Справа № 22ц - 252/2007 Головуючий у першій інстанції Негода A.M.
Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.,
за участю: ОСОБА_1,ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії „Хліб України", дочірнього підприємства ДАК „Хліб України" Ічнянського хлібоприймального підприємства про стягнення компенсації в сумі 1377 грн. 67 коп., -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Ічнянського районного суду від 29 листопада 2006 року скасувати та постановити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу в задоволені його вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за час його вимушеного прогулу за період вересень 2004 року - березень 2005 року в зв"язку з незаконним звільненням з роботи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно встановлені обставини справи, необгрунтовано відмовлено у прийнятті доказів, невірно визначені правовідносини, незаконно відмовлено у фіксації судового засідання технічними засобами, також судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд необгрунтовано звинувачує його в тому, що при розгляді його позову про поновлення на роботі ним не заявлялись вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; не досліджений судом факт його трудових відносин і суд упереджено мотивує відмову у задоволенні його позову відсутністю нарахованої заробітної плати, в матеріалах справи ці докази відсутні, не враховано, що відповідач позовну суму визнає, але заперечує проти її виплати. Також суд упереджено відхиляє той факт, що він 29.03.і 30.03.2005 року працював і мав право на зарплату у розмірі 120 грн, а також на компенсацію за невикористану відпустку, що складає 650 грн.. Відповідач не провів установлені законом виплати при поновленні і звільненні і порушив терміни виплати заборгованості за рішенням апеляційного суду.
2
В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни, вважаючи його законним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював директором ДП ДАК „Хліб України" Ічнянське ХПП, з роботи звільнений з 07 вересня 2004 року, поновлений на посаді згідно рішення Ічнянського районного суду від 18 лютого 2005 року (наказ № 85-К від 29 березня 2005 року по ДАК „Хліб України). В лютому 2006 року він звернувся до суду з позовом про задоволення грошових вимог, в тому числі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і рішенням Ічнянського районного суду від 17 квітня 2006 року, зміненого рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 червня 2006 року в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто на користь позивача з ДП ДАК „Хліб України" Ічнянське ХПП 2130 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Заявлені по даній справи вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації в зв"язку з втратою частини заробітної плати через порушення термінів її виплати за жовтень 2004 року-березень 2005 року суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у тому, що будучи незаконно звільненим з роботи у вересня 2004 року та поновленим на роботі у березні 2005 року відповідем ДАК „Хліб України" безпідставно не виплачено йому заробітну плату і за 7 місяців він втратив частину доходу. Відповідач зобов'язаний при виплаті цієї заборгованості нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, що складає 1377 грн.67 коп..
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу стягнутий згідно судових рішень і виплачений відповідачем ДП ДАК „Хліб України" Ічнянське ХПП добровільно без порушення термінів виконання судового рішення. Також суд врахував, що компенсація нараховується на нараховану, але своєчасно не виплачену заробітну плату, а по даній справі зарплата позивачеві не нараховувалась.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та ст.ст. 1-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ №159 від 21 лютого 2001 року з подальшими змінами та доповненнями компенсації підлягають нараховані, але не виплачені своєчасно грошові доходи громадян, в тому числі заробітна плата.
Позивач же вимагає стягнення компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд враховує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є нарахованою працівникові за час його роботи на підприємстві заробітною платою, а має специфічний характер, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України і стягується судом при винесенні рішення про поновленні на роботі незаконно звільненого працівника. Чинним законодавством не передбачено
3
нарахування та стягнення суми компенсації на середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Посилання апелянта на відмову судом першої інстанції у задоволенні його
клопотання про фіксацію судового., процесу технічними засобами є
необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять такого клопотання.
Також рішення суду першої інстанції не містить звинувачень на адресу позивача в тому, що він при розгляді справи про поновлення на роботі не заявляв вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд лише виклав у рішенні встановлені ним обставини справи.
Також апелянт помилково зазначає, що відповідач визнавав його позов. Матеріали справи свідчать про зворотнє (а.с.6-7,16.26-27), а наведення відповідачем свого розрахунку компенсації (а.с.6-7), не пов'язане з позовними вимогами позивача.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції упереджено відхилено факт того, що він працював 29.03.,30.03.2005 року і має право на заробітну плату, а також на компенсацію за невикористану відпустку. Апеляційний суд враховує, що такі позовні вимоги ОСОБА_1 не заявлялись в суді першої інстанції по даній справі і не були предметом судового розгляду, тому апеляційний суд, який перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, не вправі виходити за межі розгляду, визначені ч.1 ст.301 ЦПК України.
Виходять за межі заявлених позовних вимог і доводи апелянта про порушення відповідачем другого терміну виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу-18.10.2006 року і тому не можуть бути предметом апеляційного розгляду.
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду від 29 листопада 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: