Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа№11/793/627/13 Головуючий по 1 інстанції

Kaтегорія ч.4 ст. 190 КК ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній

інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА IMEHEM УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Охріменка I.K.

суддів Гончарука I.M., Соломки I.A.

за участю прокурора Якушиної О.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_4

представника-

потерпілої адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора Канівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_7 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.08.2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.4 ст. 190 КК України направлено на додаткове розслідування,

встановила:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він будучи пастором Незалежної Християнської Церкви Повного Євангелія «Блага Вість» у м. Каневі Черкаської обл., діючи умисно, з метою отримання коштів для власних потреб, у період липня - серпня 2008 року, увійшовши у довіру прихожанки церкви ОСОБА_7, шляхом обману та зловживання довірою 21.08.2008 року, перебуваючи у м. Києві, отримав від останньої кошти в сумі 134339,80 доларів США, що згідно курсу встановленого Національним Банком України станом на 21.08.2008 року еквівалентно сумі 650715,12 грн., взяті нею згідно кредитного договору №412/П/РП2008-840 від 21.08.2008 року у ВАТ КБ «Надра» м. Київ, для будівництва молитовного будинку Незалежної Християнської Церкви Євангелія «Блага Вість» по вул. Набережна 3 лінія, 14 у м. Каневі Черкаської обл., та в усній формі зобов'язався взяти на себе вci кредитні зобов'язання згідно вказаного договору, які не виконав, спричинивши ОСОБА_7 збитки на вищезазначену суму, що в 2527 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто є у особливо великих розмірах.

Постановок судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.08.2013 року дану кримінальну справу направлено Канівському міжрайонному прокурору для проведения додаткового розслідування.

Направляючи кримінальну справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції вказав на те, що досудове слідство було проведено неповно, а саме: з порушенням вимог ст. 116 КПК України та не притягнуто до відповідальності інших oci6, не конкретизовано обвинувачення ОСОБА_3, які конкретні дії він вчинив щодо обману потерпілої ОСОБА_7 та яким чином зловживав її довірою та вважає необхідним встановити та прийняти процесуальне рішення щодо oci6, які виготовили та сфальсифікували зазначені у мотивувальній частині постанови документи на підставі яких потерпіла ОСОБА_7 отримала кредит у банку.

Не погоджуючись з постановою суду, в своїх апеляціях:

- прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції просить постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області щодо направления справи на додаткове розслідування скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що направляючи справу на додаткове розслідування, у відсутність відповідних клопотань від прокурора суд, в порушення вимог ст.275 КПК України (в редакції 1960 року), фактично вийшов за межі своєї компетенції, зобов'язавши органи досудового слідства перевірити притягнення як обвинувачених вcix oci6, що викриті у вчиненні злочину та надання органу досудового слідства вказівки встановити всіх причетних до злочину. В даному випадку, нове обвинувачення тісно не зв'язане з початковим i окремий розгляд їх можливий, а тому відсутні підстави для повернення справи для додаткового розслідування, не кажучи про те, що з таким клопотанням нi прокурор, нi потерпіла, ні її представник не виступали, а тому ці підстави у суду для направления справи на додаткове розслідування відсутні. Також, суд першої інстанції не дотримався вище зазначених вимог кримінально-процесуального закону, оскільки питания, на які він послався як на підстави для повернення справи на додаткове розслідування, взагалі не стосуються пред'явленого обвинувачення, оскільки співучасть ОСОБА_3 та вчинення злочину групою oci6 взагалі не інкримінувалась, як i не пред'являлось обвинувачення в підробці документів. Посилання суду на одну з підстав направления справи на додаткове розслідування, а саме порушення органом досудового слідства вимог ст. 116 КПК України (1960 року) є необгрунтованим.

- адвокат ОСОБА_5, яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_7 просить скасувати постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області, а кримінальну справу направити для подальшого розгляду Канівському міськрайонному суду. Вказана постанова суду є незаконною так, як відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Однак, направляючи справу на додаткове розслідування у відсутність відповідних клопотань від прокурора, суд першої інстанції в порушення вимог ст.275 КПК України, фактично вийшов за межі своєї компетенції, зобов'язавши органи досудового слідства перевірити притягнення як обвинувачених вcix oci6, що викриті у вчиненні злочину та надання вказівки органам досудового слідства встановити вcix причетних до злочину. При цьому зазначає, що разом iз потерпілою вони продовжують підтримувати обвинувачення за ч.5 ст. 191 КК України, розслідування якого за підсудністю допускається саме в м. Каневі. Органом досудового слідства не порушені вимоги ст. 116 КПК України (1960 року), як про це зазначив суд в своїй постанові.

В своєму запереченні, обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що встановлений факт незаконного порушення кримінальної справи Канівським міжрайонним прокурором та проведения досудового та судового слідства у м.Каневі, коли водночас працівникам прокуратури, міліції та суду було достовірно відомо, що ОСОБА_3 вчинив, на їх думку, злочин саме на території міста Києва. За таких обставин, вci докази, здобуті після порушення кримінальної справи є недопустимими, у зв'язку з чим суд в постанові від 13.08.2013 року вірно вказав на порушення органами досудового слідства вимог статей 37, 116 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, міркування адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_7, які просили постанову суду скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які просили постанову суду залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо направления кримінальної справи на додаткове розслідування є необгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК (1960 року) повернення справи на додаткове розслідування допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Однак, усупереч цим вимогам закону, суд першої інстанції без повного дослідження матеріалів та обставин кримінальної справи, передчасно прийняв рішення про направления справи на додаткове розслідування .

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року №2 повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

За змістом статей 246 та 281 КПК (1960 року) повернення справи на додаткове розслідування зi стадії судового розгляду можливе як за клопотаннями учасників процесу, так i з ініціативи суду. Проте суд не може з власної ініціативи повернути справу на додаткове розслідування, коли під час її судового розгляду встановлено підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших oci6, або підсудного - за інший злочин, або для збільшення обсягу обвинувачення.

Колегія суддів оцінює критично посилання судді на порушенням органами

досудового слідства вимог ст. 116 КПК України та не притягнення до відповідальності інших

oci6. Так відповідно до ч. 1 ст.116 КПК України досудове слідство провадиться в тому

районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідомо, а також з метою

найбільш швидкого i повного розслідування його, слідство може проводитись за місцем

виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого або за місцем

перебування більшості свідків. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду

України №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює

повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року - питания

про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи,

провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду,

вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемления яких прав та

інтересів учасників процесу воно призвело i чи є можливість поновити ці права й

інтереси. Кримінальна справа у будь-якому paзi не може бути призначена до судового

розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її

розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала

відводу; було порушено вимоги КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення i

матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи

досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, i допомогою перекладача. Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемления прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була порушена на підставі заяви про злочин, яка була подана потерпілою 04.01.2011 року i предметом розгляду даної заяви є не лише епізод по заволодінню кредитними коштами потерпілої, а й довготривалої підготовки підсудного задля отримання таких коштів, в тому числі заволодінням коштів потерпілої в сумі 2500 дол. США та по факту заволодіння майном громади придбаних за рахунок коштів, в т.ч. i потерпілої. Окрім цього основна кількість свідків 19 oci6, як i підсудний та потерпіла проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, i лише 2 свідки знаходяться в м.Києві. При таких обставинах орган досудового слідства не порушив вимоги ст. 116 КПК України.

Судом першої інстанції не визначено, що злочини, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_3, вчинили й інші особи, а тому відповідно до вимог ст. 278 КПК України (1960 року) не існували підстави для направления кримінальної справи на додаткове розслідування. Разом з тим, повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших oci6 допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий i що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника. Питания про наявність таких підстав вирішується з урахуванням доказів, що є у cправі, інших конкретних обставин, а також вимог ст.94 КПК України в якій визначено приводи i підстави до порушення кримінальної справи. Kpiм того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, причетність інших oci6 до скоєння злочинів перевірялась, про що свідчать відповідні постанови слідчого.

При цьому, колегія суддів вважає, що якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведения експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст..315-1 КПК України (1960 року), вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, то в такому разі направления справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд відповідно до ст.. 280 КПК України (1960 року) може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.

Проте, суд першої інстанції дані вимоги Закону не виконав та прийняв передчасне рішення щодо направления кримінальної справи для проведения додаткового розслідування.

Отже, суд в своїй постанові не навів достатніх підстав щодо направления кримінальної справи на додаткове розслідування, а тому постанова Канівського міськрайонного суду Черкаської області підлягає скасуванню, з направлениям матеріалів кримінальної справи на новий судовий розгляд в цьому ж складі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляції прокурора Канівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_7 задовольнити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.08.2013 року про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст. 190 КК України скасувати, а кримінальну справу направити для розгляду в цей же суд в цьому ж складі суду.

Головуючий

Судді