Миронівський районний суд Київської області

м. Миронівка, вул. Першотравнева, 3, 8800, (04574) 5-56-68

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року м. Миронівка

Миронівський районный суд Київської області в складі :

головуючого судді - Биби Ю.В.

при секретарі - Грунській Н.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та просила визнати недійсним кредитний договір №CL-001/289/2007 від 29.02.2007 року укладений між ОСОБА_2, який є її чоловіком та ЗАТ «ОТП Банк», визнати недійсним договір застави автотранспортного засобу № PCL -001/289/2007 від 29.02.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк».

В обґрунтовування позовних вимог позивачка посилається на те, що між її чоловіком ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» 29.03.2007 року було укладено кредитний договір №CL -001/289/2007 згідно до якого відповідач надав йому кредит в загальній сумі 33998,89 доларів СІЛА на купівлю автомобіля марки «Пежо 407».

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_2 зобов»язаний сплачувати відповідачу щомісячно 667,54 доларів СІЛА, що включає в себе погашення самого кредиту та процентів за користування ним.

Кредитні кошти були надані фактично також в іноземній валюті - доларах СПІА, в якій ОСОБА_2Ю і здійснював погашення зазначеного кредиту.

На забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» 29.03.2009 року було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL -001/289/2007, згідно якого для забезпечення зобов»язань за кредитним договором ОСОБА_2Ю передав у заставу куплений на кредитні кошти легковий автомобіль марки «Пежо 407» д/н/з AI 9827 АХ.

Позивач вважає, що банк, надавши кредит її чоловіку в іноземній валюті, не зазначив ціну договору у національній валюті на що є суттєвою умовою договору, а тому просила визнати недійсним кредитний договір та договір застави автотранспортного засобу.

Також не було отримано її згоди на укладання з ним кредитного договору, хоча банку було достовірно відомо, що ОСОБА_2 одружений.

Оскільки договір застави був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом, тому сторони договору і нотаріус мали отримати її посвідчену нотаріально згоду на укладання такого договору. Такої згоди вона не надавала і дана обставина є самостійною підставою для визнання договору застави недійсним.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та посилалась на обставини, викладені в позовній заяві. Також позивачка повідомила, що підписувала якийсь документ, але його не читала, оскільки оформленням кредиту займався її чоловік ОСОБА_2

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, з зазначених в позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте викликався належним чином, причини неявки не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_3 В в судове засідання не з»явилась, надала до суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі позовні вимоги не визнала, та надала копію договору застави та копії документів, на підставі яких посвідчувався договір.

Представник відповідача судовому проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити у зв'язку з необґрунтованістю, вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_2 добровільно уклав кредитний договір, однією з умов якого було кредитування у іноземній валюті та відповідно погашення кредиту у цій валюті. Банк має відповідну ліцензію на проведення операцій з іноземними валютами, у тому числі і на видачу кредиту у доларах США. Позивачка під час посвідчення договору застави надала письмову згоду на передачу в заставу автомобіля, і вказана згода посвідчена нотаріально.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банк і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2Ю та ЗАТ «ОТП Банк» 29.03.2007 року було укладено кредитний договір № СЬ -001/289/2007 згідно якого відповідач надав позивачу кредит на купівлю автомобіля марки «Пежо 407».

Відповідно до п.2 цього договору сума кредиту складає 33998,89 доларів США, річна база нарахування процентів 360 календарних днів у році, дата остаточного повернення кредиту 27 березня 2013 року, поточний рахунок 26209001736648, дата платежу: 27 числа кожного календарного місяця, розмір платежу 667,54 доларів СІЛА.

На забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між ним та Банком 29.03.2007 року було укладено договір застави транспортного засобу СЬ -001/289/2007 згідно якого він передав у заставу куплений ним автомобіль марки «Пежо 407» д/н/з НОМЕР_1.

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні посвідченої нотаріально копії договору застави на документів на підставі яких був посвідчений вказаний договір то 29 березня 2007 року позивачка ОСОБА_1 надала письмову згоду на передачу автомобіля марки «Пежо 407» в заставу відповідно кредитного договору. В судовому засіданні позивачка підтвердила, що підпис на вказаній заяві ставила вона.

Позивачка не надала будь-яких доказів того, що дана заява надавалась нею під примусом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст..533 ЦК України якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України та зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до банківської ліцензії від 08.11.2006 року, дозволу № 191-1 від 08.11.2006 року та додатку до цього дозволу ЗАТ «ОТП Банк»має право на проведення операції у іноземній валюті. А тому доводи представника позивача про те, що відповідач не мав права на укладення договору у доларах США суд вважає необгрунтованими.

Крім того, згідно з п.7 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом». Відповідно до пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Отже, чинні законодавчі акти передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійснені розрахунків, але не містять заборони встановлення грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Встановлення такої заборони на рівні підзаконного нормативного акта прямо суперечить вимозі Конституції України щодо необхідності регулювання даного питання виключно законами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, відсутня заборона визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті на рівні закону , таке визначення цілком відповідає Конституції України.

Посилання позивачки на відсутність правових підстав для укладання банком кредитного договору у іноземній валюті з її чоловіком за відсутності законних підстав у нього здійснювати платежі за кредитним

відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, позичальник має право здійснення платежів у валюті кредиту.

Крім цього, згідно з п 1.11.2 Кредитного договору СЬ 001/289/2007 від 29.03.2007 «У випадку відсутності або недостачі у позичальника коштів для здійснення Платежів у відповідній валюті Банк має право здійснити конвертаційну операцію за рахунок коштів позичальника в інших валютах відповідно до вимог чинного законодавства України за існуючими Тарифами Банку».

Також, згідно з п. 1.11.3 Кредитного договору «Якщо у Позичальника не буде можливості виконувати Боргові зобов»язання у Валюті Кредиту то, при наявності іншої валюти, Позичальник повинен запропонувати Банку виконання своїх зобов»язань у такій іншій валюті».

Як встановлено, сторони під час укладення правочинів погодили порядок виконання боргових зобов»язань за кредитними договорами, такс:-: у іншій валюті ніж валюта кредиту -а саме, в гривні.

Крім цього, вказані пункти договорів цілком відповідають ч.З ст.533 ЦК України «Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу...»

Таким чином умова Кредитних договорів про виконання зобов»язання в іноземній валюті не може бути визнано недійсним, адже сторони могли укласти кредитний договір і без її включення, тому, що відповідача ОСОБА_2 міг здійснювати платежі в національній валюті відповідно до вимог законодавства України.

Крім того суд вважає, що при укладанні кредитного договору ОСОБА_2 ніяким чином не були порушені права позивачки, що є також підставою для відмовив позові.

Доводи позивачки в тій частині, що вона не надавала нотаріальної згоди на передачу автомобіля в заставу спростовуються її показами в судовому засіданні та оглянутою нотаріально засвідченою копією її заяви про згоду на передачу в заставу автомобіля.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,524,533 ЦК України, ст.ст. З, 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та договору застави - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя підпис ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В. Биба