Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя ДідоренкоА.Е.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
3 вересня 2009 року Справа № 2а-522/09/1207
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Малашкевича С.А.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м.Луганська від 23 березня 2009р. у справі № 2а-522/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення суми,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 23 березня 2009р. позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення суми задоволений частково: визнані неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати не у повному обсязі позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та зобов'язано відповідача зробити перерахунок та виплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період з врахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 01.01.2007р. до 09.07.2007р. та за 2008 рік, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати через порушення норм матеріального права та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з скасуванням суду першої інстанції, оскільки судом безпідставно не відмовлено в задоволенні позову через порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду. Відповідачем постанова суду не оскаржена.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача та позивача надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір'юОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1р., перебуває на обліку у відповідача та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Позивач має неповнолітню дитину -ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1р., що підтверджено свідоцтвом про народження (а. с. 12).
Відповідно до довідок відповідача (а.с. 30) позивач знаходиться на обліку у відповідача, як особа, що отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримала таку допомогу у 2008 році в розмірі по 144,10 грн. щомісяця, а у 2007 році: у січні-березні по 120,75 грн. щомісяця, у квітні-липні 2007р. у розмірі 129,03 грн. щомісяця.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначання і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 11 січня 2007 року № 13.
За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13") передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
На підставі статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплаті позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, у період з 01.01.2007р. до 09.07.2007р. були правомірними та суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог за цей період.
Оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п. 23 ч.1 Розділу ІІ були внесені зміни до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якими ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми викладена в наступній редакції:
«Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Внесення зазначених змін до теперішнього часу не визнано неконституційними. Таким чином, виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснені позивачеві в період з 01.01.2008 р. до 31.12.2008 року є правомірними і вимоги за вказаний період задоволенню не підлягають.
Апеляційний перегляд здійснено в межах заявленої апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в межах спірних правовідносин дав правильну оцінку нормам законів, вірно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м.Луганська від 23 березня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення суми залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 3 вересня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
С.А. Малашкевич