Справа    №  2–1017/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2009р.                                                                                                         м. Харків

    Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Федюшина М.В.

при секретарі – Корнєєвій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПХПЗ ім. Т.Г. Шевченка про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Жовтневий районний суд м.Харкова з позовом до відповідача ДПХПЗ ім. Т.Г. Шевченка та просить постановити рішення в силу якого стягнути з останнього заборгованість по заробітній платі за липень, серпень та вересень 2008 року, посилаючись на те, що з 1975 року вона працює на підприємстві відповідача. Заробітна плата повинна виплачуватись наступним чином - перша половина 25-28 числа, а друга 10-13 числа кожного місяця, наступного за звітним. Однак, у зв’язку з тим, що заробітна плата на підприємстві за вказані вище місяці не виплачена до теперішнього часу, вона була вимушена звернутися в суд з даним позовом.

В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за листопад та грудень місяці 2008 року з урахуванням вже проведених виплат за час розгляду справи в суді.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПХПЗ ім. Т.Г. Шевченка не має заборгованості перед позивачем, надавши суду в підтвердження відповідний розрахунок.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміж уток часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У судовому засіданні, шляхом дослідження доказів, була  встановлена провина відповідача в затримці розрахунку.

Посилання представника відповідача, що розрахунок з позивачем за листопад та грудень 2008 року не був зроблений через відсутність коштів на рахунку підприємства, а не з вини адміністрації заводу, є необґрунтованими через наступне.

Фінансова і господарська діяльність підприємства, що дозволяє діставати прибуток завжди є результатом вольових дій адміністрації підприємства в конкретних економічних умовах. При цьому суд враховує, що зміни податкового законодавства, дії постачальників, розрив економічних зв'язків та інші обставин не є обставинами непереборної сили. Відсутність коштів  на рахунку підприємства є результатом безприбуткової роботи заводу, що у свою чергу є наслідком відповідних  економічних рішень  керівництва підприємства в даних конкретних умовах.

Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України, у випадку порушення законодавства про оплату праці працівник вправі звернутися в суд з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження яким-небудь строком.

Згідно ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата- винагорода, обчислювальна, як правило в грошовому вираженні, що за трудовим договором власник або уповноважений орган сплачує працівникові за виконану їм роботу.  

У судовому засіданні так само було встановлено, що на момент звернення до суду відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі, що утворилася за липень, серпень та вересень 2008 року. Під час розгляду справи дана заборгованість була погашена, однак виникла інша за листопад та грудень 2008 року, яку позивач й просить суд стягнути в своєму уточненому позові.

Однак, як вбачається з довідки №НОМЕР_1 від 05.02.2009 року, посвідченої в.о. директора та головним бухгалтером ДПХПЗ ім. Т.Г. Шевченка, заборгованість по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1 за листопад та грудень місяць 2008 року також повністю погашена.

Відповідно до  вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, позивачем суду не надано будь-яких доказів на обґрунтування позовних вимог про несплату підприємством заробітної плати за період листопада – грудня 2008 року.

Згідно загально - визначеного принципу права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо не визначено інше.

Таким чином суд прийшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з відсутністю заборгованості зі сторони відповідача та не доведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.60 ЦК України, суд, -    

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПХПЗ ім. Т.Г. Шевченка про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити в зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через суд першої інстанції.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                       М.В. Федюшин