Справа № 2- 11, 2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01. 2007р . Володарський районний суд Київської області
в складі :
головуючого судді Ярмоленко Г.Л.,
при секретарі Демиденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом представника позивача ОСОБА_1
в інтересах ОСОБА_2
до приватного сільськогосподарського підприємства «Діар»
про визнання договору оренди земельної частки (паю), недійсним ,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року до суду надійшов вказаний позов, в якому зазначено, що 15.01.2002 року між позивачем - власником сертифіката на земельну частку (пай) і ПСП «Діар» був укладений договір оренди земельної частки (паю) , строком на 5 років, до 31.12.2006 року. Договір зареєстровано в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Завадівської сільської ради за НОМЕР_1
Позивач у 2005 р. отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку . Сторони не уклали договір оренди земельної ділянки.
Позивач посилається на те, що використана відповідачем форма договору не відповідає положенням Типового договору, затвердженим Наказом № 5 від 17.01.2000 року Держаного комітету по земельних ресурсах і не містить істотних умов .
Відсутність істотних умов дало можливість відповідачу протягом 2002-2005 p.p. на свій розсуд встановлювати форми орендної плати і строки її виплати, чим порушувались права позивача.
Позивач просить суд визнати договір оренди земельної частки (паю), укладеного між ОСОБА_2і ПСП «Діар» 15 січня 2002 року, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Завадівської сільської ради за НОМЕР_1 недійсним, з дати його укладення. Стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 26 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просив стягнути з відповідача на користь позивача 375 грн. за надану правову допомогу.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи , що дійсно в укладеному 15.01.2002 року договірі оренди земельної частки (паю) між ПСП «Діар» та позивачем відсутні істотні умови , які передбачені Типовим договором. Однак, право у позивача на звернення до суду виникло 15.01.2002 року і закінчилося 15.01.2005 року, тому у задоволенні позову просив відмовити у зв»язку із закінченням позовної давності.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає , що позов не підлягає задоволенню.
По справі встановлено, що позивач 15.01.2002 року уклав з ПСП «Діар» договір оренди земельної частки (паю) (а.с. 40- 41), який був зареєстрований Завадівською сільською радою у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за реєстраційним НОМЕР_1 (а.с.30). Предметом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення
площею 2,84 умовних кадастрових гектарів, вартістю 32534,30 грн. , право на яку засвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай). Термін дії договору 5 років, до 31.12.2006 року.
Позивач у 2005 р. отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 39) і не має намір укладати договір оренди земельної ділянки з відповідачем.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №5 від 17.01.2000р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 рок за № 101/4322) затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю).
У судовому засіданні знайшло своє підтвердження ті факти, що у спірному договорі оренди земельної частки (паю), відсутні істотні умови, які передбачені Типовим договором, зокрема :
не зазначене місцезнаходження юридичної особи;
відсутні дані кадастрової характеристики земельної частки (паю), місце її розміщення,
кадастровий план;
не вказана мета використання земельної частки (паю); - відсутні такі види орендної плати, як відробіткова - послуги, роботи орендодавцю;
форма орендної плати , що наведена в додатку до Договору належним чином не підписана
сторонами;
не вказані строки сплати орендної плати; не зазначений обов»язок орендаря своєчасно
сплачувати орендну плату;
не вказана відповідальність орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати;
не зазначений обов»язок орендаря здійснювати комплекс заходів щодо охорони
орендованих земель згідно з чинним законодавством.
Встановлені судом обставини вказують, що форма орендної плати натуроплатою належним чином між ПСП та позивачем не погоджувалась , на що вказують відсутність підписів сторін в додатку №1 до договору. Форма платежу відповідно до ст.14 ч.2п.З Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору.
Ст.14 ч.З названого Закону зазначає, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним.
Суд вважає за необхідне посилатися як на законодавство, що діяло на момент укладення договору оренди земельної частки (паю), так і на ЦК України, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Таким чином, вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним в порядку ст.48 ЦК УРСР (1963р.) з підстав його невідповідності вимогам закону.
Поряд з наведеним, ч. 1 ст.215 ЦК України (2003р.) визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК України. В свою чергу ч.1 ст.203 ЦК України, вказує, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що є підстави для визнання спірного договору недійсним.
Однак, поряд з встановленим, суд бере до уваги твердження представника відповідача про те, що згідно п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.) до позовів про визнання заперечуваного правочину і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред»явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Твердження позивача про те, що він дізнався про порушення свого права в лютому 2006 року, після отримання інформації від юриста про правомірність оформлення договору, не базується на матеріалах справи та законі, поскільки із дослідженого в судовому засіданні договору (а.с.40-41) встановлено, що правовідносини оренди земельної частки (паю) виникли між позивачем та відповідачем з моменту держаної реєстрації спірного договору
Завадівською сільською радою, а саме з 15.01.2002 року. Отже, на спірні правовідносини поширюються положення ст.71 ЦК УРСР 1963р., згідно яких загальний строк для захисту права особи, право якої порушено - позовна давність, встановлюється в три роки. Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права. Якщо встановити день, коли особа довідалася про це, неможливо, або маються докази того, що особа не знала про порушення права, хоча за наявних умов повинна була знати про це, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Позивач посилається на відсутність у договорі оренди, істотних умов, що є підставою для визнання договору недійсним , в тому числі він посилається на те, що форма орендної плати натуроплатою не погоджувалась з ним , то відповідно суд вважає, що право на звернення до суду у позивача виникло з моменту державної реєстрації спірного договору, а саме з 15.01.2002 р..
Довідка № НОМЕР_2 видана ПСП «Діар» про те, що позивач отримував від відповідача орендну плату за договором (а.с. 22 ) вказує, що позивач протягом дії договору знав про форму орендної плати та інші умови, які не були дотриманні відповідачем. Однак, починаючи з 2002 року позивач не звертався до ПСП «Діар» для врегулювання даного питання та не звертався до суду з відповідним позовом.
Встановлені судом обставини, вказують, що право на звернення до суду з позовом у позивача виникло 15.01.2002 року і закінчилося 15.01.2005 року. Поважних причин пропуску строку позовної давності, які б давали підстави для його поновленння, суд не встановив.
Ст. 80 ЦК УРСР вказує, що закінчення позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові.
За таких умов у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1; 14 ч.2 п. 3; 14 ч.З Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 48, 71, 76, 80 ЦК УРСР (1963р.), ст.ст. 203ч.1; 215 ч.1; п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.), ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Діар» про визнання договору оренди земельної частки (паю), недійсним -відмовити, у зв"язку із закінченням позовної давності.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Володарського районного суду Київської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Г.Л.Ярмоленко