Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 серпня 2009 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Кізюн О.Ю.,
при секретарі Хмельницькій Ю.А.,
з участю позивачки-відповідачки ОСОБА_1,
її представниці ОСОБА_2,
відповідача-позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя із апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року,
встановила:
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя: житлового будинку АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2; автомобіля «ГАЗ-2752» номерний знак НОМЕР_1. Позивачка просила виділити їй житлові приміщення, а ОСОБА_3 - автомобіль. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що з 2 вересня 2000 року перебуває з відповідачем у шлюбі, за час якого вони придбали вказане майно, проте на даний час спільне проживання неможливе і згоди про поділ майна не досягнуто.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 збільшила свої вимоги. Вона просила також поділити речі домашнього вжитку: сотову антену і тюнер, відеомагнітофон, телевізор, 2 одіяла пухові, комплект штор і тюлі з карнизами та ламбрекенами, люстру на 5 плафонів, 2 пледи, меблевий набір «Прихожа», набір кухонних меблів, пральну машину, газову плиту з духовкою, люстру у вигляді місяця з зірками, комплект штор і тюлі з карнизом для дитячої кімнати, набір меблів у дитячу кімнату, набір м'яких меблів, пилосос, вентилятор, стілець офісний, холодильник, сервіз столовий, сервіз чайний, електром'ясорубку, шафу-мийку.
Ще раз уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила виділити їй квартиру, комплект штор і тюлі з карнизами та ламбрекенами, люстру на 5 плафонів, меблевий набір «Прихожа», люстру у вигляді місяця з зірками, комплект штор і тюлі з карнизом для дитячої кімнати, набір меблів у дитячу кімнату, набір м'яких меблів на загальну суму 177268 грн., а ОСОБА_3 - житловий будинок та інші речі домашнього вжитку на суму 114147 грн.
В березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ автомобіля «ГАЗ-2752» номерний знак НОМЕР_1 посилаючись на те, що відповідачка приховала даний транспортний засіб.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 березня 2009 року позов ОСОБА_1 в частині поділу автомобіля залишено без розгляду в порядку, передбаченому ст.207 ч.1 п.5 ЦПК України.
Рішенням цього ж суду від 28 травня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а позов ОСОБА_3 - залишено без розгляду. Цим рішенням визнано право власності кожного з подружжя на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, без її реального поділу і проведено поділ речей домашнього вжитку згідно вимог ОСОБА_1 Окрім того, суд розділив борг за кредитним договором від 27 липня 2006 року НОМЕР_2, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 19013 грн. 07 коп., а також провів поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1, в рівних частках згідно варіанту № 1 висновку будівельно-технічної експертизи від 23 лютого 2009 року. ОСОБА_1 виділено житлову кімнату 1-2 площею 13,4 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 8,7 кв.м., кухню 1-4 площею 7,9 кв.м., а ОСОБА_3 - житлову кімнату 1-5 площею 19,3 кв.м., коридор 1-1 площею 4,5 кв.м. Також суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, що пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1200 грн.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що вищевказані майно і борги набуті подружжям за час шлюбу та підлягають поділу, а квартира є неподільною річчю і сторони не досягли згоди на отримання від іншого подружжя грошової компенсації за належну у ній частку. При цьому суд визнав за можливе провести поділ житлового будинку в натурі без стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації за різницю у загальній площі, оскільки з нею залишаються проживати двоє малолітніх дітей, і врахував побажання сторін щодо варіанту поділу речей домашнього вжитку.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що автомобіль викрадений невстановленими особами і його місце знаходження не відоме.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, виділивши їй квартиру, а ОСОБА_3 - житловий будинок, і виключивши з резолютивної частини висновок про поділ боргу за кредитним договором. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 вказала, що спільне користування квартирою є неможливим і суд безпідставно не обрав такий варіант поділу житлових приміщень, а вимога про поділ боргу сторонами не заявлялась, внаслідок чого, ухвалюючи рішення з цього приводу, суд порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким виділити йому квартиру, сотову антену і тюнер, відеомагнітофон, телевізор, 2 одіяла пухові, 2 пледи, набір кухонних меблів, пральну машину, газову плиту з духовкою, пилосос, вентилятор, стілець офісний, холодильник, сервіз столовий, сервіз чайний, електром'ясорубку, шафу-мийку, а ОСОБА_1 - житловий будинок, автомобіль та інші речі домашнього вжитку, стягнувши з останньої понесені витрати на проведення експертизи. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 зазначив, що суд неправомірно відмовив у поділі автомобіля, який ОСОБА_1 приховала, не дослідивши належним чином всі докази у справі, і значно відступив від засади рівності часток сторін у майні, зменшивши його частку. Також, на думку ОСОБА_3, суд невірно обрав варіант поділу житлових приміщень.
В ході судового розгляду сторони висловили заперечення щодо апеляційних скарг протилежної сторони посилаючись на їх необґрунтованість.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Встановлено, що з 2 вересня 2000 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який розірвано за рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 березня 2009 року. В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5.
За час шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_1 набули:
- житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 106667 грн.;
- квартиру АДРЕСА_2, вартістю 168718 грн.;
- автомобіль «ГАЗ-2752» номерний знак НОМЕР_1 вартістю 50000 грн., місце знаходження якого на даний час не відоме. При укладенні правочинів щодо придбання цього майна покупцем виступив лише ОСОБА_3
Для набуття майна ОСОБА_3 отримав кредити у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Станом на 22 грудня 2008 року заборгованість по кредитним договорам становить: 38026 грн. 15 коп. (НОМЕР_2 від 27 липня 2006 року) і 373 грн. 71 коп. (НОМЕР_3 від 13 лютого 2006 року).
Окрім того, сторони придбали:
- сотову антену і тюнер «Globo 6010, CV3» вартістю 500 грн.;
- відеомагнітофон «Panasonic NV-SP 235» вартістю 600 грн.;
- телевізор «JVC» модель «NAV 1433 ЕЕ» вартістю 800 грн.;
- одіяло пухове вартістю 50 грн.;
- одіяло пухове двоспальне вартістю 100 грн.,
- комплект штор і тюлі з карнизами та ламбрекенами вартістю 1000 грн.;
- люстру на 5 плафонів вартістю 300 грн.;
- 2 пледи загальною вартістю 100 грн.;
- меблевий набір «Прихожа» вартістю 1500 грн.;
- набір кухонних меблів вартістю 400 грн.;
- пральну машину «SIMENS» вартістю 750 грн.;
- газову плиту з духовкою «Indesit» вартістю 900 грн.;
- люстру у вигляді місяця з зірками вартістю 250 грн.;
- комплект штор і тюлі з карнизом для дитячої кімнати вартістю 500 грн.;
- набір меблів у дитячу кімнату вартістю 2500 грн.;
- набір м'яких меблів вартістю 2500 грн.;
- пилосос «Philips» вартістю 380 грн.;
- вентилятор вартістю 50 грн.;
- стілець офісний вартістю 100 грн.;
- холодильник «Вірпул» вартістю 2000 грн.;
- сервіз столовий вартістю 300 грн.;
- сервіз чайний вартістю 100 грн.;
- електром'ясорубку вартістю 250 грн.;
- шафу-мийку вартістю 100 грн., а всього майна на суму 16030 грн. Вартість частки кожного з подружжя в речах домашнього вжитку становить 8015 грн. (16030:2).
Зазначені обставини визнаються сторонами, а також підтверджуються: свідоцтвами про одруження ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та про народження їх дітей; правовстановлюючими документами на житлові приміщення і автомобіль; накладними щодо придбання меблів та карнизів і їх ескізами, технічним паспортом на тюнер; кредитними договорами НОМЕР_1 від 27 липня 2006 року та НОМЕР_3 від 13 лютого 2006 року і довідкою банку щодо заборгованості по ним; висновком будівельно-технічної експертизи від 23 лютого 2009 року; матеріалами органу внутрішніх справ щодо невстановлення місця знаходження автомобіля.
Відповідно до ст.ст.60, 70 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вищевказане майно набуто подружжям ОСОБА_1 за час шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності, внаслідок чого підлягає поділу.
Ухвалюючи рішення в частині визнання ідеальних часток сторін в квартирі АДРЕСА_2, без її реального поділу, суд обґрунтовано виходив з того, що дане майно є неподільним, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не досягли згоди щодо передачі житлового приміщення одному з подружжя і отримання іншим подружжя грошової компенсації.
Даний висновок ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та відповідає вимогам закону, а доводи апеляційних скарг щодо його незаконності є безпідставними. В цій частині підстав для скасування рішення суду не вбачається.
При цьому суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 половину витрат, що пов'язані з проведенням будівельно-технічної експертизи.
При поділі речей домашнього вжитку суд правомірно відступив від засади рівності часток подружжя (ОСОБА_1 виділено майна на 8550 грн., а ОСОБА_3 - на 7480 грн.), оскільки із ОСОБА_1 залишаються проживати двоє малолітніх дітей. Сторони погодились з таким порядком поділу і не навели в апеляційних скаргах доводів незаконності висновку суду з цього приводу.
В іншій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В силу ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Сторони не заявляли вимог про поділ боргу за кредитним договором, проте суд, не дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, вирішив це питання.
Окрім того, ухвалюючи рішення про поділ будинку в натурі з переобладнанням і переплануванням житлового приміщення, суд не звернув увагу на роз'яснення, які містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», а саме, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Вимоги до ізольованих квартир визначені у п.2.22 Державних будівельних норм «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80. Як найменше, у цих квартирах мають бути передбачені житлові кімнати, кухні, внутрішньоквартирні коридори.
При проведенні будівельно-технічної експертизи не досліджувались питання щодо облаштування у приміщеннях, які виділялись сторонам, кухні та коридору (при їх відсутності). Натомість, суд взяв до уваги висновок даної експертизи і провів за ним поділ будинку.
При цьому суд не дотримався вимог ст.152 ЖК України і не запитав дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на таке переобладнання і перепланування жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок переобладнаний сторонами під магазин, внаслідок чого утруднюється можливість його використання під житло. У справі відсутні достатні докази про те, що спірний будинок може бути поділений в натурі, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не досягли згоди щодо отримання грошової компенсації за належну частку.
За таких обставин слід визначити ідеальні частки сторін в будинку АДРЕСА_1, без його реального поділу.
Вирішуючи спір про поділ автомобіля, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що на час розгляду справи даний транспортний засіб не є в наявності. Досліджені докази достовірно не вказують на те, що один із подружжя здійснив його відчуження або приховав, а тому суд правомірно не включив автомобіль до складу майна, що підлягає поділу.
При цьому суд дослідив всі докази, які надали сторони, а в судовому засіданні ОСОБА_3 погодився на закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Таким чином, його посилання на те, що суд не допитав усіх свідків, яких він просив викликати, є безпідставними.
Натомість, суд помилково залишив позов ОСОБА_3 без розгляду, оскільки відсутні підстави для такого висновку, передбачені ст.207 ЦПК України.
На думку колегії суддів, в позові ОСОБА_3 слід відмовити.
Під час ухвалення рішення, суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат за позовом ОСОБА_1, а саме судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ця невідповідність має бути усунена. В даному випадку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки має місце порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.
ОСОБА_1 заявила позов з ціною 145707 грн. 50 коп. ((106667+168718+16030):2) і мала сплатити судовий збір в сумі 1457 грн. 08 коп., а внесла лише 512 грн. 07 коп. (412,07+100). Сума недоплати становить 945 грн. 01 коп. (1457,08-512,07).
Її позов задоволено частково, а тому судові витрати слід покласти на сторони в рівних частинах.
Таким чином на користь держави слід стягнути:
• з ОСОБА_3 - 728 грн. 54 коп. (1457,08:2);
- з ОСОБА_1 - 216 грн. 47 коп. ((1457,08:2)-512,07).
Окрім того, на користь ОСОБА_1 слід присудити з ОСОБА_3 понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. (30:2).
Керуючись ст.ст.79, 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 травня 2009 року в частині поділу житлового будинку АДРЕСА_1, і боргу за кредитним договором від 27 липня 2006 року НОМЕР_1, а також в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_3, скасувати і ухвалити нове рішення.
Визнати право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, за кожним без його реального поділу.
Відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ автомобіля «ГАЗ-2752» номерний знак НОМЕР_1, виключивши з резолютивної частини рішення висновок про часткове задоволення цього позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 728 грн. 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 216 грн. 47 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 15 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Худик М.П. Справа № 22ц-1546
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія № 46