Апеляційний суд Черкаської області
м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83
Справа №11/793/207/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 128 КК ОСОБА_1
України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА IMEHEM УКРАЇНИ
"05" березня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Безверхого I.B.
суддів Демиденка A.І, Ятченка М.О.,
за участю прокурора Якушиної О.В.,
адвоката ОСОБА_3,
представника
потерпілої ОСОБА_4,
потерпілої ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_5, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 128 КК України на один piк обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном на один piк.
На підставі п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживания без дозволу органу KBI, повідомляти цей орган про зміну свого місця проживания або роботи та перюдично туди з'являтися на реєстрацію.
Із засудженого ОСОБА_6 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_5 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 1.120 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди -залишений без розгляду.
Вирішена доля речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він 03.05.2012 року близько 20.00 год., перебуваючи на третьому поверсі в восьмому під'їзді у тамбурі поряд з квартирою № 259 будинку № 20 по вул. Героїв Сталінграда в м. Черкаси, в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілою ОСОБА_5, проявив безпечність, злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був i міг їх передбачити, штовхнув металеві двері квартири, внаслідок чого умисно наніс удар по пальцю останньої, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому нігтьової фаланги першого пальця правої кисті з частковою ампутацією частини нігтьової фаланги, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 461 від 25.05.2012 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи, дій засудженеого ОСОБА_6, прокурор в апеляції ставить питания про скасування вироку місцевого суду з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та oco6i засудженого внаслідок його м'якості.
Зазначає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого засудженим злочину, того, що він перед потерпілою не вибачився та не відшкодував завдані їй збитки, що свідчить про те, що він не розкаявся у вчиненому. Просить скасувати вирок суду першої інстанції i постановити по справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ст. 128 КК України до 2 років обмеження волі, згідно ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.
В змінах до апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати через неповноту судового слідства та icтотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов, оскільки останній заявлено потерпілою під час судового розгляду справи з дотриманням вимог ст. 28 КПК України 1960 року, а тому суд повинен був або задоволити його, або відмовити в його задоволенні. Також зазначає, що суд частково задоволив цивільний позов потерпілої в частині стягнення з засудженого моральної шкоди, яка заявила його лише під час судових дебатів в порушення вимог ч. 3 ст. 28 КПК України 1960 року, оскільки останній повинен бути заявлений до початку судового слідства по справі.
В поданій засудженим ОСОБА_6 апеляції, останній ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо нього та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в його діях складу злочину. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом під час розгляду справи не усунуті протиріччя в доказах його вини, зокрема в показах потерпілої ОСОБА_5, які вона змінила під час розгляду справи, та які, на його думку, суперечать слідчій дії по відтворенню обстановки та обставин події.
Також вказує, що потерпіла ОСОБА_5 проходила лікування у Черкаській обласній психіатричній лікарні № 1 у м. Сміла, що свідчить про її нестабільний психічний стан.
В поданій потерпілою ОСОБА_5 апеляції вона просить вирок суду першої інстанції скасувати, як необгрунтований та протиправний, а матеріали справи просить направити на додаткове розслідування. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку за результатами розгляду кримінальної справи не в повному обсязі провів судовий процес, оскільки не здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами. Крім того, судом безпідставно залишено без розгляду заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції в зміненому її вигляді, потерпілу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_4, які просили задоволити подану потерпілою апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційних скарг засужденого ОСОБА_6 i прокурора, засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_3, підтримавших подану засудженим ОСОБА_6 апеляційну скаргу та просили її задоволити i відмовити в задоволенні апеляції прокурора в зміненому її вигляді і апеляції потерпілої, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора в зміненому її вигляді підлягає до повного задоволення, а апеляції потерпілої та засудженого підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним i обгрунтованим.
Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Як встановлено по справі, ці вимоги закону при винесенні вироку місцевим судом належним чином дотриманіш не були.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 367 КПК України 1960 року, підставою для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови суду першої інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону. Такими, відповідно до ст. 370 КПК України є тi порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили, чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу i постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок чи постанову.
Як зазначено у ст. 277 КПК України 1960 року, під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене oco6i обвинувачення. Дійшовши висновку про необхідність цього, прокурор виносить постанову, у якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову i вручає її копії підсудному, його захиснику i законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу i їx представникам. Постанову долучають до справи.
Якщо в постанові прокурора ставиться питания про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз'яснює потерпілому та його представнику їx право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.
Але, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції, державний обвинувач 27 листопада 2012 року в порядку ст. 277 КПК України 1960 року виніс постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_6, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України (див. а.с. 138-141).
При цьому суд першої інстанції, як вбачається з протоколу судового засідання від 27.11.2012 року, вручив постанову про зміну обвинувачення лише підсудному ОСОБА_6, а потерпілій ОСОБА_7 копію даної постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_6 не вручав та їй не направляв (хоча дана потерпіла була присутня в судовому засіданні 27.11.2012 року), суть постанови i її право підримувати обвинувачення у paніше пред'явленому обсязі, усупереч вимогам ч. 4 ст. 277 КПК України 1960 року, їй не роз'яснив, чим порушив законні права та інтереси останньої як потерпілої по справі ( див. а.с. 157).
Інші доводи, викладені в апеляції прокурора, колегія суддів, відповщно до ч. 3 ст. 374 КПК України, не перевіряє.
Також, необхідно зазначити, що у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 28 КПК України I960 року, цивільний позов може бути пред'явлений i в процесі судового розгляду справи, але до початку судового слідства, оскільки пред'явлення позову в процесі або після дослідження доказів у cyді першої iнстанції робить неможливим доказування підстав i розміру заявленого позову. Однак, суд першої інстанції в порушення вказаної вимоги закону, при постановленні вироку по справі частково задоволив заявлений потерпілою ОСОБА_5 під час судових дебатів по справі (а.с. 160) цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.
Kpiм того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, i стягнення безпідставно нажитого майна" N 3 від 31 березня 1989 р. п. 2 у кожній справі про злочин, яким заподіяно матеріальну шкоду, суд при постановленні вироку зобов'язаний вирішити цивільний позов, однак, суд першої інстанції постановляючи вирок по справі залишив без розгляду цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_5 про стягнення iз ОСОБА_6 на її користь 1120 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
Але, необхідно зазначити, що згідно з вимогами вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, i стягнення безпідставно нажитого майна" N 3 від 31 березня 1989 р. ч. 1 п. 3, зпдно зi статтями 291 і 328 КПК України 1960 року цивільний позов при постановленні вироку може бути залишено без розгляду лише у випадках виправдання підсудного за відсутністю складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання, а відповідно до вимог ч. 3 п. 3 вказаної постанови цивільний позов не може бути залишений без розгляду і з мотивів відсутності необхідних для його вирішення доказів, оскільки в силу п.4 ст. 64 КПК України 1960 року характер i розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.
Також колегія суддів вважає, що посилання потерпілої ОСОБА_5 в її апеляції на порушення місцевим судом кримінально-процесуального законодавства в частині того, що під час розгляду справи не здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами не заслуговують на увагу, так як згідно вимог ст. 87 КПК України 1960 року повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду. Але, як вбачається з матеріалів справи, а зокрема з протоколу судового засідання (див.а.с. 149-161) ніхто з учасників процесу (навіть сама потерпіла ОСОБА_7І.) під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв клопотання про повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а тому судовий процес не фіксувався технічними засобами, що не суперечить чинному кримінально-процесуальному законодавству України.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи по суті місцевим судом було допущено істотне порушення кримінально-продесуального закону, яке відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 367 КПК України є безумовною підставою для скасування цього судового рішення з направлениям справи на новий судовий розгляд. При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати викладене в ухвалі, після чого прийняти законне та обгрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляціпрокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в зміненому її вигляді - задоволити повністю.
Апеляції засудженого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 - задоволити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2012 року відносно ОСОБА_6 засудженого за ст. 128 КК України скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.
Головуючий
Судді