Копія                                                                                                             Справа № 2-6/07

РІШЕННЯ І МЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 січня 2007 року  Варвинський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді: Соколик О. І.

при секретарі: Ралко Т.І.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Варва у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 листопада 2006 року звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 2800 гривень за договором позики, посилаючись на те, що 12 квітня 2006 року передала їй зазначені грошові кошти на термін до 25 вересня 2006 року, про що позичальник надала їй розписку. Однак у зазначений термін відповідачка свої зобов'язання не виконала, грошові кошти не повернула. Неповерненням боргу вчасно позивачу завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 гривен. Крім того за час прострочення повернення суми боргу з позивача підлягає стягненню три проценти річних та сума інфляції.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та пояснила суду, що вона проживала в будинку ОСОБА_2 на квартирі. По усній домовленості з останньою позивачка сплачувала лише комунальні послуги за користування будинком. Проживши в будинку три роки, відповідачка почала вигонити її з будинку вимагаючи , щоб вона його купила або сплачувала за проживання. Батьки позивачки вислали їй гроші в сумі 1500 гривень, які вона передала ОСОБА_2.1300 гривень були зараховані відповідачем як завдаток за будинок, а 200 гривень як плата за проживання в ньому. В квітні 2006 року позивачці батьки знову вислали гроші в сумі 1500 гривень, які вона також передала відповідачці як плату за придбання будинку. Відповідачка брала гроші але не хотіла заключати письмово договору купівлі - продажу будинку. Щоб якось засвідчити передачу грошей позивачка та відповідачка в приміщенні Журавської сільської ради підписали розписку в присутності секретаря цієї ради. Згідно якої ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 кошти в сумі 2800 гривень до 25 вересня 2006 року. Сімейний стан позивачки змінився вона вийшла заміж і на даний час проживає в будинку чоловіка, тому необхідності у купівлі житла у неї не має і вона не збирається купувати будинок відповідача. Умови договору позики до цього часу відповідачем не виконані і кошти в зазначений термін не повернуті. Неодноразові звернення до відповідача не дали ніяких результатів. Невчасним повернення коштів позивачу завдана моральна шкода яку вона оцінює в 5000 гривень. Крім того згідно діючого законодавства з відповідача підлягає стягненню три проценти річних та сума інфляції.

Відповідачка позовних вимог не визнала пояснивши суду, що позивачка проживала близько трьох років у її будинку. За користування житлом вона сплачувала лише комунальні послуги. За всей час користування будинком вона зіпсувала полове покриття спалила дрова та вугілля. Відповідачка вирішила у вересні 2005 року продати будинок і запропонувала його купити позивачці. В останньої не було 5000 гривень, тому вони домовились , що гроші ОСОБА_1 буде віддавати частинами. Першу суму вона віддала у вересні 2005 року в сумі 1500 гривень з них 1300 як частина суми коштів за

придбання будинку, а 200 гривень як плата за користування житлом. У квітні 2006 року позивачка передала відповідачу ще 1500 гривень як частину коштів за придбання будинку. Після отримання цих грошей вони пішли в сільську раду і позивачка написала розписку про те що вона передала їй 2800 гривень, розписка була скріплена їхніми підписами. У вересні 2006 року позивачка повідомила що будинок купувати не буде і просила повернути гроші. Відповідачка прийшла до будинку з грошима і хотіла їх повернути, але позивачка не віддала їй ключі від будинку та книжки за сплату комунальних послуг, тому гроші і не були віддані. На даний час відповідачка вважає, що договору позики між нею та позивачкою не було , був завдаток який згідно діючого законодавства поверненню не підлягає. Моральної шкоди вона позивачу також не заподіяла, навпаки пред'явленням позову та таким відношенням позивачки до неї їй завдана моральна шкода.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було . Насправді гроші в сумі 2800 гривень ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 як завдаток за будинок який збиралась купувати. В судовому засіданні позивачка не надала суду доказів які б свідчили про заподіяння їй моральної шкоди, тому позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 12 квітня 2006 року у відповідності до письмової розписки ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 2800 гривень, на термін до 25 вересня 2006 року (а.с. 6)

В розписці вказане ім"я ІНФОРМАЦІЯ_1, а ім"я позивача по справі ІНФОРМАЦІЯ_2. В судовому засіданні позивачка пояснювала суду, що її ім"я відповідно до свідоцтва про народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.23), а ім'ям яким її хрестили в церкві є ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.24). В АДРЕСА_1 її знають як ІНФОРМАЦІЯ_1, тому при написанні розписки вона і вказала це ім"я. Відповідачка не заперечувала , що саме на розписці написаній позивачем вона поставила свій підпис та отримала від неї кошти в сумі 2800 гривень.

У встановлений термін відповідачка отримані грошові кошти не повернула, чого вона не заперечувала в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.ст. 1046, 1047 ч.2 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суд про те, що до неї в Журавську сільську раду звернулись жителі с. Журавка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з проханням засвідчити передачу грошей ОСОБА_1 ОСОБА_2 Коли позивачу і відповідачу було запропоновано зробити відповідні розписки та зареєструвати їх у спеціальному журналі вони відмовились сказавши , що довіряють одне одному і даний документ їм потрібний для того щоб посвідчити передачу грошей на зберігання. Розписка яка мається в матеріалах справи була написана в присутності свідка, яка посвідчила справжність їх підписів.

Про передачу грошей ОСОБА_1 ОСОБА_2 в якості завдатку за будинок, який хотіла купить позивачка у відповідача в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7.

У відповідності до ст. 203 ч.5 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вказане свідчить про те, що даний правочин був направлений на укладення договору купівлі - продажу позивачем будинку відповідача , а не дачі грошей в позику, тому суд вважає, в даному випадку мав місце удаваний правочин.

Відповідно до вимог ст. 235 ч.2 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2. неодноразово пояснювали суду, що ОСОБА_1 передала гроші ОСОБА_2 в рахунок вартості будинку який вона збиралась купити у відповідачки, тобто в даному випадку сторони мали намір заключити договір купівлі-продажу будинку і за це позивачем відповідачу були передані частково гроші, тобто мав місце аванс.

Твердження відповідачки про те, що вона отримала від позивача завдаток за придбання у неї будинку, який не підлягає поверненню не вірне. Оскільки відповідно до вимог ст. 570 ч.2 ЦК України сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, тому в даному випадку мав місце аванс а не завдаток, який підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України даних в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року № 4" Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону від 12 травня 1991 року „Про захист прав споживачів чи інших законів, якими врегульовано такі зобов"язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі, є договірними тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, тому в задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягуються витрати по сплаті нею судового збору в розмірі 51 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень.

Керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст. 203,235,570, 1046,1047 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень авансу за договором купівлі-продажу будинку, 51 (п"ятдесят одну) гривну сплаченого позивачкою судового збору при подачі позову до суду та 15 ( п"ятнадцять ) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовить.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 стю295 ЦПК України.