Справа № 2-а-10/08
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2009 р. м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.
при секретарі Ященко Є.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Ленінської районної в м. Харкові ради, 3-і особи: Департамент земельних відносин Харківської міської ради, Харківське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та поновлення порушеного права ,-
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулися до суду з позовними вимогами до Виконавчого комітету Ленінської районної ради, Харківської міської ради, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та поновлення порушеного права.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та імені позивача ОСОБА_1, пояснила, що у м. Харкові по пров. Ногайському, 12 розташований житловий будинок з надвірними будівлями, який по праву власності зареєстрований за ОСОБА_1 – 93/160 частини на підставі договору дарування від 14.02.2005 року та ОСОБА_1 ( до шлюбу ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 – 67/160 частини на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.04.2002 року. Відповідач по справі ОСОБА_4 є власником сусіднього житлового будинку № 12-А по пров. Ногайському у м. Харкові. Згідно з правовстановлюючими документами та технічною документацією площа земельної ділянки, на якій розташований належний позивачам житловий будинок складає 641 кв.м. Пізніше їм стало відомо про наявність рішення Ленінського РВК № 177/2 від 07.09.1993 року про зміни в площі земельної ділянки в домоволодінні № 12 – А по пров. Ногайському, згідно з яким за вказаним домоволодінням № 12-А, власником якого є відповідач ОСОБА_4, зареєстрована земельна ділянка площею 444 кв.м замість раніше зазначеної 300 кв.м. Площа ділянки згідно зазначеного рішення збільшилась на 144 кв.м. за рахунок захвату частини земельної ділянки сусіднього домоволодіння № 12 по пров. Ногайському, власниками якого є позивачі по справі. Вважають, що вказане рішення не відповідає вимогам закону, а відповідач ОСОБА_4 порушує права позивачів як власників житлового будинку та користувачів земельної ділянки. У зв’язку з цим позивачі звернулися до суду і просять визнати рішення Виконкому Ленінської районної ради м. Харкова № 177/2 від 07.09.1993 року про зміни в площі земельної ділянки в домоволодінні № 12 – А по пров. Ногайському недійсним, поновити порушене право позивачів та зобов’язати ОСОБА_4 відновити стан земельної ділянки згідно з правовстановлюючими документами та технічною документацією з урахуванням її площі 641 кв.м.
Представники відповідача ОСОБА_4 у судове засідання з’явилися, позовні вимоги позивачів не визнали, пояснили, що розмір земельної ділянки змінений зі згоди колишніх власників житлового будинку №12 по пров. Ногайському, вважають рішення Виконкому Ленінської районної ради м. Харкова № 177/2 від 07.09.1993 року законним та обґрунтованим.
Представник Виконавчого комітету Ленінської районної ради в судове засідання з’явилася, позов не визнала, вважає, що при ухваленні рішення № 177/2 від 07.09.1993 року Виконкомом права позивачів не порушувалися, всі вимоги закону були додержані. Окрім того, вважає, що позивачі не мали права звертатися до суду з подібними позовними вимогами, бо власником спірної земельної ділянки є Територіальна громада в особі Харківської міської ради та вказує на пропуск строку позовної давності позивачами.
Представники Харківської міської ради, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суд не повідомили. Заперечень на позов не надали. Суд, за згодою сторін, вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, оскільки в ній достатньо доказів для ухвалення рішення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та встановив наступне:
житловий будинок з надвірними будівлями по пров. Ногайському, 12 в м. Харкові по праву власності зареєстрований за ОСОБА_1 – 93/160 частини на підставі договору дарування від 14.02.2005 року та ОСОБА_2 – 67/160 частини на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.04.2002 року ( с.с. 14,15,44).
Житловий будинок № 12-А по пров. Ногайському у м. Харкові по праву власності зареєстрований за ОСОБА_4 ( с.с. 43).
Згідно відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»за житловим будинком №12 по пров. Ногайському у м. Харкові значиться земельна ділянка площею 641 кв.м; за житловим будинком № 12-А по пров. Ногайському у м. Харкові значиться земельна ділянка площею 300 кв.м. (с.с. 106)
Згідно договору дарування від 14.02.2005 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 93/160 частин житлового будинку № 12 по пров. Ногайському у м. Харкові, який розташований на земельній ділянці розміром 641 кв.м.
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок № 12 по пров. Ногайському у м. Харкові від 23.12.2004 року, загальна площа земельної ділянки належного позивачам будинку, складає 641 кв.м. (с.с. 8-11).
07.09.1993 року Ленінським РВК було ухвалено рішення № 177/2 про зміни в площі земельної ділянки в домоволодінні № 12 – А по пров. Ногайському, згідно з яким за вказаним домоволодінням № 12-А, власником якого є ОСОБА_4, зареєстрована земельна ділянка площею 444 кв.м замість раніше зазначеної 300 кв.м. Площа ділянки збільшилась на 144 кв.м. за рахунок захвату частини земельної ділянки сусіднього домоволодіння № 12 по пров. Ногайському (с.с. 25).
Згідно ст. 5 ЦК України в редакції 2003 року акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
На час ухвалення рішення Ленінським РВК діяв Земельний кодекс України в редакції 1991 року, ЦК УРСР в редакції 1963 року та КпШС України в редакції 1970 року.
Відповідно до ч.6 ст.19 Земельного кодексу України в редакції 1991 року надання земельної ділянки, що перебуває у володіння або користуванні, іншому громадянину провадиться тільки після її вилучення в порядку, передбаченому ст.ст.31,32 ЗК України.
Згідно з п.2 Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, затвердженому Постановою Верховної Ради УРСР від 27.03.1991 року, надання земельних ділянок здійснюється в порядку відведення за проектами відведення цих ділянок. Надання земельної ділянки, що перебуває у володіння або користуванні, іншому громадянинові, підприємству, установі, організації провадиться тільки після її вилучення у земле володільця або землекористувача.
Рішення Виконкому Ленінської районної ради м. Харкова № 177/2 від 07.09.1993 року не містить положення про вилучення частини земельної ділянки площею 144 кв.м у землекористувачів у житловому будинку № 12 по пров. Ногайському у м. Харкові, чим не відповідає вимогам закону. Окреме рішення з приводу вилучення частини земельної ділянки площею 144 кв.м також виконкомом ухвалено не було.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення № 177/2 від 07.09.1993 року згода ( на вилучення) співвласників домоволодіння №12 по пров. Ногайському отримана.
Відповідно до відповіді КП «Харківське міське БТІ» від 22.07.1993 року, житловий будинок по пров. Ногайському, б.12 зареєстрований за ОСОБА_9-7/10 частин, ОСОБА_10-1/10 частина, ОСОБА_11 -1/10 частина, ОСОБА_12 -1/10 частина (с.с. 31).
Згідно довідок, наданих головою вуличного комітету на ім’я голови Виконкому Ленінської районної ради м. Харкова, від 25.07.1993 року, на час ухвалення рішення №177/2 від 07.09.1993 року власники житлового будинку № 12 по пров. Ногайському у м. Харкові ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 померли; у житловому будинку мешкають ОСОБА_13 та ОСОБА_14 – на той час неповнолітня. Таким чином, на час ухвалення спірного рішення виконкомом житловий будинок був зареєстрований за померлими особами.
Як вбачається з заяви від 29.07 1993 року на ім’я голови Виконкому Ленінської районної ради м. Харкова від ОСОБА_15 у графі «згода співвласників» ОСОБА_13 вказав, що не заперечує користуватися землею, яка була надана за час життя ОСОБА_12 своєму синові ОСОБА_15, який мешкає по пров. Ногайському, б.12-а у м. Харкові. Довідку подібного змісту надав ОСОБА_13 також 25.07.1993 року.
Суд, виходячи зі змісту тексту, наданого ОСОБА_13, ставить під сумнів надання ним згоди на зміни в площі земельної ділянки оскільки ця начебто згода не беззаперечна.
Згода ОСОБА_15 (після шлюбу ОСОБА_6 ) А.А., ІНФОРМАЦІЯ_1, на зміни в площі земельної ділянки отримана не була.
Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_15) А.А. вона зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.2.1992 року.
Згідно ч.1ст.13 ЦК України 1963 року неповнолітні у віці від 15 до 18 років можуть укладати угоди при наявності згоди своїх батьків (усиновлювачів ) або піклувальників, що свідчить про наявність певного об’єму дієздатності у осіб відповідного віку.
Відповідно до ст.128 КпШС України в редакції 1970 року опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які також внаслідок смерті батьків залишились без батьківського піклування. Опіка та піклування встановлюється і для захисту особистих та майнових прав і інтересів цих дітей.
У ст.145 КпШС України в редакції 1970 року передбачені угоди, для здійснення яких необхідна згода органу опіки та піклування. Опікун не має право без згоди органу опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник давати згоду на їх укладання, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, які потребують нотаріального посвідчення та спеціальної реєстрації, відмову від належних підопічному майнових прав, поділ майна, надання письмових зобов’язань і т.і.
Суд приходить до висновку про необхідність при ухваленні рішення виконкомом надання можливості ОСОБА_15 (після шлюбу ОСОБА_6) А.А., батьки якої померли, виявити своє відношення до змін в площі земельної ділянки, а також залучення органу опіки та піклування до вирішення питання про наявність або відсутність порушення прав неповнолітньої особи при зміні в площі земельної ділянки за її місцем проживання.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.04.2002 року за ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_15) ОСОБА_5 визнане право власності на 67/160 частин житлового будинок № 12 по пров. Ногайському у м. Харкові після смерті матері.
Суд не бере до уваги заперечення представника виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова про відсутність у позивачів права оскарження рішення Виконкому з приводу того, що власником земельної ділянки є Територіальна громада в особі Харківської міської ради, а у позивачів відсутні акти про право власності на землю, або акт про право на користування землею що позбавляє їх права на звернення до суду.
Згідно ч.2, 3 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється шляхом також відновлення стану ділянки, який існував до порушення права, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як вбачається зі ст.158 ЗК України власники землі, а також землекористувачі є суб’єктами земельних спорів у суді.
Харківська міська рада (департамент з земельних відносин) була залучена судом до участі у справі в якості 3-ї особи.
Також суд не приймає заперечення про пропуск позивачами строку позовної давності, бо позивачі суду довели відсутність його пропуску, надали письмові докази, а саме відповідь на запит юридичної консультації від 24.04.2008 року про наявність у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова цивільної справи за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_1 про поновлення порушеного права з 30.03.2007 року, а також копію позовної заяви по вказаній цивільній справі, що підтверджує отримання інформації про порушення прав позивачів під час її розгляду.
Оцінюючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення вимог закону та прав позивачки при ухваленні рішення та необхідність визнання його недійсним. Суд вважає, що позивачі довели обставини, на які вони посилаються в позовних вимогах, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 27, 31, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК Україн; ст. ст. 19,31,32,152,158 ЗК України; ст. 13 ЦК України (1963р.); ст.ст. 128, 145 КпШС України ( 1970 р.), суд –
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Харкові ради № 177/2 від 07.09.1993 року про зміни в площі земельної ділянки в домоволодінні № 12-а по пров. Ногайському м. Харкова забов,язавши ОСОБА_3 відновити стан земельної ділянки згідно з правовстановлюючими документами та технічною документацією.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя підпис ОСОБА_17