Справа № 11-38/2008

Головуючий в суді 1-ї інстанції Савенко М.Є.

ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

Іменем       України

"5" червня 2008 року                                                                      м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

у складі:    головуючого          ЛЕСЯ В.І.,

суддів                                       НІКІТІНА Г.В., ЮНЕНКА М.О.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України Ращупкіна О.А.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора-криміналіста військової прокуратури Харківського гарнізону від 20 грудня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи, за його апеляцією на постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 5 травня 2008 року

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до військового місцевого суду зі скаргою на постанову прокурора-криміналіста військової прокуратури Харківського гарнізону від 20 грудня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно медичного персоналу Харківського центрального військового госпіталю за фактом отримання хабара в розмірі 300 доларів США, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

Постановою судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 5 травня 2008 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення у зв'язку з пропуском строку на її оскарження.

В апеляції ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та необгрунтованим, просить скасувати постанову судді та поновити йому строк на оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив його скаргу без задоволення, оскільки, на його думку, строки оскарження постанови не були ним пропущені, тому що він тривалий час вів листування з органами військової прокуратури з приводу її скасування. Також ОСОБА_1 вказує, що він є інвалідом 2 групи та не мав змоги вчасно оскаржити до суду вказану постанову.

Заслухавши доповідь головуючого, думку прокурора, який пропонував залишити апеляцію без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 2361 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, до суду за місцем розташування органу або роботи осадової особи, яка винесла постанову, протягом 7 днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

Питання про відновлення пропущеного з поважних причин семиденного строку на оскарження вирішується судом, до якого надійшла скарга після відмови прокурора в задоволенні останньої.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2007 року прокурором-криміналістом військової прокуратури Харківського гарнізону Мамедовим Р.Г. за результатами розгляду скарги громадянина ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом отримання хабара медичним персоналом Харківського центрального військового шпиталю, за відсутністю в їх діях події злочину. Про прийняте рішення в цей же день було повідомлено заявника та роз'яснено право та порядок оскарження постанови до суду.

9 січня 2008 року до військової прокуратури Харківського гарнізону надійшло звернення ОСОБА_1 з проханням скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а 23 січня цього ж року заступником військового прокурора гарнізону заявнику направлено повідомлення про відсутність підстав для скасування вищевказаної постанови.

5 лютого 2008 року до військової прокуратури гарнізону надійшла аналогічна заява ОСОБА_1 щодо неправомірності винесення постанови від 20 грудня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи, а 8 лютого заявника повторно повідомлено про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ним постанови.

Не дивлячись на це, заявник знову звернувся 1 квітня 2008 року до   військової   прокуратури   з   подібною   заявою   та   11   квітня   був

повідомлений про відсутність підстав для її задоволення.

Також ОСОБА_1 11 лютого 2008 року звернувся до військового місцевого суду Харківського гарнізону зі скаргою на зазначену вище постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак, як вбачається з відмітки про її реєстрацію, вона спочатку надійшла до військової прокуратури Харківського гарнізону 4 березня 2008 року та в цей же день була повернута йому, як помилково направлена. З матеріалів справи видно, що ця скарга заявника поступила до провадження суду тільки 21 квітня 2008 року.

Відповідно до змісту скарги та протоколу судового засідання, ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про відновлення йому строку на оскарження постанови, вважаючи, що строк пропущено не було по тій причині, що він неодноразово звертався до військового прокурора гарнізону з проханням скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Таким чином, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апелянт мав реальну можливість подати до суду у встановлені законом строки скаргу на постанову прокурора криміналіста військової прокуратури Харківського гарнізону від 20 грудня 2007 року, але її не використав, з клопотанням про відновлення пропущеного строку не звертався, доказів, які об'єктивно перешкоджали оскаржити постанову до суду не надав.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не має.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 5 травня 2008 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора-криміналіста військової прокуратури Харківського гарнізону від 20 грудня 2007 року залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Дійсна за належними підписами.