Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Алейников В.І.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 серпня 2009 року Справа № 2а-1168/08/1226
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Козловій О.М.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 7 травня 2009р. у справі № 2а-969/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
14 квітня 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області, в якому просив визнати неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку йому підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов'язання відповідача зробити перерахунок йому соціальної допомоги та виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки та виплачувати її в подальшому у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 7 травня 2009р. позов задоволений частково: визнані неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. та зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, з 22.05.20008р. до 31.12.2008р. з урахуванням здійснених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджено пенсійним посвідченням (а. с. 7). Позивач отримав в 2008 році підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визнано відповідачем у листі від 15.12.2008р. (а. с. 8, 9).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.6), копією пенсійного посвідчення (а.с.7), що не оскаржується відповідачем.
15.12.2008р. позивачеві відмовлено у перерахунку підвищення до пенсії, як дитині війни за 2006-2008 роки, оскільки виплати у 2006-2007 року не були передбачені Законами України про Державний бюджет на 2006 та 2007 роки, а у 2008 році йому виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яке передбачено Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік (а. с. 8, 9).
Колегією суддів встановлено, що в запереченнях на позов, відповідач не просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, в судовому засіданні представник відповідача участі не брав. Суд першої інстанції всупереч приписам ч. 1 ст. 100 КАС України ініціював питання про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
КАС України не надає суду права ініціювати питання про відмову в задоволенні позову за приписами ч.1 ст.100 КАС України. В даному випадку суд повинен був розглядати справу за суттю заявлених вимог.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів, враховуючи приписи другого речення ч.1 ст.195 КАС України, виходить за межі апеляційної скарги та вважає необхідним постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску річного строку звернення до суду.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст.111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Отже, позивач має право на отримання підвищення до пенсії як дитина війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. У зазначений період відповідач не нараховував позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, на яке мав право позивач. Крім того, відповідач відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку підвищення до пенсії та її виплаті (а. с. 8, 9).
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та визнання неправомірними дій відповідача стосовно відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві підвищення до пенсії за вищезазначений період, а також зобов'язання відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966- XIV, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитина війни, у період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., але отримав вищезазначене підвищення у розмірі, меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р.
З огляду на викладене, колегія погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. та зобов'язав відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. з урахуванням фактично виплачених сум, оскільки позивач у вищезазначений період отримав підвищення до пенсії, як дитина війни, але в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність замість 30 % мінімальної пенсії за віком, на яке має право.
Колегія суддів відповідно до приписів ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету присуджує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1,16 грн., оскільки позов задоволений частково.
Таким чином, судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які привели до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч. 1 п. 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області задовольнити частково.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 7 травня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області щодо не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. з урахуванням здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Памбук Миколи Івановича витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,16 грн. (одна грн. 16 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена 18 серпня 2009 року в повному обсязі і набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.А. Василенко
Суддя Р.Ф. Ханова
Суддя М.І. Старосуд