Справа № 22ц-219/2007 Головуючий у першій інстанції -
Іванченко Я.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Лакіза Г.П.
УХВАЛА
Іменем України
30 січня 2007 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Євстафіїва О.К.
суддів: Лакізи Г.П., Редьки А.Г.
при секретарі: Вареник О.М.
з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивачів - прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Чернігівської області Демидок Д.А., відповідача ОСОБА_2, представника 3-ї особи - Вороб"ївського сільського голови Новгород-Сіверського району Полюшко Ю.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 27 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - Вороб"ївська сільська рада, про виселення,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 просять скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду від 27 листопада 2006 року, яким відмовлено в задоволенні їх позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 та їх неповнолітніх дітей з будинку АДРЕСА_1, і постановити нове рішення, яким виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5 та їх малолітніх дітей зі спірного будинку. Свої вимоги мотивують тим, що у резолютивній частині рішення Семенівського районного суду від 01.12.2005р. чітко визнані власники будинку - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/3 частці. ЗаОСОБА_4
2
такого права не визнано. З часу побудування будинку і дотепер не існує жодного документу, який би засвідчував право власності на будинок померлого ОСОБА_6, як і не існувало такого права у позивачів. Своє право вони набули згідно рішення Семенівського районного суду від 01.12.2005р. Оскільки не визнане право власності на частку будинку за ОСОБА_6, то ОСОБА_4 також не має такого права. А тому вона не мала права розпоряджатись майном, вона розпорядилась не тільки нічийною часткою будинку, але й часткою позивачів.
Позивач ОСОБА_1, який одночасно представляє інтереси позивачки ОСОБА_3, та представник позивачів прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Чернігівської області Демидок Д.А., підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим, оскільки в будинок вони вселились з дозволу їх матері ОСОБА_4, яка на час їх вселення була єдиним власником спірного будинку, а на даній час є власником 1/3 частини будинку; просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Семенівського районного суду від 01.12.2005р. за позивачами та ОСОБА_4 визнано кожному по 1/3 частині будинку за адресою: АДРЕСА_1. Також даним рішенням визнано частково незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітомНОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_4 в частині успадкування всього жилого будинку. Посилання позивача на відсутність у відповідачів інших правовстановлюючих документів на 1/3 частину вказаного будинку місцевий суд не взяв до уваги з тих мотивів, що відсутність цих документів не може бути підставою для висновку, що ОСОБА_4 позбавлена права на спадщину за заповітом, що належала спадкодавцю на праві власності. ОСОБА_4 мала право вселяти в будинок відповідачів, так як у встановленому законом порядку є власником 1/3 частини будинку і будинок в натурі не розділено. Твердження позивача про те, що своїми діями відповідачі позбавляють його права розпоряджатись своїм домоволодінням, за висновком суду першої інстанції, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Позивач визнав, що ні він, ні його мати до цього часу не робили спроби вселитись до будинку, тому що бажають проживати там лише самі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
По справі встановлено, що 02.10.2002 р. ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, відповідно до якого вона стала власником жилого будинку, який знаходиться АДРЕСА_1; 16.10 2002 р. ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на цей будинок в установленому порядку в Новгород-Сіверському міжміському
3
бюро технічної інвентаризації, що підтверджується копією свідоцтва з штампом реєстрації МБТІ (а.с.6). В жовтні 2005 року ОСОБА_4 вселила в цей будинок свого сина ОСОБА_2, його дружину ОСОБА_5 та двох їх неповнолітніх дітей, що підтверджується довідкою виконкому Вороб"ївської сільської ради (а.с.32), апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (а.с.31), та не заперечується всіма учасниками судового розгляду. Рішенням Семенівського районного суду від 01.12.2005 р. за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано право власності за кожним на 1/3 частину будинку, розташованого АДРЕСА_1; визнано частково незаконним та скасоване рішення виконкому Вороб"ївської сільської ради від 12.04.2002 р. в частині визнання права власності на цей будинок за ОСОБА_6; визнано частково незаконним та скасоване свідоцтво про право власності на будинок на ім'я ОСОБА_6; визнане частково незаконним та скасоване свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02.10.2002р. державною нотаріальною конторою Новгород-Сіверського району на ім'я ОСОБА_4 в частині успадкування вказаного жилого будинку (а.с.7-8-8а). Дане рішення в цій частині залишене без змін рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 31.01.2006р. (а.с. 11-17), з посиланням в мотивувальній частині вказаного рішення на те, що з урахуванням всіх обставин по справі визнано за кожним із позивачів право власності на 1/3 частку спірного домоволодіння, оскільки дане майно є спільною сумісною власністю трьох осіб - позивачів та покійного ОСОБА_6 (відповідно і за ОСОБА_4, як спадкоємицею покійного ОСОБА_6 -1/3 частина спірного домоволодіння) -а.с.15.
Таким чином, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 разом з двома неповнолітніми дітьми вселились в жилий будинок, розташований АДРЕСА_1, в жовтні 2005 року зі згоди єдиного на той час власника будинку ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 власниками будь-якої частки цього будинку на той час ще не були визнані, і ОСОБА_4 на даний час має право на 1/3 частину цього будинку. Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову про виселення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми із вказаного будинку. Доводи апеляційної скарги про те, що на теперішній час позивачі є єдиними власниками спірного домоволодіння, спростовуються наведеними вище судовими рішеннями (а.с.7-8-8а; 11-17), які позивачами тлумачаться упереджено, лише на свою користь. Суд першої інстанції вірно вказав, що вказаними судовими рішеннями ОСОБА_4 не позбавлена права на спадщину за заповітом щодо 1/3 частини будинку. З врахуванням наведеного вище, посилання в апеляційній скарзі на порушення місцевим судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 328, 1226 ч.2 ЦК України, Закону України „Про власність", є необгрунтованими.
4
В обґрунтування заявлених вимог як на правові підстави для виселення відповідачів, позивачі посилались на положення ст.ст. 158, 191 ЖК України. Проте відсутність вказаного у ст. 158 Житлового кодексу України договору найму, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_5, не може бути підставою для виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_5 із будинку, оскільки ОСОБА_4 згідно статті 150 ЖК України мала право на вселення до будинку відповідачів як членів своєї сім'ї, яких відповідно до ст. 157 Житлового кодексу України може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу, але такі підстави для виселення не заявлені. Відсутність реального розподілу будинку та невизначеність конкретних приміщень, які на праві власності належать саме позивачам, також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не позбавлені права заявляти вимоги про виселення відповідачів саме із частини будинку, виділеної позивачам після проведення реального розподілу цього будинку.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального Кодексу України , апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 27 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: