ВІЙСЬКОВИЙ   СУД   СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 лютого 2007 року                                                                                          м. Сімферополь

Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням судді Сенька М.Ф., при секретарі Бордуленко М.Ю, за участю обвинувача - помічника військового прокурора Євпаторійського гарнізону лейтенанта юстиції Феленка Ю.А. та підсудного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за обвинуваченням старшого матроса військової частини А 1100

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у в селі Плодородие, Михайлівського району, Запорізької області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, призваного на військову службу в квітні 2006 року Василівсько-Михайлівськими районним віськовим комісаріатом Запорізької області, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді нагляду- командування військової частини А 1100

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України.

Судовим слідством, військовий суд

встановив:

ОСОБА_1 14 січня 2007 року в потязі № 342 «Москва - Євпаторія» біля 6 години таємно викрав у громадянина ОСОБА_2 мобільний телефон NOKIA - 3250 і зарядний пристрій до нього загальною вартістю 1300 грн. (телефон - 1270 грн., зарядний пристрій - 30 грн.).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у скоєному визнав повністю, про обставини злочину дав показання, які за змістом відповідають викладеному вище і пояснив, що викрав телефон для власного використання.

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ці обставини їм не оспорюються.

Суд, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду, визнав недоцільними дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Оскільки ОСОБА_1 14 січня 2007 року таємно викрав майно громадянина ОСОБА_2 вартістю 1300 грн., то суд такі його дії кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд в якості обставини, що пом'якшуює покарання визнає його щире каяття. При цьому суд відмовляє у визнанні такими обставинами явку підсудного з повинною та відшкодування потерпілому завданих збитків, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, до призову на військову службу ні в чому гідному осуду помічений не був, працював, з місця роботи, співслужбовцями та командуванням характеризувався виключно позитивно.

Виходячи з аналізу наведених обставин, з урахуванням особи підсудного та його матеріального стану суд приходить до висновку про можливість призначити ОСОБА_1у мінімальне покарання передбачене санкцією ст. 185 ч. 1 КК України і вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення його поведінки.

Керуючись ст.ст. 321- 323 КИК України, військовий суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять ) грн.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

мобільний телефон NOKIA - 3250, серійний номер НОМЕР_2, зарядний пристрій до нього, а також гарантійний талон НОМЕР_1 - передати власнику ОСОБА_2.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 нагляд командування військової частини А 1100 скасувати.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення.