КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/6296/13-а (2 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
У Х В А Л А
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В, Чаку Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс - проект компані» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіоналспецсервіс - проект компані» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року №0011071502 (з урахуванням доповнень).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області 01.08.2013 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Регіоналспецсервіс - Проект Компані», якою встановлено порушення позивачем абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V ПК України, п.4.6.4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 - допущено методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом, за результатами якої складено акт №295/15-02/37716490 (а.с.46-50).
Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем зазначених норм через завищення значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 у сумі 177952,00 грн.
На підставі вищевикладеного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011071502 від 20.08.2013, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань у сумі 177952,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 44488,00 грн.).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно відображено у поданих ним податкових деклараціях від'ємне значення ПДВ, а сума бюджетного відшкодування з ПДВ розрахована і задекларована вірно, з урахуванням правил п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Приписами пп.«а» п.200.4 ст.200 ПК України, встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Як вбачається із поданої позивачем податкової декларації з податку на додану варітсть, за червень 2013 року у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» віднесено податок на додану вартість на загальну суму 243729,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 у сумі 36583,00 грн., за грудень 2012 у сумі 141369,00 грн., травень 2013 у сумі 65777,00 грн., про що свідчать дані Додатку №2 даної декларації.
На підтвердження обставини виникнення від'ємного значення податку на додану вартість позивачем було надано копії податкових декларацій з податку на додану вартість за період липень 2012 - червень 2013.
Суд першої інстанції вірно вказує, що відповідно до пп.4.6.3 п.4.6 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.
Згідно пп.4.6.4 , пп.4.6.5 п.4.6 даного Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до ст.200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Важливо те, що в ході проведення камеральної перевірки, відповідачем не встановлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, та не надано належних доказів на підтвердження підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 177952,00 грн., крім обгрунтування відповідача про допущення методологічної помилки, незважаючи на те, що чинним законодавством такого терміну не передбачено
Дослідивши матеріали, та встановивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що відповідачем не надано суду доказів, що спростовують твердження позивача, і відображені в податкових деклараціях дані обліку відносно заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню, а висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають вимогам податкового законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, належним чином не довів та не обгрунтував провомірність своїх дій.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.12.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.