ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

справа № 2а-5233/09/1370  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

04 вересня 2009 року, 10 год. 00 хв.                                           м. Львів

 

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                   Кравчука В.М.,

при секретарі                                                           Ганачівській Л.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Круглія Ю.Б.

від відповідача - не з'явився

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 30.07.2009 року, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області звернулось в суд з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови начальника підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (надалі - ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області) від 30.07.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009 року, якою встановлено строк  добровільного виконання до 10.07.2009 р., отримана позивачем лише 10.07.2009 р., що позбавило його можливості виконати даний виконавчий документ в термін наданий державним виконавцем. У зв'язку з тим, позивачем подано скаргу на дію державного виконавця, проте постановою від 30.07.2009 р. скаргу залишено без задоволення. Позивач, вважає, що постанова від 30.07.2009 р. є такою, що винесена начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з наведених підстав, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та вважає, що державний виконавець при винесенні постанови діяв відповідно Конституції України та повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-2528/08 р. за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі. Постановою цього суду, яка набрала законної сили, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі нарахувати ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії за липень-грудень 2007 р. у розмірі 742,65 грн.

03.07.2009 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області було   винесено   постанову   про   відкриття   виконавчого  провадження та встановлено строк добровільного виконання до 10.07.2009 р. Постанову було направлено боржнику поштою.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області вважає, що таку постанову не доведено до відома сторін виконавчого провадження у встановленому законом порядку, оскільки постанову від 03.07.2009 р. отримано ним лише 10.07.2009 р.

 10.07.2009 року позивачем отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009р., що підтверджується відбитком печатки Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області на супровідному листі відповідача у справі.

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі подало до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скаргу від 17.07.2009 року за № 6682/06-14, в якій зазначило, що, по-перше, оскільки постанову про відкриття виконавчого  провадження від 03.07.2009 р. отримано скаржником 10.07.2009 р. (в день, коли закінчується строк добровільного виконання судового рішення), то Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі було позбавлено можливості виконати її добровільно у встановлений виконавцем строк, а по-друге, вважає, що органи Пенсійного фонду здійснюють призначення та виплату пенсії, а не державної соціальної допомоги. З заявою про відкладення виконавчих дій Управління до державного виконавця не зверталося.

Постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 30.07.2009 року за результатами розгляду скарги № 6682/06-14, відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що боржником у скарзі не наведено жодного порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, а лише надано аналіз Законів України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що було предметом розгляду судом і такому надано правову оцінку застосування у судовому рішенні.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі не погодилось із зазначеною постановою про відмову в задоволенні скарги № 6682/06-14 від 17.07.2009 року, що стало підставою її оскарження в судовому порядку.    

Представник позивача повідомив, що станом на день розгляну справи судом Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі сплатило борг на користь стягувача у повному обсязі.  

У зв'язку із несвоєчасним виконанням вимог державного виконавця на боржника (позивача у справі) було накладено штраф. Постанова про накладення штрафу оскаржена  боржником окремо і не є предметом судового розгляду у даній справі.

Оцінюючи характер правовідносин, Суд дійшов висновку, що спір виник щодо неналежності доведення до відома сторін виконавчого провадження у встановленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2009 року надіслана боржнику та отримана ним 10.07.2009 р.

Боржник оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, представив документи щодо несвоєчасного отримання постанови та з урахуванням ч.2 ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" просив скасувати таку постанову.

Оцінюючи правомірність оскарженого акту, Суд керується положеннями ч. 2 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Таким чином, відкладення виконавчих дій є спеціальним засобом захисту прав боржника у разі несвоєчасного одержання ним документів виконавчого провадження, внаслідок чого він був позбавлений можливості використати надані йому права.

Правовою підставою для відкладення є заява стягувача, або заява боржника, або власна ініціатива державного виконавця. Проте, боржник пояснив, що із заявою про відкладення виконавчих дій до державного виконавця не звертався. Отже він не скористався правом на відкладення. В свою чергу, Закон «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцеві відкласти виконавчі дії з власної ініціативи, але не зобов'язує його це робити. Не вчинення цих дій державним виконавцем не є правопорушенням і тим більше не може порушувати прав боржника у виконавчому провадженні, який сам може ініціювати вирішення питання про відкладення виконавчих дій.

Таким чином, Суд доходить висновку, що боржник не використав надане йому законом право на відкладення виконавчих дій у зв'язку із несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2009 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови судів, зокрема, в адміністративних справах.

У відповідності до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Представник позивача визнав, що постанова Львівського окружного адміністративного суду набрала законної сили, в резолютивній частині, якої визначено суму соціальної допомоги в розмірі 742,65 грн., що підлягає нарахуванню та виплаті. Тому немає підстав стверджувати, що на законодавчому рівні не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір, що позбавляє боржника можливості виконати рішення суду. Зазначеним обставинам було надано правову оцінку в судовому рішенні. Тому Суд вважає безпідставними твердження позивача проте, що в законодавстві не визначено такої  величини як мінімальна пенсія за віком, а органи Пенсійного фонду здійснюють призначення та виплату пенсії, а не державної соціальної допомоги, що є також, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної постанови.

За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України позивач повинен довести факт порушення своїх прав оскаржуваними рішеннями (діями) відповідача.

В позовній заяві позивач зазначає, що виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009р. у добровільному порядку в термін, наданий державним виконавцем (тобто до 10.07.2009р.), неможливо. Саме в цьому полягає порушення його прав.

Суд вважає таке покликання безпідставним. В судовому засіданні представник позивача визнав, що після одержання зазначеної постанови він не сплатив суми боргу, хоча міг це зробити. Правових перешкод для виконання постанови та сплати боргу у добровільному порядку не було. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі) незалежно від того, чи відкрито виконавче провадження, оскільки виконавче провадження є способом стягнення боргу з боржника, який не виконує рішення добровільно. Тому, боржник, маючи  обов'язок і бажання щодо добровільного виконання постанови суду, мав можливість погасити борг її як до відкриття, так і під час виконавчого провадження. Відтак, Суд вважає, що право позивача (боржника у виконавчому провадженні) на добровільне виконання постанови не порушене, оскільки таке його право 10 липня 2009 р. не припинилося. Більше того, станом на час розгляду справи борг сплачено, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Відтак, скасування оскаржуваного акту не призведе до захисту прав позивача як учасника виконавчого провадження.

Позивач не зазначає, які саме його інші права, свободи чи інтереси (окрім права на добровільне виконання постанови у наданий державним виконавцем термін) порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2009р. чи постанова від 30.07.2009р. про відмову в задоволенні скарги завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Несвоєчасне надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, та скасування як цієї постанови, так і постанови про відмову в задоволенні скарги божника на цю постанову, оскільки між правомірністю постанови і її невчасним надсиланням стороні немає причинно-наслідкового зв'язку. Правомірність постанови не залежить від того, коли її надіслали. Винесення постанови та її надсилання сторонам - це дві різних дії державного виконавця, які мають окрему регламентацію та, відповідно, повинні оцінюватися окремо.

Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі). Несвоєчасне отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, що призвело до фактичної неможливості добровільного виконання судового рішення, що набрало законної сили, у визначений у постанові термін не є підставою для визнання цієї постанови неправомірною. Зазначеним обставинам була дана правильна правова оцінки під час розгляду скарги боржника від 17.07.2009р. та винесення постанови від 30.07.2009р. про відмову в задоволенні цієї скарги, а тому підстав для її скасування немає.

Начальник ППВР ДВС ГУЮ у Львівській області виніс оскаржувану постанову в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин Суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, суд  -

 

П О С Т А Н О В И В :

 

1. У позові Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови від 30 липня 2009 року про залишення без задоволення скарги на дії державного виконавця - відмовити .

   

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 вересня 2009 року о 12:30.

 

 

 

 

Суддя                             В.М.Кравчук