справа № 2-а-40/2007 р.
ПОСТАНОВА іменем України
09 лютого 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка СІ.
при секретарі Забарило О.С.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області в м.Ірпінь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського міського військового комісаріату Київської області, Ірпінського військового комісара Сакіра Олександра Михайловича про визнання дій нечинними та зобов"язання провести перерахунок та доплату різниці у виплаченій щомісячній надбавці, -
встановив:
Позивач в січні 2007 р. звернувся до суду з даним позовом, який мотивував тим, що він підполковник Збройних сил України і проходив військову службу на посадах офіцерського складу в Ірпінському міськвійськоматі з 05.09.1998 р. по 05.01.2006 р. Вказував, що Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" встановлена щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення. Згідно цього Указу він має право на щомісячну надбавку за безперервну військову службу в розмірі 50 % від грошового забезпечення, так як на момент введення в дію цього Указу мав вислугу понад 15 років. Проте, відповідач, нехтуючи вимогами Указу, зменшив йому відсоток щомісячної надбавки за безперервну службу із 50 % до 10 % та до 40 %, що у свою чергу призвело до зменшення суми нарахування премії. Як вбачається із зробленого ним перерахунку, недоотримане ним грошове забезпечення становить 5761,16 грн. На неодноразові звернення позивача до військомату щодо виплати безпідставно не нарахованої йому надбавки, відповідачем було відмовлено, з посиланням на рекомендації МО України та листи головного фінансового управління МО України.
Посилаючись на порушення відповідачем ст.ст. 19,22 Конституції України позивач просив визнати незаконними дії військового комісаріату по нарахуванню та виплаті йому щомісячної надбавки за безперервну військову службу в заниженому розмірі, як такі, що не відповідають вимогам п.1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони за безперервну службу" та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2003 року № 149 ; зобов'язати Ірпінський міський військовий комісаріат провести перерахунок та доплату різниці між фактично виплаченою і належною до виплати надбавкою за безперервну військову службу в розмірі 5761,16 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив викладені в позові обставини, пояснив, що нарахування його розміру грошового забезпечення, в тому числі розміру надбавки за безперервну військову службу, проводив Ірпінський військовий комісаріат, який направляв документи до Київського обласного військомату, який у свою чергі здійснював визначені комісаром виплати, просив позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з"явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неприбуття не повідомив, а тому згідно ч.4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
-
Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, до якої відноситься і військова служба (п.15 ч.І ст.З КАС України), її проходження та звільнення з публічної служби.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача при встановленні йому розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу, суд керується наступним.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України в званні підполковника на посаді військового комісара Бородянського райвійськомату Київської області. Позивач перебуває на військовій службі з 1987 р. і його безперервна вислуга років у Збройних Силах станом на 31.12.2005 р. складає 18 років 05 місяців.
Позивач з вересня 1998 р. по січень 2006 р. проходив військову службу в Ірпінському міськвійськоматі Київської області на різних посадах.
Згідно Указу Президента № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу" та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 р. № 149, військовослужбовці мають право на отримання надбавки за безперервну військову службу залежно від стажу служби: понад 5 років - до 10 % , понад 10 років - до 30 %, понад 15 - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90 %. Згідно пункту 2.1 Інструкції розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад), щомісячні надбавки та доплати.
Таким чином з наведеного слідує, що позивач мав право під час проходження військової служби в Ірпінському міськвійськоматі на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення згідно стажу служби більше 15 років (18 років 05 міс.) в розмірі до 50 %.
Відповідно до довідки Ірпінського міськвійськомату НОМЕР_1 від 21.11.2006 р. позивачу за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року включно було не доплачено надбавки та премії відповідно до Указу Президента № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу" на суму 4974,02 грн.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв за якимись ознаками.
З огляду на наведене суд вважає, що діями відповідача, який незаконно зменшив розмір надбавки за безперервну військову службу, не яку має право позивач, порушені права останнього, а тому права позивача підлягають до захисту і суд згідно ст. 162 КАС України вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача.
Окрім того, із врахуванням довідки НОМЕР_1 від 21.11.2006 p., якою відповідач фактично визнав неправильність нарахування надбавки та обрахував розмір недоплачених надбавки та премії в сумі 4974,02 грн., суд зобов'язує відповідача провести перерахунок та доплату різниці між фактично виплаченою і належною до виплати надбавкою за безперервну військову службу в розмірі 4974,02 грн.
Вимоги позивача про зобов'язання провести перерахунок та виплату 5761,16 грн. задоволенню не підлягають, бо судом встановлено, що заборгованість з виплати надбавки та премії дійсно мала місце в розмірі 5761,16 грн., однак військоматом зроблена переплата позивачу премії 33,3 % на суму 787,14 грн., а тому суд на вказану суму зменшує розмір належних до виплати позивачу надбавки та премії.
На підставі ст.ст. 19, 24 Конституції України, ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та' управління державної охорони України за безперервну службу", керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 158-163,167 КАС України суд,-
постановив:
Позов задоволити частково.
Визнати протиправними дії Ірпінського міського військового комісаріату Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щомісячної надбавки за безперервну військову службу в заниженому розмірі, як такі, що порушують вимоги Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу" та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149.
Зобов'язати Ірпінський міський військовий комісаріат Київської області провести перерахунок та доплату різниці між фактично виплаченою і належною до виплати надбавкою за безперервну військову службу в розмірі 4974,02 грн. за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року включно.
В решті позову відмовити.
Копію постанови направити відповідачам для відома.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.