Копія Справа № 2п-4/07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2007 року смт. Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області у складі:
судді - Соколик О.І.
при секретарі: Ралко Т.І.
з участю прокурора Мозкового С.К.
представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Талалаївського району в інтересах Талалаївської районної державної адміністрації до Харківської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та недійсним Державного акту на право приватної власності на землю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Талалаївського району звернувся до суду з позовом в інтересах Талалаївської районної державної адміністрації до Харківської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, посилаючись на те, що відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08 1995 року № 720/95 „ Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку ( пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери. ОСОБА_2 на час приватизації підприємства не був його членом, перебував на службі у рядах збройних сил, а тому безпідставно був включений до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) та отримав земельну ділянку у власність. Рішення Харківської сільської ради на підставі якого ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю скасовано рішенням від 23 листопада 2005 року тією ж радою, але визнати незаконним Державний акт на право приватної власності на землю виданого на ім"я ОСОБА_2 можливо лише в судовому порядку, Про що і просить прокурор в своєму позові.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги доповнив та просив суд їх задовольнити. Вказував на те, що ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 не будучи членом КСП імені Шевченка та без внесення його до списків, які додаються до державного акту на право колективної власності на землю і є невід'ємною його частиною. Факт існування трудового договору з радгоспом до створення КСП не є підставою для отримання ОСОБА_2 земельної частки у новоствореному КСП, оскільки одні лише трудові відносини з колективом підприємства не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мали лише члени колективного сільськогосподарського підприємства, які залишались у ньому на час приватизації. Отримання ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю суперечить вимогам п.2 Указу Президента України від 08.08. 1995 року „ Порядок паювання земель переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Неправомірність отримання земельної частки (паю) підтвердили депутати Харківської сільської ради прийнявши рішення 21 сесії 4 скликання, яким рішення від 20 липня 2001 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки розміром 5,62 га скасовано.
Представник Талалаївської районної державної адміністрації до суду не з'явився,
надав суду заяву з проханням розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник Харківської сільської ради Талалаївського району позовні вимоги визнав та пояснив суду, що ОСОБА_2 працював у радгоспі імені Шевченка з 26 липня 1996 року по 25 листопада 1996 року підмінним водієм. Звільнився з роботи в зв'язку з призовом до Збройних сил України. Після звільнення з лав Збройних сил України ОСОБА_2 заяви про вступ до членів КСП імені Шевченка не подавав. У списку до державного акту на право приватної власності на землю його прізвище відсутнє. Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_2 виданий з порушенням діючого законодавства, тому його необхідно визнати недійсним.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, хоча повістки судом направлялись на його адресу вчасно про що свідчать розписки. Від відповідача на адресу суду надходили телеграми з проханням розгляд справи перенести на іншу дату, оскільки він хворіє, але підтверджуючих доказів суду відповідач не надав.
Представник відповідача ОСОБА_3 до суду не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, хоча повістки на його адресу направлялись вчасно.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до наказу директора радгоспу імені Шевченка НОМЕР_2 був прийнятий на роботу підмінного водія (а.с.6). З 1 грудня 1996 року ОСОБА_2 звільнився з роботи в зв'язку з призовом до Збройних сил України відповідно до наказу директора радгоспу імені Шевченка НОМЕР_3 (а.с. 7)
Строкову військову службу відповідач ОСОБА_2 проходив у лавах Збройних сил України з 1 грудня 1996 року по 14 квітня 1998 року, що підтверджено в матеріалах справи копією військового квитка (а.с. 65-66).
Відповідно до п.п. 1,2 Указу Президента України „ Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку ( пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно положень ст. 23 ч.2 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (втратив чинність з 01.01.2002 року) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.
В січні 1997 року радгосп імені Шевченка було приватизовано трудовим колективом даного підприємства і на його основі створено колективне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка, яке почало свою роботу з 18 березня 1997 року ( а.с.9, 80-93, 96-97).
Новоствореному підприємству було передано у колективну власність 3965 га землі, що підтверджується в матеріалах справи державним актом на право колективної власності на землю.( а.с.10-11) Невід'ємною частиною акту є список членів КСП Шевченка АДРЕСА_1 . (а.с. 14-17)
Згідно до ст. 5 Закону України „ Про колективне сільськогосподарське підприємство" членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і
безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Відповідно до розділу 2 Статуту колективного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-ти річного віку, виявили бажання та здатні брати участь у здійсненні цілей і завдань КСП, визнають і виконують його Статут. Прийняття нових членів підприємства проводиться правлінням підприємства з послідуючим затвердженням загальними зборами ( зборами уповноважених) у присутності особи, яка подала заяву. Заява про прийняття в члени підприємства розглядається правлінням у місячний строк. Особа яка подала заяву, користується до рішення загальних зборів правами, обов'язками члена підприємства з моменту рішення правління про рекомендацію загальними зборами прийняття її у члени підприємства. На кожного члена підприємства ведеться трудова книжка.
З оглянутої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що він не скористався своїм правом збереження робочого місця, яке він займав до призову на строкову службу і не повернувся працювати в реорганізований радгосп. (а.с.22-24)
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснював суду, що радгосп імені Шевченка було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка в березні 1997 року. Державний акт на право колективної власності на землю було підприємством отримано в червні 1997 року. Всі члени КСП подали заяви про включення їх до членів колективного сільськогосподарського підприємства .ОСОБА_2 на той час проходив службу у рядах збройних сил і не подавав такої заяви , тому в списку що доданий до державного акту на право колективної власності на землю його прізвище відсутнє. Сертифікат на земельну частку (пай) відповідачу ОСОБА_2 було видано помилково.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснювала суду, що право на отримання земельної частки (паю) мали лише ті особи, які подали заяви про включення їх до членів КСП та були включені до списку що додавався до державного акту на право колективної власності на землю. При видачі сертифікатів членам КСП імені Шевченка АДРЕСА_1 земельний відділ користувався лише списком який додавався до державного акту на право колективної власності на землю. ОСОБА_2 до такого списку не входив , а тому йому було помилково видано сертифікат на право власності на земельну ділянку (пай).
Відповідно до довідки Харківської сільської ради Талалаївського району в архівних документах відсутня заява ОСОБА_2 про прийняття його в члени КСП імені Шевченка.( а.с. 139)
Суд не може погодитись з твердженням відповідача ОСОБА_2 , викладених в запереченнях проти позову про те, що членство в КСП зберігається за особами, які тимчасово вибули з підприємства у випадку проходження дійсної військової служби, оскільки це положення статуту можливо використати лише до тих осіб які є членами КСП і не можливо застосувати в даному випадку, оскільки ОСОБА_2 був працівником радгоспу і писав заяву лише про прийняття його на роботу, а не в члени радгоспу , що є дещо іншим в правовому розумінні.( а.с.49-51)
Враховуючи вказане суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не мав права на отримання земельної частки (паю) із земель що були передані КСП імені Шевченка у колективну власність, оскільки відповідно до діючого законодавства він дійсно мав право після закінчення строкової служби в лавах Збройних сил України повернутись працювати в реорганізований з радгоспу КСП, але повинен був би написати заяву про прийняття його в члени КСП, як цього вимагає Закон України „ Про колективне сільськогосподарське товариство" та статут підприємства, але такої заяви ним не було подано.
27 червня 1997 року ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_4 (а.с.5), хоча в списку осіб, доданому до державного акту на право колективної власності на землю КСП імені Шевченка від 25 червня 1997 року, ОСОБА_2 не зазначений. (а.с. 14-17)
17 квітня 2002 року на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Харківської сільської ради від 20 липня 2001 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю. Розмір земельної ділянки становить 5,62 га, вартістю 68431, 46 грн.(а.с.4)
23 листопада 2005 року 21 сесія четвертого скликання своїм рішенням, рішення 16 сесії 23 скликання від 20 липня 2001 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки розміром 5,62 га скасувала.(а.с.30)
Відповідно до роз'яснень даних в п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду „ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004 року виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. У цьому разі питання про недійсність документів виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку.
Виходячи з вище вказаного суд не може прийняти до уваги твердження ОСОБА_2 даних в своїх письмових запереченнях суду про те, що рішення Харківська сільська рада прийняла незаконне та виходячи за межі своєї компетенції стосовно скасування рішення про виділення відповідачу земельної частки паю, оскільки є передбачений законодавством порядок звернення з позовом про визнання неправомірного рішення, дій чи бездіяльності посадових осіб, але відповідач цим правом не скористався.
Дії Харківської сільської ради Талалаївського району при видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку суперечать Указу Президента України від 8 серпня 1995 року „ Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" а тому такий правочин судом вважається недійсним відповідно до вимог ст. 203 ч.1, ст. 215 ч.1 ЦПК України.
Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що всупереч вимог чинного законодавства ОСОБА_2, який не був членом КСП імені Шевченка і не працював на даному підприємстві, незаконно видано Державний акт на право приватної власності на земельну частку(пай), а тому такий акт підлягає визнанню його недійсним та поверненню відповідачем до Харківської сільської ради.
Керуючись ст. 5 Закону України „ Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. ст. 203 ч.1, 215 ч.1, 236 ЦК України, ст. ст. 10,11, 214-214, 226, 227 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги прокурора Талалаївського району заявлені в інтересах Талалаївської районної державної адміністрації задовольнити повністю.
Визнати незаконним та недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого 17 квітня 2002 року на ім"я ОСОБА_2.
Передати земельну ділянку до земель запасу Талалаївської районної державної адміністрації.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданий 17 квітня 2002 року на ім"я ОСОБА_2 до Харківської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.
Харківську сільську раду Талалаївського району зобов'язати зробити запис про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з
дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.