Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 11/793/687/13 Головуючий по 1інстанції

Категоріяст. 288 КК ОСОБА_1

Доповідач в апсляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА IMEHEM УКРАЇНИ

3 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Oxpiменка I.K.

суддів Поєдинка I.A., Соломки I.A.

за участю прокурора Ємельянової О.В.

виправданого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

предст.потерпілої ОСОБА_6

предст.цив.відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої іннстанції ОСОБА_8 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2013 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючий та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий на посаді майстра у філії «Золотоніська ДЕД» ДП «Черкаський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України», раніше не судимий,

i

у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ст.288 КК України, виправданий, за відсутністю в його діях складу даного злочину.

Цивільні позови залишено без розгляду та вирішена доля речових доказів по cправі, відповідно до вимог ст.81 КПК України (1960 року),-

встановила:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 09.10.2007 року, відповідно до наказу № 72-к філії «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», переведений на посаду майстра з 10.10.2007 року, де в подальшому працюючи на вказаній посаді, знаючи свою посадову інструкцію, допустив ряд порушень під час організації роботи дільниці направленої на створення безпечних умов руху транспортних засобів.

Так, він, достовірно знаючи вимоги своєї посадової інструкції, з якою він був ознайомлений, порушуючи правила, норми i стандарти, що стосуються убезпечення дорожнього руху на ділььниці автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на 117 км, яка відповідно до наказу № 190 від 10.10.2007 року ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ДП «Черкаський облавтодор» філії «Золотоніська дорожньо- експлуатаційна дільниця» за ним закріплена, а саме в порушення вимог п.п. 3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587-97, неналежною організацією роботи дільниці по утриманню закріпленої ділянки дороги, допустив на проїзній частиш наявність вибоїн, напливів та інших ушкоджень, які ускладнювали рух транспортних засобів та при наявності третьої категорії вказаної автодороги допустив глибину окремих вибоїн 0,08 м. при допустимій глибині 0,04 м, характер яких свідчить, що вони малися на автодорозі вже тривалий період її експлуатації, термін ліквідації вказаних пошкоджень на проїзній частині для даної категорії дороги і не повинен перевищувати 7 діб (для весняно-осіннього періоду). Також в порушення п. п. 10.3.14, 10.5.25, 10.9.5 ДСТУ 4100-2002 при невідповідності дорожніх умов нормативним вимогам не було встановлено відповідне ступінчате обмеження швидкості транспортних засобів для забезпечення безпеки руху та застосування дорожнього знаку 1.12 «Bибоїна» за 220 м. до місця скоєння ДТП та на 116 км. 3 табличкою 7.2.1 «Зона дії 2 км.» не відповідало нормативним вимогам та сприяло неналежною інформативністю водіям транспортних засобів про фактичне розташування пошкоджень ділянки дороги.

В результаті вказаних порушень ОСОБА_3 під час організації роботи дільниці, направленої на створення безпечних умов руху транспортних засобів, відбулася дорожньо- транспортна пригода.

Так, 26.12.2010 року близько 12.30 год. ОСОБА_10, керуючим автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по проїзній частині автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя в напрямку до м.Золотоноша на території Золотоніського району Черкаської області, близько 117 км. + 350 м. вказаної автодороги, здійснила наїзд на вибоїни, які буди на дорожньому полотні та автомобіль втративши керованість, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з напівпричепом «МАЗ 975830-3012» д.н.з. НОМЕР_2 автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_11 та автомобілем «ВАЗ-210994-20» д.н.з. СА 3818 AT під керуванням ОСОБА_5, які рухалися в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху та не мали технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а водій ОСОБА_10 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Виносячи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_3, суд першої інстанції вказує на відсутність в діях останнього складу злочину, передбаченого ст.288 КК України. В обгрунтування судового рішення суд зазначає наступне.

Наведені в матеріалах кримінальної справи, та які зокрема зазначені в обвинувальному висновку докази свідчать про доведеність наявності на проїзній частині ділянки автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, 117 км вибоїн, які ускладнювали рух транспортних засобів та при наявності третьої категорії автодороги вказані вибоїни були глибиною 0,08 м. при допустимій глибині 0,04 м., що знаходиться в причинному зв’язку з виникненням вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої водії ОСОБА_5 та ОСОБА_10 отримали зазначені тілесні ушкодження.

Разом з тим, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки органу досудового слідства про порушення майстром філії «Золотоніскої ДЕД» ОСОБА_3 вимог п.п.3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587-97 щодо належної організації роботи дільниці по утриманню закріпленої ділянки дороги, допущения саме з його вини на проїзній частині вибоїн, напливів та інших ушкоджень, які ускладнювали рух транспортних засобів. Відсутні будь-які докази або об'єктивні дані про тривалий період експлуатації ямковості.

Також органом досудового слідства не надано, а судом не встановлено жодного доказу порушень п.п. 10.3.14, 10.5.25, 10.9.5 ДСТУ 4100-2002 щодо невідповідності дорожніх умов нормативним вимогам по встановленню відповідного ступінчатого обмеження швидкості транспортних зaco6iв для забезпечення безпеки руху. Застосування дорожнього знаку 1.12. «Вибоїна» за 220 м. до місця скоєння ДТП та на 116 км. з табличкою 7.2.1 «Зона дії 2 км.» відповідало нормативним вимогам та сприяло належну інформативність водіям транспортних засобів про наявність пошкоджень ділянки дороги.

В зв'язку з наведеним, суд прийшов до висновку, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченому ст.288 КК України не знайшло свого підтвердження під час судового слідства та виправдовує його за відсутністю складу злочину, за ознакою об'єктивної сторони - відсутності факту порушення правил, норм i стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху зi сторони особи, відповідальної за утримання шляхів.

В своїй апеляції прокурор, не погоджуючись з вироком, просить його скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність, неповноту та неправильність судового слідства та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.288 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у poзмipi 8500 грн.

В обгрунтування апеляції прокурор посилається на те, що суд упереджено підійшов до перевірки доводів обвинувачення та побудував свій висновок про відсутність в діях ОСОБА_3 інкримінованого складу злочину на суперечливих доказах. Так, докази по cправі свідчать про те, що ділянка автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на 117 км +350 м., де відбулася ДТП не відповідала вимогам регламентуючих документів та не забезпечувала безпеки руху, так як на ній були наявні вибоїни, які перевищували гранично допустимі пошкодження площі покриття автодороги та мають причинний зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та порушенням правил, норм i стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за утримання шляхів, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3 до внесения 24.12.2010 року припису інспектором з ОДР Золотошського ВДАІ не вживалися необхідні заходи по ремонту асфальтобетонного покриття на ділянці автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на 115-120 км. Ремонт дорожнього покриття було зроблено наступного дня після скоєння ДТП, що свідчить про розуміння ОСОБА_3 своєї вини у вказаних наслідках.

Крім того, суд в основу виправдального вироку поклав докази сторони обвинувачення, які підтверджують винуватість ОСОБА_3, а не виправдовують його дії.

В своїх запереченнях на апеляцію прокурора виправданий ОСОБА_3 та його захисник, адвокат ОСОБА_4С, а також цивільний відповідач ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора Очеретяного М.С., пояснения потерпілого ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_6, які погодилися з думкою прокурора, пояснения виправданого ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ОСОБА_7, які просили вирок суду першої інстанції, як законний та обгрунтований, залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.323 КПК України (1960 року), вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуеться на всебічному, повному i об'єктивному розгляді вcix обставин справи в їx сукупності, керуючись законом.

Згідно ч.4 ст.334 КПК України (1960 року), мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність підсудного.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інтанції не виконанi.

Так, мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ч.4 ст.334 KПК України (1960 року).

Так, суд не дав належної оцінки показаниям свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щодо наявності вибоїн на зазначеному відрізку автомобільної дороги та висновку додаткової комплексної судової авто-технічної експертизи стану доріг і дорожніх умов на місці ДТП за № 2248/2249-11 від 15.07.2011 року щодо невідповідності дорожнього покриття на вказаній ділянці автодороги (т.1 а.с.233-242), висновку судової авто-технічної експертизи за № 3231 від 13.05.2013 року, відповідно до якого водії автомобілів ОСОБА_10 та ОСОБА_5 не мали технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів в ситуації, що склалася безпосередньо перед ДТП та з технічної точки зору, при вихідних даних заданих судом причиною настання даної ДТП є обставини, пов'язані з наявністю пошкоджень npoiзної частини у вигляді вибоїн, що не відповідало нормативним вимогам, які могли викликати втрату керованості та стійкості руху автомобіля «Мазда» (т.З а.с.92-95), іншим висновкам судових експертиз щодо неналежного стану дорожнього покриття, даним протоколу огляду місця події від 26.12.2010 року з фото- таблицями до нього, відповідно до якого на автодорозі Бopиcпiль-Днiпpопетровськ- Запоріжжя 117 км зафіксовані вибоїни та відсутні відповідні попереджувальні дорожні знаки 1.10, 1.12 щодо наявності вибоїн та інших нерівностей дороги.

Kpiм того, засуджений, його захисник та представник цивільного відповідача в цілому не погоджуються з висновками проведених судових авто-технічних та дорожньо-технічних експертиз.

Разом з тим, судом в основу виправдувального вироку покладені докази, які наведені в обвинувальному висновку та які з боку органу досудового слідства підтверджують доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.288 КК України.

Kpiм того, судом не надано об'єктивної оцінки тому факту, що до винесення 24.12.2010 року припису інспектором з ОДР Золотоніського ВДАІ не вживалися необхідні заходи по ремонту асфальтобетонного покриття на ділянці автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на 115-120 км i лише після скоєння зазначеної ДТП такий ремонт було виконано зразу ж наступного дня після дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані вище неповнота судового слідства та протиріччя, які містить в собі

виправдувальний вирок є безумовною підставою для скасування вироку та направлення

кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи наведене, підстав для постановления нового вироку не має, а тому апеляція прокурора підлягае частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України (1960 poку), колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію прокурора Очеретяного М.С. задовільнити частково.

Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_9 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, в цей же суд, в іншому складі суду.

Головуючий

Судді