за порушення трудової дисципліни та посадових обов'язків, зокрема: - 8.2.1. Перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі. »

Так, 16.06.2015 року під час перевірки поїзда № 317/318 сполученням „ОСОБА_8 - Запоріжжя", начальник пасажирського поїзда ОСОБА_7, на дільниці ОСОБА_10 - Кремидівка працівниками ЦКРУ Укрзалізниці було складено акти № 008696 та №008697.

- акт № 008697 складено на перевезення 15 безквиткових пасажирів, які проїжджали від ст. Одеса-Східна до ст. Кремидівка у вагоні № 10/27469, провідником якого був ОСОБА_1 Згідно з актом шістьом пасажирам оформлено проїзд за квитанцією ГУ-57 на загальну суму 129 грн. 84 коп. від сплати штрафу пасажири відмовились. Дев'ять пасажирів від сплати тарифу та штрафу відмовились, висаджені по станції Кремидівка.

Згідно з розстановкою у Рейсовому журналі вагон № 10/27469 обслуговував провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1

За фактом складання актів, щодо провозу безквиткових пасажирів, на підприємстві 17.06.2015 року було проведено засідання комісії депо з, і розгляду та погодження матеріалів, які є основою для притягнення до дисциплінарно відповідальності начальника пасажирського поїзда та провідника пасажирського вагон ОСОБА_1 Під час засідання, комісією було встановлено порушенні ОСОБА_1 посадових обов'язків в частині провозу у вагоні пасажирів без проїзних документів.

На оперативній нараді 17.06.2015 провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 надав письмові та усні пояснення, в яких частково підтвердив свою провину, а саме знаходження у вагоні шістьох пасажирів без проїзних документів. ]

Розглянувши наявні документи, комісія депо встановила, що ревізори мали посвідченім на перевірку від 09.06.2015 № 06/08 з чітким вказанням номеру поїзда, який підлягає перевірці та дати проведення перевірки. Посвідчення підписане начальником департаменту внутрішнього контролю Укрзалізниці, має печатку. Посвідчення містить відмітку про ознайомлення з ним начальника поїзда 16.06.2015. Акт складений ревізорами належним чином, ревізори вказали свої прізвища, ім'я, по батькові, прізвища, номера службових посвідчень, ознайомили з актом перевірки провідника та начальника поїзда та вручили копію акту начальнику поїзда. Після проведення перевірки у поїзді ревізори зробили відповідний запис у рейсовому журналі.

Таким чином комісія прийшла жо висновку, що факт перевезення пасажирів без проїзних документів 16.06.2015 року у вагоні № 10/27469 поїзда № 317/318 сполученням «Одеса- Запоріжжя», який обслуговував провідник пасажирського вагона ОСОБА_1 с підтвердженим. Так, з актом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис з відміткою «не згоден». Акт відповідає вимогам, що пред'являються до нього. ОСОБА_1В, не оскаржив дії ревізорів, а також сам акт, тому не було підстав ставити під сумнів зазначений вище акт перевірки ревізорів і не було ніяких підстав не взяти до уваги зазначений акт, який і наразі не є спростованим чи скасованим.

Відповідно до п.2.11 Інструкції провідника пасажирських вагонів №ЦЛ-0(Ш затвердженої наказом Укрзалізниці №234-Ц від 01.09.2003 року, передбачено, що під час посадки пасажирів у поїзд провідник зобов'язаний знаходитись біля відкритих дверей вагон) та перевіряти у пасажирів наявність правильно оформлених проїзних документів.

Згідно п.3.9.5 Інструкції на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у тому числі безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею.

Пунктом 7.3 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1196 від 27.12.2006 року, передбачено, що провідник вагону зобов'язаний після зупинки вагону своєчасно відкрити двері та розпочати посадку пасажирів, перевіряючи при цьому наявність проїзних документів. Пасажири без проїзних документів у вагон не допускаються.

Положення контракту № 654 від 30.01.2004 не визначають певного способу встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів. Натомість п. 18. цього контракту визначає, що працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний до закінчення терміну його дії у разі, зокрема, в разі встановлення факту перевезення одного і більше безквиткових пасажирів.

На засіданні комісії депо від 17.06.2015 року, було прийнято рішення про видачу провіднику пасажирських вагонів ОСОБА_1 повідомлення про дострокове припинення та розірвання контракту з подальшим звільненням на підставі, передбаченій підпунктом «а» пункту 18 контракту № 654 від 30.01.2004 та відповідно до вимог п.8 ст.36 КЗпП України.

З 16.06.2015 наказом від 16.06.2015 № НОК-455/ОС обов'язки начальника відокремленого структурного підрозділу «Пасажирське вагонне депо Запоріжжя -1» були покладені на заступника начальника депо ОСОБА_3, на період відрядження основного працівника.

17.06.2015 року ОСОБА_1 на засіданні комісії депо було видане персоніфіковане попередження про наступне звільнення через два тижня на підставі, передбаченій підпунктом «а» пункту 18 контракту та відповідно до вимог п.8 ст.36 КЗпП України. ОСОБА_1 попередження отримав особисто про що зробив відповідний підпис в копії попередження.

Наказом від 01.07.2015 № 502/ос позивач був звільнені з підприємства на підставі, передбаченій підпунктом «а» пункту 18 контракту № 654 ви 30.01.2004 та відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України. І

Відповідно до вимог «Порядку проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничного транспорту», затвердженого наказом Укрзалізниці від 24.06.2011 № 37011 контроль за дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Статуту залізниць України, Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України в поїздах здійснюється службовими особами залізниць, до компетенції яких належить здійснення контролю. При цьому контроль здійснюється тільки відповідний службовими особами, які мають право від імені органів залізничного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за умов! пред'явлення ними документа (посвідчення) встановленого зразка.

Перевірка поїзда № 317/318 сполученням «ОСОБА_10 - Запоріжжя» 16.06.201) здійснювалась працівниками відділу Департаменту внутрішнього контролю Укрзалізниці, не входять до штату державного підприємства «Придніпровська залізниця», підпорядковуються начальнику підприємства та не підконтрольні йому.

Порядком проведення перевірок пасажирських поїздів в системі залізничні транспорту», затвердженого наказом Укрзалізниці від 24.06.2011 № 370-Ц передбачй наступне:

-п. 3.4 - виявлені випадки, в тому числі і перевезення безквиткових пасажирів, під час перевірки оформлюються актами ЛУ-4.

-п. 4.1. - перші екземпляри актів направляються для вжиття заходів керівництву залізниць приписки поїздів, другий - під розпис лишається керівнику поїзної бригади, а третій - у справи контролюючого органу.

-п. 4.3. - на основі записів у рейсовому журналі, копій актів, телеграфних повідомлень, керівництво залізниці проводить оперативний розбір допущеного порушення з викликом винних осіб, та вживає конкретних заходів впливу.

-п. 4.5. - кожен випадок масового перевезення безквиткових пасажирів розглядається в Головному пасажирському управлінні за участю керівництва пасажирської служби та структурного підрозділу.

На підставі вищевикладеного, підстав для оскарження або визнання актів недійсними у керівництва підприємства не було і наразі також немає.

Вважає, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог закону

Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі надані докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.36 п.8 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Судом встановлено, що з30.01.2004р. на підставі контракту № 654 від 30.01.2004 р. позивач перебував у трудових відносинах з відокремленим структурним підрозділом "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" державного підприємства „Придніпровська залізниця”, де працював на посаді провідника пасажирського вагону.

До зазначеного контракту неодноразово підписувалися додаткові угоди, про що свідчать: додаткова угода до контракту від 21.01.2012 р., додаткова угода до контракту від 06.02.2013 р., додаткова угода до контракту від 05.06.2014 р., додаткова угода до контракту від 03.06.2015 р.

За умовами контракту № 654 від 30.01.2004 р. в редакції, викладеній у додатковій угоді до контракту від 05.06.2014 р. та з урахуванням додаткової угоди до контракту від 03.06.2015 р., строк дії контракту до 25.06.2016 р.

Крім того, Додатковою угодою від 5.06.14р. встановлені додаткові умови для припинення та розірвання контракту.

Згідно п. 18 вказаної Додаткової угоди додатковою підставою для припинення та розірвання контракту є встановлення факту перевезення одного і більше безквіткових пасажирів.

Відповідно до чю3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому встановлено строк його дії, права, обов"язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством .

Згідно зі ст. 15 ч 1, ч 3 Закону України „Про залізничний транспорт” трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), Положення "Про дисципліну працівників залізничного транспорту України" ( 55-93-п ), іншими актами законодавства України про працю.

Працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору ( 764-97-п ), затверджується Кабінетом Міністрів України. ”

Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.1998 р. у справі № 17/81-97 вказав, що відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін (частина третя цієї статті).

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України) .”

Чинним законодавством передбачено, що при укладанні контракту сторони мають право встановлювати додаткові підстави для припинення договору.

Крім того, відповідно з Постановою Верховного Суду України 6- 156це12 від 26.12.12р. на контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників, порівняно із законодавством України про працю є недійсними.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним п.18 контракту 654 від 30.01.04р., в редакції додаткової угоди до контракту від 5.06.14р. є безпідставною.

01.07.2015 р. згідно наказу № 502/0С позивача було звільнено з посади провідника пасажирського вагону на підставі підпункту „а” пункту 18 контракту від 30.01.2004 р. № 654 ( з додатками) та відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Наказ про звільнення видав та підписав ОСОБА_2 - начальник відокремленого структурного підрозділу „Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1” державного підприємства „Придніпровська залізниця”.

Підставою для видання зазначеного наказу про звільнення став акт фінансового ревізорів 008697 від 16.06.15р. про те, що при проведенні ревізії потягу 318 сполучення Одеса-Запоріжжя у вагоні 10 виявлено порушення п. 37.2 " Правил перевезення пасажирів", затверджених наказом від 27.12.06р. 1196- 15 безквіткових пасажирів, які проїхали до ст. Кремидівка.

При звільнені позивача було порушено порядок, передбачений п. 20 контракту №654 від 30.01.2004 р., в якому зазначено, що при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

Таким чином, з дня вручення позивачу попередження про звільнення до дня прийняття наказу про звільнення повинно спливти не менше двох тижнів (14 днів ).

17.06.2015 р. позивачу вручили повідомлення про те, що контракт з ним, буде розірвано достроково на підставі п.18 контракту, а саме за встановлення факту перевезення одного і більше безквіткових пасажирів., через 2 тижня після отримання повідомлення його буде звільнено з роботи.

Крім того, з дня вручення позивачу вказаного повідомлення, що сталось 17.06.2015 р., до дня ухвалення наказу про звільнення, який видано 01.07.2015 р., спливло тільки 13 днів, а адміністрація має право на звільнення тільки через 14 днів, через повні два тижні і не раніше.

За таких обставин вчиняти певну дію - звільняти, можливо після спливу двох тижнів, тобто 02.07.2015 р., і не раніше.

Тому видання наказу 01.07.2015 р. про звільнення відбулось передчасно, у проміжок часу, коли звільнення не допускається за умовами п. 20 контракту № 654 від 30.01.2004 р., через що наказ № 502/0С від 01.07.2015 р. про звільнення є незаконним.

Суд також вважає, що звільнення позивача відбулось за відсутності події, викладеної в наказі № 502/0С від 01.07.2015 р.- перевезення 15 безквиткових пасажирів.

Відповідач не довів, що при ревізії потягу 318 сполучення Одеса-Запоріжжя у вагоні 10 виявлено порушення п. 37.2 № Правил перевезення пасадирів", затверджених наказом 1196 від 27.12.06р. – 15 пасажирів без проїздних документів.

В Акті ревізії від 16.06.15р. зазначено, що перевірку здійснювали та Акт склали 3 працівники ЦКРУ: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у присутності: провідника ОСОБА_1 і начальника пасажирського поїзда ОСОБА_7

Фактично перевірку здійснював 1 працівник ЦКРУ за участю провідника ОСОБА_1 і за відсутності начальника пасажирського поїзда ОСОБА_7

Акт склав 1 працівник ЦКРУ без участі провідника ОСОБА_1, у присутності начальника пасажирського поїзда ОСОБА_7, якому і передав один екземпляр Акту.

На станції Одеса-Східна всупереч забороні провідника до вагону зайшли 6 чоловік у камуфляжній формі без квитків.

Перевіряючий зайшов до вагону № 10 із вагону № 11 після станції Одеса-Східна, коли провідник намагався приборкати шістьох пасажирів без проїзних документів.

Перевіряючий теж вступив у з’ясування обставин з ними. Вони йому пообіцяли сплатити вартість проїзду, однак проїзд так і не оплатили, вийшли на станції Кремидово.

У разі виявлення у вагоні № 10 безквиткових пасажирів, тобто при встановленні факту вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 135 КУпАП, перевіряючий зобов’язаний був: встановити особу кожного із правопорушників ( прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, засоби зв’язку тощо ) та скласти щодо кожного правопорушника протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 135 КУпАП.

Такі дії випливають із змісту ст.ст. 224, 254, 255, 258 КУпАП і наказу № 1196 від 27.12.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України.

У разі протидії правопорушників чи відсутності у них документів положеннями ст. 259 КупАП передбачено доставлення правопорушників для складання протоколів до міліції чи інших правоохоронних органів.

Згідно зі ст. 135КУпАП безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення – тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду. 

За змістом п. 18.8. наказу № 1196 від 27.12.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України „Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” якщо пасажир відмовляється від оплати штрафу та проїзду, то уповноваженими органами (посадовими особами) залізничного транспорту відповідно до законодавства складається протокол про адміністративне правопорушення на бланку встановленого зразка.

Перевіряючи, в порушення зазначених вище вимог закону, на підтвердження вказаного ними в Акті порушення не склали та не надали жодного проколу про адміністративне правопорушення на заявлених ними 15 безквиткових пасажирів у вагоні № 10, не надали інформації про особистість жодного правопорушника із 15 заявлених у вагоні № 10.

Так як перевіряючими не були складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 135 КУпАП на безквіткових пасажирів вагону № 10, оскільки жоден із пасажирів вагону № 10 не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 135 КУпАП за безквитковий проїзд, тобто відсутні належні і допустимі докази на підтвердження наявності у вагоні № 10 безквиткових пасажирів.

Крім того, за діючим законодавством Квитанції повинні знаходитись у громадян, котрі сплатили гроші за проїзд.

Згідно п. 24.4. наказу № 331/137 від 30.05.2013 р. Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті” квитанція видається пасажиру після оплати ним вартості послуги, а корінець залишається у касира (начальника поїзда, провідника) для звітності”.

Між тим перелічені Квитанції, а саме: квитанції ГУ-57 № 442801, № 442802, № 442804, №442805 були виявлені провідником пасажирського вагону № 11 ОСОБА_8 17.06.2015 р., складеними докупи з іншими квитанціями, у вагоні № 11 у відрі для сміття під час прибирання вагону на кінцевій зупинці у м. Запоріжжі.

Більше того, на квитанціях ГУ-57 № 442802, № 442804, № 442805 особою, яка їх заповнювала, зроблено запис: „вагон № 11”. Тобто, ці квитанції складались зазделегідь і були призначені для підтвердження безквиткових пасажирів у вагоні № 11, однак помилково були використані для вагону № 10.

Перевіряючі діяли всупереч вимогам діючого законодавства при здійсненні перевірки 16.06.2015 р. вагону № 10 поїзда № 318 сполученням „Одеса- Запоріжжя”.

Згідно наказу № 1196 від 27.12.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України „Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України”, в якому зазначено:

„ 18.1. Контроль за перевезенням та обслуговуванням пасажирів здійснюється посадовими та службовими особами Укрзалізниці, залізниць, у тому числі контролерами-ревізорами поїздів, старшими ревізорами з контролю доходів та ревізорами з контролю доходів;

18.2. Ці особи перевіряють: наявність у пасажирів проїзних документів та документів, що посвідчують особу та /або підтверджують право на пільги ;

18.3. Особи, що здійснюють контроль, повинні бути одягнуті у формений одяг, мати відповідні документи, що підтверджують право на здійснення контролю, службове посвідчення і пред'являти їх на вимогу пасажирів;

18.6. Якщо під час здійснення контролю поїзда виявлено пасажира без проїзного документа або з безплатним проїзним документом, але за відсутності у пасажира документа, що підтверджує право на таку пільгу, то він уважається безквитковим - повинен сплатити штраф та оплатити проїзд від станції посадки до місця призначення;

18.9. Штраф оформляється квитанцією, а проїзд - проїзним документом”.

Перевіряючий при здійсненні перевірки 16.06.2015 р. вагону № 10 поїзда № 318 сполученням Одеса- Запоріжжя”: був вдягнений у цивільний одяг, а не у формений одяг; оформляв проїзд не проїзними документами, а квитанціями форми ГУ-57, що не передбачено законодавством; не склав жодного протоколу про адміністративне правопорушення при заявлених ним 15-ти безквиткових пасажирів, які відмовились сплачувати штраф; в акті № 008697 від 16.06.2015 р. вказав про порушення провідником пасажирського вагону № 10 п. 37.2. Правил перевезення пасажирів, який регламентує обов’язки пасажирів і у всякому разі не обов’язки провідника пасажирського вагону тощо.

Відповідно до ст. 235 ч 1, ч 5 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.”

Таким чином, суд вважає, що звільнення позивача проведено без достатніх підстав та він підлягає поновленню на роботі.

Згідно зі ст. 235 ч 2 КЗпП України: при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу”.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з ц.з7.15р., виходячі із середньомісячної заробітної плати 5013,84 грн., в загальній сумі 50138,40 гртн., які повинні бути виплачені з урахуванням податків та інших обов»язкових платежів.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., то суд вважає, що незаконним звільненням з роботи йому були спричинені моральні страждання, було порушено його право на працю, він достатніх коштів для існування.

Втім, заявлену суму суд вважає значно завищеною та такою, що не відповідає тяжкості спричинених моральних страждань, а таму в цій частині вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Оскільки по трудових спорах позивач звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в сумі 1102 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 21, 36 п.8, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ 502/ОС від 01.07.2015р. начальника відокремленого структурного підрозділу "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" державного підприємства "Придніпровська залізниця " про звільнення ОСОБА_1 з посади провідника пасажирського вагону.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагона структурного підрозділу "Пасажирське вагонне депо Запоріжжя-1" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ " Українська залізниця".

Рішення в цій частині піддати негайному виконанню.

Стягнути з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ " Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 2.07.15р., виходячи із середньомісячної заробітної плати 5013, 84 грн. – 50138,40 грн., які повинні бути виплачені з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.

Стягнути з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії " Придніпровська залізниця" ПАТ " Українська залізниця" на користь держави судовий збір в сумі 1102,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Лихосенко М. О.