Справа № 11 - 100/07 Головуючий по І інстанції Квятковський М.С.
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Пазюк О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 13 лютого 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Пазюка О.С.
суддів: Польового М.І., Оксентюка В.Н.
з участю прокурора: Смолюка Б.С.
засудженого: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, розлучений, на утримані знаходиться малолітня дитина, раніше судимий:
- вироком Луцького міського суду від 18.12.2000 р. за ч. 2 ст. 140, ст.
46 КК України (в редакції 1960 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі з
відстрочкою виконання вироку на 2 (два) роки;
вироком Луцького міського суду від 22.05.2001 р. за ч. З ст. 140, ст. 43 КК України до 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 30.05.2003 року умовно-достроково на 1 рік 19 днів ,
- засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення
волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 залишено попередню -підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ВСТАНОВИЛА:
2
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 15 липня 2006 року біля 12 год. 30 хв. перебуваючи в гаражі по АДРЕСА_2 таємно викрав жіночу сумочку ОСОБА_2 вартістю 25 грн. в якій знаходилось 680 грн., завдавши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 705 грн.,
В поданій апеляції помічник прокурор м. Луцька, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій просить вирок Луцького міськрайонного суду від 07 грудня 2006 року в частині призначеного покарання скасувати і постановити новий вирок. Посилається на те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Судом не в повній мірі враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, та ту обставину, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а відповідно не правомірно застосовано ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого, який просить не позбавляти волі, прокурора, який апеляцію підтримав, перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при обставинах, викладених у вироку ґрунтується на доказах досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання в тому числі у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_1 міри покарання судом першої інстанції враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, усі обставин справи і крім того, як вбачається з матеріалів справи, потерпіла просить не позбавляти волі ОСОБА_1, а останній зобов'язується відшкодувати завдані їй збитки. У вироку достатньо вмотивовано прийняте рішення, а саме, зазначено та враховано при призначенні покарання, що ОСОБА_1 визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненому.
З наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Підстав для скасування вироку з підстав, зазначених в апеляції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 07 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію помічника прокурора м. Луцька- без задоволення.