Справа №2 – 1912/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2009 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Усенко Т.І., секретаря Кобзар А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи, ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування, виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області, треті особи – Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, сьома дистанція цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці про визначення часток в спільному майні, -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та прохала суд ухвалити рішення, яким визнати, що кожному із співвласників квартири АДРЕСА_1, що в м.Кременчуці належить по 1/3 частки.
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 17 серпня 2009 року в якості третіьої особи по справі залучено, сьому дистанцію цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці.
На обгрунтування заявлених вимог позивачка вказувала, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, їй, чоловікові – ОСОБА_2, синові – ОСОБА_3, згідно з ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду”, належить квартира АДРЕСА_1, що в м.Кременчуці. (надалі – Квартира). 21 вересня 2000 року помер її чоловік, ОСОБА_2. 21.01.2009 року помер її син, ОСОБА_3. Після їх смерті, вона (позивачка), як спадкоємець звернулася до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено, оскільки в правовстановлюючому документі на квартиру не визначені частки співвласників.
Позивачка стверджувала, що їй та померлим, чоловікові та синові, належить по 1/3 частки Квартири, оскільки Квартрира належить їм на праві спільної сумісної власності, розбіжностей щодо її користування у них не виникало.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з підстав викладених в позові та з урахуванням здобутих в справі письмових доказів.
Відповідач, Виконком Кременчуцької міської ради Полтавської області та треті особи – Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора своїх представників в судове засідання не направили, завчасно надіслали суду листи та заяву, згідно яких проти задоволення позову не заперечували, просили розглянути справу за відсутності їх представників.
Третя особа, сьома дистанція цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці, свого представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки до суду не повідомили, письмових заперечень на адресу суду не надали.
Суд вважає, що в справі наявні достатні письмові докази та підстави для розгляду справи по суті за відсутності, представників відповідача, виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області та третіх осіб, Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, сьомої дистанції цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, дослідивши та оцінивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав:
Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1, її чоловік – ОСОБА_2 та син, ОСОБА_3, проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, що в м.Кременчуці.
18 листопада 1997 року ОСОБА_1, її чоловік – ОСОБА_2 та син, ОСОБА_3 в складі трьох чоловік у відповідності до ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизували квартиру АДРЕСА_2, яка згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 листопада 1997 року сьмою дистанцією цивільних споруд Полтавського відділення Південної залізниці, згідно розпорядження від того числа за №1357/48 стала належати їм на праві спільної сумісної власності.
21 вересня 2000 року, помер чоловік позивачки – ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії 1 – КЕ №146047).
21 січня 2009 року, помер син позивачки – ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії 1 – КЕ №122518).
Після смерті чоловіка та сина, позивачка, як спадкоємиць звернулася до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено з тих підстав, що в правовстановлюючому документі на Квартиру не визначені частки кожного із співвласників.
Таким чином, між сторонами в справі виникли та існують правовідносини з реалізації права власності на нерухоме майно, що перебуває в спільній сумісній власності, а також правовідносини із спадкування за законом майна після померлого одного з подружжя та сина.
Відповідно до ст. 8 ЗУ ч.2 “Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-ХІІ від 19.06.1992 року передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї.
Статтями 370, 372 ЦК України, регулюється порядок виділу часток із майна, що є у спільній сумісній власності. Так, зокрема частиною другою статті 370 ЦК України визначено, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Під час приватизації квартири АДРЕСА_3 та після неї між співвласниками будь-яких угод щодо визначення їх часток в спільній власності не укладалося.
Отже, слід вважати, що частки всіх співвласників, тобто позивачки, ОСОБА_1 та померлих, 21.09.2000 року – ОСОБА_2 та 21 січня 2009 року, - ОСОБА_3, в спільній сумісній власності (квартира АДРЕСА_2) були рівними, а саме кожному належало по 1/3 частки квартири.
Невизначеність часток співвласників в спільній сумісній власності за викладених обставин порушує право позивачки на спадкування у встановленому законом порядку майна, що залишилося після смерті, одного з подружжя та сина.
Таким чином, позов є законним обгрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, ст. 8 ЗУ ч.2 “Про приватизацію державного житлового фонду” № 2482-ХІІ від 19.06.1992 року, ст.ст.370, 372 ЦК України, -
Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити: встановити, що ОСОБА_1 належить на праві власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_4, що в Кременчуці та померлим, 21.09.2000 року – ОСОБА_2 та 21 січня 2009 року, - ОСОБА_3, належало на праві власності по 1/3 частки квартири АДРЕСА_3.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції до Полтавського апеляційного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подяється протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Полтавськоі області через Крюківський райсуд.
Суддя: