КОПІЯ

Справа № 11-491 2009 року              Головуючий в 1-й інстанції: Болотін C.М.

 

Категорія: постанова суду                             Доповідач: Козачок С.В.

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

          12 серпня 2009 року  Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

 

Головуючого-судді Кульбаби В.М.,

        суддів Козачка С.В., Бойко Л.В.,

        з участю прокурора Нікітюка П.Г.,

                                                              

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляцію засудженого ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 18 червня 2009 року.

 

Цією постановою  в ирок Донецького обласного суду від 19 травня 2000 року відносно

 

                        ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження с. Безіменне, Казатинського району. Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,

 

приведено у відповідність до норм КК України в редакції 2001 року та постановлено вважати останнього засудженим за:

•   ст. 142 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) - на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке являється особистою власністю засудженого;

•   за ст. 222 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року) - на 4 роки позбавлення волі.

  На підставі ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим на строк 14 років позбавлення волі у ВТК посиленого режиму, з конфіскацією всього майна, яке являється особистою власністю засудженого.

        В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 просить постанову Шепетівського міськрайонного суду змінити і відповідно до розділу 2 ст. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КК України 2001 року гуманізувати призначене покарання за вироком Донецького обласного суду від 19 травня 2000 року, привівши його у відповідність до норм КК України в редакції 2001 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

       Заслухавши доповідь судді, прокурора про законність постанови суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до розділу 2 ст. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КК України 2001 року законодавець зобов'язав знизити відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України (в редакції 2001 року) міри покарання, призначені за Кримінальним кодексом України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим кодексом.

         Як видно із вироку Донецького обласного суду від 19 травня 2000 року, ОСОБА_1 засуджений за ст. 142 ч. 3 КК України в редакції 1960 року на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

          Згідно із ч. 4 ст. 187 КК України в редакції 2001 року максимальна межа покарання за вказаний злочин встановлена у виді позбавлення волі на строк на строк від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

          Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_1 за ст. 142 ч. 3 засуджений на 12 років позбавлення волі, що є менш суворим покаранням стосовно максимальної межі покарання, встановленої ст. 187 ч. 4 КК України в редакції 2001 року, законні підстави щодо зменшення йому покарання та перекваліфікації його дій на інший закон відсутні.

          Крім того, відсутні законні підстави щодо приведення у відповідність до вимог КК України в редакції 2001 року вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 222 ч. 1 КК України в редакції 1960 року, оскільки призначене йому покарання за КК України в редакції 1960 року є менш суворим порівняно з максимальною санкцією ст. 263 ч. 1 КК України 2001 року.

          Обгрунтованим також є виключення з вироку Донецького обласного суду від 19 травня 2000 року обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 69 КК України в редакції 1960 року, оскільки кваліфікація за вказаним законом можлива лише за наявності організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб та участі в цій банді.

           Кваліфікуючою ознакою ст. 69 КК України є участь у банді не менше 2 осіб, які організувались у стійке об'єднання для вчинення злочину.

           Аналогічні вимоги містить кримінальне законодавство в редакції 2001 року, зокрема ст. 257 КК України.

           При цьому, відповідно до вимог ст. 28 ч. 3 КК України в редакції 2001 року злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні, або вчиненні брали участь декілька осіб (3 і більше), які попередньо організувались у стійке об'єднання для вчинення злочину.

          В той же час, як вбачається з вироку Добропольського міського суду Донецької області від 14.04.2003 року співучасник розбійного нападу скоєних  ОСОБА_1 злочинів - ОСОБА_2 за ст. 69 КК України 1960 року не засуджений, хоч матеріали відносно нього вироком Донецького обласного суду від 19.05.2000 року і були виділені в окреме провадження.

          За таких обставин відсутність в діях співучасника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ст. 69 КК України дали місцевому суду обгрунтовані підстави у відповідності до розділу 2 ст. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КК України 2001 року привести вирок відносно ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 69 КК України в редакції 1960 року у відповідність до норм кримінального законодавства в редакції 2001 року із виключенням із вироку його обвинувачення за ст. 69 КК України в редакції 1960 року.

          У зв'язку із виключенням із обвинувачення ОСОБА_1 ст. 69 КК України в редакції 1960 року та й з врахуванням тієї обставини, що при обранні покарання Донецьким обласним судом ОСОБА_1 був застосований принцип часткового складання призначених покарань, колегія суддів вважає за необхідне знизити йому покарання за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 142 ч. 3 та 222 ч. 3 КК України в редакції 1960 року, таким чином гуманізувавши його.

           З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365, 382 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

 

Апеляцію ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду від 18 червня 2009 року стосовно ОСОБА_1 змінити.

За ст. 142 ч. 3 КК України в редакції 1960 року вважати його засудженим на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

За ст. 222 ч. 1 КК України в редакції 1960 року вважати його засудженим на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 42 КК України в редакції 1960 року за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань вважати ОСОБА_1 засудженим на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю із відбуванням покарання у виправній колонії посиленого режиму.

 

 

 

Головуючий-суддя           /підпис/         

     Судді                                 /підписи/

 

 

       Копія вірна: суддя апеляційного суду                     С.В. Козачок