Єдиний унікальний номер 2-10/12

Номер провадження 2-10/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого cудді - Мельника І.І.

секретаря - Матейко О.С.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк” до ОСОБА_2 та приватного підприємства “Стівон” про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом приватного підприємства “Стівон” до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк” про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк (ПАТ КБ) „Приват Банк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2С та приватного підприємства “Стівон” і просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів в користь ПАТ КБ „Приват Банк” 30253,91 доларів США, що за курсом 7,9445 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18 січня 2011 року складає 240352,19 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі, а саме, 1700 грн. сплаченого держмита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

01 березня 2011 року представник ПАТ КБ „Приват Банк” подав заяву про зміну позовних вимог і просить суд постановити рішення, яким вилучити у відповідача та передати в заклад банку автомобіль DAF, модель XF95, рік випуску 1999, тип ТЗ: сідловий тягач, № кузова/шасі: XLRTE47XSOE492714, реєстраційний номер: АТ 3188АН; транспортний засіб Meusburger, рік випуску 1992, тип ТЗ: Н/причіп трьохосний, № кузова/шасі 00012, реєстраційний номер АТ 3452ХХ. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 206 КК від 22.12.2006 року в сумі 30253,91 доларів США, що за курсом 7,9445 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18 січня 2011 року складає 240352,19 грн. звернути стягнення на транспортні засоби автомобіль DAF (модель XF95, рік випуску 1999, тип ТЗ: сідловий тягач, № кузова/шасі: XLRTE47XSOE492714, реєстраційний номер: АТ 3188АН); автомобіль Meusburger, рік випуску 1992, тип ТЗ: Н/причіп трьохосний, № кузова/шасі 00012, реєстраційний номер АТ 3452ХХ);

Стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ „Приват Банк” судові витрати по справі, а саме, 1700 грн. сплаченого держмита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

09 лютого 2011 року ОСОБА_2 та приватне підприємства “Стівон” подало зустрічний позов, і просять визнати недійсним договір кредиту від 22.12.20006 року та додаткову угоду від 14.07.2009 року; визнати недійсним договір поруки від 22.12.2006 року та додаткову угоду від 14.07.2009 року; визнати недійсним договір застави рухомого майна від 22.12.2006 року; зобов’язати ПАТ КБ „Приват Банк” повернути приватному підприємству “Стівон” вилучений предмет застави; стягнути з ПАТ КБ „Приват Банк” всі понесені ними витрати по даній справі; в позові ПАТ КБ „Приват Банк”-відмовити.

26.09.2011 року приватне підприємства “Стівон” та ОСОБА_2 подало уточнюючу зустрічну позовну заяву в якому просить позовні вимоги приватного підприємства “Стівон” та ОСОБА_2 до ПАТ КБ „Приват Банк” задовольнити. Стягнути з ПАТ КБ „Приват Банк” на корись приватного підприємства “Стівон” 101365 грн. понесених збитків та визнати безпідставним нарахування процентів за користування кредитом і штрафних санкцій починаючи з 26 жовтня 2011 року по час повернення напівпричепу приватному підприємству “Стівон”. В позові ПАТ КБ „Приват Банк” до ОСОБА_2 та приватного підприємства “Стівон” -відмовити.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, позову ОСОБА_2 та приватного підприємства “Стівон” до ПАТ КБ „Приват Банк” не визнав і суду пояснив, що 22 грудня 2006 року між ПАТ КБ „Приват Банк” і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання кредиту за № 206 КК, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 47000,00 (долар США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2013 року.

В порушення умов договору, погашення кредиту та сплата відсотків здійснювалися ОСОБА_2 неналежним чином. Всього заборгованість по кредитному договору № 206 КК від 22.12.2006 року, станом на 19.01.2011 року становить 30253,91 (долар США), а саме: заборгованість за кредитом-23948,51 (долар США), прострочене тіло кредиту-3892,76 (долар США), нараховані відсотки- 40,52 (долар США), прострочені відсотки -3045,73 (долар США), пеня за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором-326,39 (долар США).

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов”язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приват Банк” і приватним підприємством “Стівон”, в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір застави за № 3641. І згідно з договором застави приватне підприємство “Стівон” надав в заставу належне йому майно автомобіль DAF, автомобіль Meusburger та напівпричіп трьохосний.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Згідно з договорами застави , звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі продажу предмету застави від імені заставодавця.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, а згідно до ч.2 ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов’язаний на вимогу обтяжувала негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала. Аналогічна умова міститься в договорі застави.

В ст. 625 ч.2 ЦК України зазначається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, яка і становить заборгованість по кредиту. Щодо видачі кредиту ОСОБА_2 в іноземній валюті то за кредитним договором відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.192 ЦК України до грошових коштів віднесено грошову одиницю України гривню, та іноземну валюту.

Статтею 5 Декрету встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Здійснювані на даний час банком операції з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до підпункту “в” ч.4 ст.5 Декрету не вимагають отримання індивідуальної ліцензії Національного банку. Просить позовні вимоги ПАТ КБ „Приват Банк” задовольнити, а в зустрічному позові ОСОБА_2 та приватного підприємства “Стівон” до ПАТ КБ „Приват Банк” відмовити.

Відповідач в судовому засіданні позову ПАТ КБ „Приват Банк” до нього та приватного підприємства “Стівон” не визнав, свої позовні вимоги за зустрічним позовом до ПАТ КБ „Приват Банк” підтримав і суду показав, що на час заключення додаткових угод від 14.07.2009 року у ПАТ КБ „Приват Банк” була відсутня банківська ліцензія на здійснення операцій з іноземною валютою. Також стало відомо, що на час підписання спірних кредитних вимог така ліцензія була відсутня. Крім того 17.12.2010 року Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних та кримінальних справ визнав незаконність видачі валютних кредитів без індивідуальної валютної ліцензії, залишивши в силі рішення Печерського районного суду м. Києва по справі № 2-552-1/10 від 14 травня 2010 року. Отже, йому чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ КБ „Приват Банк” шляхом внесення доларів США в касу або на рахунок ПАТ КБ „Приват Банку” На момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, а саме виконувати грошові зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України. А відповідно до ст. 216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно ст. 192 ЦК України , законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця-гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ України від 14.10.2004 року за № 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

-якщо ініціатором або отримувачем валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями);

-у випадках передбачених законами України.

Згідно п.6.2 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління НБУ від 30.05.2007 року № 200, фізичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами “а”, ”в”, та ”е” пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Вважає, що укладення кредитного договору порушує його права тим, що через коливання курсу долара США до національної валюти країни, він вимушений сплачувати значно більшу суму кредиту в гривнях, ніж фактично отримав у банку, та більші суми процентів в гривнях за користування кредитом, ніж фактично передбачено кредитним договором та додатками до вказаного договору. Просив в позові ПАТ КБ „Приват Банк” до нього та приватного підприємства “Стівон” відмовити, а його позовні вимоги до ПАТ КБ „Приват Банк” задовольнити.

Вислухавши в судовому засіданні доводи представника позивача та відповідача, дослідивши докази по справі суд вважає, що позов ПАТ КБ „Приват Банк”, з врахуванням змінених позовних вимог слід задовольнити повністю, в позові приватного підприємства “Стівон” до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк” про визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір про надання кредиту за № 206 КК, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в сумі 47000,00 (долар США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2013 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір застави за № 3641. І згідно з яким приватне підприємство “Стівон” надав в заставу належне йому майно автомобіль DAF, автомобіль Meusburger та напівпричіп трьохосний.

Вважає кредитний договір таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і є протиправним та підлягає визнанню недійсним.

Наведені обставини підтверджуються в судовому засіданні: поясненнями представника позивача та відповідача; копіями кредитного договору, поруки.

Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 192, 524 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця-гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом і зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ч.3 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому в п.1.1 договору зазначено, що кредитні кошти в іноземній валюті надаються в сумі 47000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 240352,19 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, що сторонами не оспорюється.

Режим здійснення валютних операцій на території України, принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, відповідно до ст.1.п.2 якого під валютними операціями розуміються операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Тому надання позивачем відповідачу кредиту в іноземній валюті та здійснення відповідачем виконання своїх обов’язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язаннями по кредитному договору в іноземній валюті є валютною операцією.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного, оскільки згідно із п.1.4 Положення “Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, затвердженого постановою НБУ України від 14 жовтня 2004 року за № 483 під використанням іноземної валюти, як засобу платежу, розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, що передбачено ст. 227 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, ст.ст.192, 202, 203, 215, 216, 220, 227, 524, 533, 548, 557, 1046-1048, 1054 ЦК України, ст.ст.88, 209, 213-215, 223 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ПАТ КБ „Приват Банк”, з врахуванням змінених позовних вимог задовольнити повністю.

Вилучити у ОСОБА_4, приватного підприємства “Стівон” та передати у заклад автомобіль DAF (модель XF95, рік випуску 1999, тип ТЗ: сідловий тягач, № кузова/шасі: XLRTE47XSOE492714, реєстраційний номер: АТ 3188АН); автомобіль Meusburger (рік випуску 1992, тип ТЗ: Н/причіп трьохосний, № кузова/шасі 00012, реєстраційний номер АТ 3452ХХ)

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 206 КК від 22.12.2006 року в сумі 30253,91 (долар США), що за курсом 7,9445 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18 січня 2011 року складає 240352,19 грн. звернути стягнення на транспортні засоби автомобіль DAF (модель XF95, рік випуску 1999, тип ТЗ: сідловий тягач, № кузова/шасі: XLRTE47XSOE492714, реєстраційний номер: АТ 3188АН); автомобіль Meusburger (рік випуску 1992, тип ТЗ: Н/причіп трьохосний, № кузова/шасі 00012, реєстраційний номер АТ 3452ХХ). Стягнути з відповідач в користь ПАТ КБ „Приват Банк” судові витрати по справі, а саме, 1700 грн. сплаченого держмита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В позові ОСОБА_2 та приватного підприємства “Стівон” до ПАТ КБ „Приват Банк”- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Галицький районний суд.

Головуючи:ОСОБА_5