Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Завгородній Є.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 вересня 2009 року Справа № 2а-374/09/0510
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
при секретареві Літвіновій Л.О.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області на постанову Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 травня 2009 року у справі № 2а-374/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
16 березня 2009р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, в якому просив поновити йому строк звернення до суду з адміністративним позовом, зобов'язати відповідача провести нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як особі, що має статус дитини війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 травня 2009р. позовні вимоги задоволені частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії позивачеві як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. виходячи з встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано відповідача здійснити нарахування позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,4 грн.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули - про час, дату та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач, як громадянин України та особа, якій на час закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років, має статус дитини війни та згідно частини 6 цього Закону має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач знаходиться на обліку у відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду частково скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.4), копією пенсійного посвідчення (а.с.5).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” протягом 2006 року запроваджуються поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Вказана стаття Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» була чинною, але Урядом так і не був впроваджений порядок надання зазначених пільг.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-ІV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку з урахуванням другого речення ст. 11 КАС України про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не нарахування позивачеві доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, зобов'язання здійснити таке нарахування, виходячи з того, що нарахування пенсії не було здійснене відповідачем, а за законом тільки органи пенсійного фонду здійснюють нарахування, перерахунки пенсій.
Водночас суд першої інстанції при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог - визнав неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачеві доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 22 травня 2008 року та зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії позивачеві у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22 травня 2008 року.
Колегія суддів зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 11 суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі вимог адміністративного позову тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Тобто, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів суд виходить за межі позовних вимог.
У цій справі, при подачі позову позивач чітко визначив період заявлених вимог - з 01.01.2006р. до 31.12.2007р. (за 2006-2007 роки), Тобто суд першої інстанції безпідставно ініціював провадження у частині визнання бездіяльності УПФУ з 22.05.2008р. та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати позивачеві з 22.05.2008р., чим порушив норми процесуального права, оскільки позивач не змінював вимоги згідно ст. 137 КАС України і не заявляв такі вимоги, тому постанова суду в зазначеній частині підлягає скасуванню.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду і, як наслідок цього, про відмову в задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції розглянуто зазначене питання, суд визнав причини пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду поважними та розглянув справу за суттю.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до задоволених вимог та оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує судові витрати з Державного бюджету у відповідності до ч, 1 ст. 94 КАС України в сумі 0,85 грн.
Таким чином, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи та скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нової.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч. 1 п. 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області задовольнити частково.
Постанову Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 травня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 виплати по сплаті судового збору у розмірі 0,85 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду проголошена в повному обсязі 15 вересня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
В.П. Юрченко