Справа № 1-95/10 Провадження № 1-95/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010 Жидачівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Галій О.Й.

при секретарі Стасів С.І..

з участю прокурора Сірачинського Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, місті Жидачеві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, військовозобов"язаного, позапартійного, непрацюючого, інваліда III групи, несудженого згідно ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 березня 2010 р. приблизно в 17 год 00 хв, в с. Любша Жидачівського району Львівської області, під час конфлікту із матір"ю ОСОБА_2 умисно наніс їй декілька ударів руками, ногами та металевим відром по різних частинах тіла, внаслідок чого потерпіла отримала закритий перелом лівої ліктьової кістки та синці.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину, поставлену йому органами досудового слідства, визнав і суду пояснив, що 28.03.10 р. приблизно в 17.00 год між ним та матір"ю виник конфлікт на побутовому фунті, під час якого, в пориві гніву, наніс матері декілька ударів руками, ногами та відром по різних частинах тіла. У вчиненому розкаюється : просить його суворо не карати.

Винність підсудного у вчиненому крім повного визнання ним особисто своєї вини доказана зібраними на досудовому слідстві доказами, зокрема:

показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 28.03.2010 р. приблизно з 17 год. підсудний під час виниклого конфлікту, наніс їй удари руками, ногами та металічним відром по різних частинах тіла. Внаслідок чого отримала синці та перелом лівої ліктьові кістки. Просить суворо не карати підсудного, до нього немає жодних претензій;

висновком експерта № 50 від 12.04.2010 р., згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у виді синця на голові, синця на лівій нозі та закритий перелом лівої ліктьової кістки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров"я (а.с. 32).

Наведене свідчить про те, що підсудний визнав і не оспорює встановлені в ході досудового слідства фактичні обставини і докази, що стверджують його винність в інкримінованому злочині.

У зв"язку з тим, що підсудний вину у вчиненому визнав і в суду не має підстав вважати, що він себе оговорив, об"єм дослідження доказів по справі, суд із згоди учасників процесу, обмежив допитом підсудного у відповідності з ст. 299 КК України, так як не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, при цьому роз'яснивши учасникам процесу наслідки застосування даної статті.

Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 по епізоду спричинення ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я правильно кваліфіковано на досудовому слідстві за ч. 1 ст. 122 КК України, з чим погоджуються як підсудний так і інші учасники судового розгляду.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу підсудного, який щиро розкаюється у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, хворобливий стан здоров"я - інвалід III групи, думку потерпілої, яка просить суворо не карати - це обставини, які пом"якшують покарання, обставин, які обтяжують покарання суд не знаходить і вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, тобто його слід звільнити від обраної міри покарання - обмеження волі, застосувавши ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

У відповідності з ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання із випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, зобов'язавши відповідно до ст. 76 КК України повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєєстрації в ці органи та не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу даного органу.

Засуджений підлягає звільненню від відбування призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Речовий доказ: металеве відро залишити потерпілій згідно її розписки (а.с. 14-16).

Запобіжний захід - підписку про невиїзд засудженому залишити до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляція до судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуюча-суддя: