АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6011/16 Справа № 206/6312/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м. Дніпро

03 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Деркач Н.М., Красвітна Т.П.

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання третейської угоди у вигляді застереження недійсною.

Ухвалою суду від 18 травня 2016 року вимоги позивача, щодо визнання недійсним договору кредиту № 095045 від 11 червня 2008 року, укладеного з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та визнання недійсним договору поруки № 095045/2 від 11 червня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Позов обгрунтовано тим, що 11 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 095045. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор зобов’язався надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19 000,00 доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово суддею Мороз Оленою Олександрівною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Якщо кредит відноситься до споживчого, то справа щодо споживчого кредиту не відноситься до компетенції третейського суду у зв'язку з чим ця третейська угода має бути визнана судом недійсною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити (а.с. 151-153).

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 72-74). Пояснив, що сторони є вільними в укладенні будь-якого договору та визначенні його умов, та у зв'язку з тим, що сторонами було підписано договір поруки і погоджено всі умови визначені ним, він підлягає виконанню. Просив застосувати строки позовної давності (а.с. 75).

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про розгляду справи повідомлений належним чином.

Рішенням суду І інстанції позов задоволено. Визнано недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження у пункті 6.2. Договору кредиту №095045, укладеного 11 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір на користь держави у розмірі 551 грн. 20 коп.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та про цесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про-сить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 095045. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор зобов’язався надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19 000,00 доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених у Додатку № 1 до цього Договору. (а.с.10-15).

У п. 6.2. кредитного договору міститься третейська угода в якій зазначено, що «у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатолівною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, б. 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків».

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначив суд в рішенні, сторонам надавались роз’яснення положень ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України, наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій,та розгляд справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.

Згідно ч. 1, 4 ст. 1 Закону З України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Види і форма третейської угоди визначена ст. 12 вказаного Закону, відповідно до якої належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду спору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Задовольняючи позов суд зазначив, що статтею 5 Закону України «Про третейські суди» визначено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону. Третейська угода, яку викладено в п. 6.2. спірного кредитного договору не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про третейські суди», оскільки не містить конкретного зазначення всіх істотних умов предмету спору, регламент Постійно діючого Третейського суду при асоціації Українських банків не є невід'ємною частиною третейської угоди. Суд встановив, що позивач не мав вільного волевиявлення щодо розгляду спорів у третейських судах, оскільки довіряє тільки рішенням компетентного суду. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Законом України від 03 лютого 2011 року «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» було накладено заборону на укладення третейської угоди та встановлено обмеження розгляду третейськими судами спорів щодо захисту прав споживачів, в тому числі споживачів послуг банку, кредитної спілки, і доповнено статтю 6 Закону України «Про третейські суди» новим пунктом 14. Цей закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

При розгляді справи, з посиланням на правові позиціїї Верховного Суду України суд зазначив, що позивач є споживачем і до нього має бути застосована вказана норма Закону.

4 березня 2016 року Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, у постановах від 20 травня, 4 й 18 листопада 2015 року сформулював правову позицію, згідно з якою положення пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються також на спори за позовами банківських установ незалежно від предмета та підстав позову, які виникають з правовідносин споживчого кредитування та на які поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, Верховний Суд України скасував рішення третейського суду у зв’язку з тим, що відповідач є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду першої інстанції, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

При розгляді спору, суд І інстанції в повному обсязі з'ясував права та обов'язки сто рін, перевірив доводи, обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає вимогам Закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"- відхилити Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О

С у д д і: ОСОБА_5

ОСОБА_6