ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5874/09/1370

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

15 вересня 2009 року     

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравчук В.М., розглянувши матеріали позовної заяви Державної податкової інспекції у м. Трускавець  до Комунального підприємства «Наше місто», Трускавецької міської ради  про спонукання до вчинення дії, а саме узгодити та виділити активи для погашення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

15.09.2009 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ДПІ у м. Трускавець  до КП «Наше місто», Трускавецької міської ради  про спонукання до вчинення дії, а саме узгодити та виділити активи для погашення податкового боргу.

З позовної заяви вбачається, що КП «Наше місто» має податковий   борг перед бюджетом в розмірі 1 223 741 грн. ДПІ у м. Трускавець прийнято рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та скеровано відповідні листи платнику податків про виділення активів, що не входять до складу цілісного майнового комплексу для їх реалізації  в рахунок погашення податкового боргу. Однак, вимоги ДПІ у м. Трускавець залишені відповідачами без будь-якої відповіді.

 При зверненні до суду з вимогою спонукати до вчинення дії, а саме узгодити та виділити активи для погашення податкового боргу, позивач керується п. 1 ст. 10, п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.п. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 7 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В розумінні цієї статті суб'єкт владних повноважень може бути позивачем, якщо він звертається до суду з адміністративним позовом на виконання своїх (або делегованих) повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби України - державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р.

Згідно пункту 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції:

- подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (пункт 11);

- подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (пункт 11-1).

    У ст. 11 цього Закону визначено права органів державної податкової служби. Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

-  звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (пункт 17);

- звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (пункт 18).

    Норми, на які покликається позивач в обґрунтування своїх вимог (п. 1 ст. 10, п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.п. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами») не передбачають право на звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч.1 п.4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом . Відтак, лише у тому випадку, коли суб'єкт владних повноважень звернувся до суду у випадку, встановленому законом, адміністративний суд має компетенцію розглянути спір.

Однак з наведених норм чинного законодавства не вбачається права органів державної податкової служби звертатися до суду із позовами про спонукання осіб до вчинення дій, зокрема узгодити та виділити активи для погашення податкового боргу.

Разом з тим, законом встановлений інший порядок дій органу держаної податкової служби. Відповідно до 10.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

    Відповідно до п. 12 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 р. № 538 якщо платник податків в установлені терміни самостійно не визначив активи для продажу  або податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити  у присутності платника податків (його посадових осіб) склад активів, що підлягають продажу , виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом терміну такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

В свою чергу ч. 2 п. 1 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що у разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Таким чином, законом визначено повноваження та спосіб (порядок) дій органу державної податкової служби на випадок, якщо платник податків не реагує на вимогу про виділення активів, що не входять до складу цілісного майнового комплексу для їх реалізації  в рахунок погашення податкового боргу. Цей порядок не передбачає вирішення спору судом та не надає права органу державної податкової служби звертатися до суду. Небажання органу державної податкової служби здійснювати свої повноваження у спосіб та в порядку, визначеному Законом України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вживати дій на стягнення податкового боргу у встановленому порядку, не є підставою для подання позову.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз'яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав), щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст. 7, 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

у х в а л и в:

У відкритті провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Трускавець  до Комунального підприємства «Наше місто», Трускавецької міської ради  про спонукання до вчинення дії, а саме узгодити та виділити активи для погашення податкового боргу - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження ухвали спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адм іністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адм іністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                     В.М.Кравчук