Справа № 2а-233/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2009 року м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Бондарева Р.В.
при секретарі Костюковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим про визнання неправомірними дій із зобов’язанням вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ., у зв'язку з чим відповідно до ст. 15 ЗУ “Про державну допомогу сім'я з дітьми” має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років. Законом України “Про державний бюджет України на 2007 р.” припинено дію ст. 15 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми ст. 56, 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”. Аналогічно визнані такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України «Про державний бюджет на 2008 р.». При зверненні до Управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим з вимогою виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менш як прожитковий мінімум, встановлений для дітей у віці до 6 років, їй було відмовлено. У зв'язку з тим, що відмова Управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим є необґрунтованою та порушує її конституційні права, просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим у зв'язку з відмовою їй у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим сплатити їй допомогу по догляду за дитиною за період з 2007- 2008 р. р.
Позивачка та її представник в судовому засіданні свої вимоги підтримали.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила суд у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що вимоги про стягнення недоплаченої допомоги за 2007 р. позивачкою заявлені з порушенням строків, передбачених ст. 99 КАС України. Будь-яких поважних причин пропуску вказаного строку у позивачки не має. Наполягає на застосуванні вказаних строків. Що стосується вимог про стягнення допомоги за 2008 р., підстав для їх задоволенні не має, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. - п. 23 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким встановлено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, не визнаний таким, що суперечить Конституції.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.
Як передбачено ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом беззаперечно встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується свідоцтвом про народження.
Згідно зі ст. 15 ЗУ “Про державну допомогу сім'я з дітьми” передбачена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менш як прожитковий мінімум, встановлений для дітей у віці до 6 років.
Як встановлено судом, ст. ст. 56, 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 р.” припинено дію ст. 15 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) норми ст. ст. 56, 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 р.” визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), таким чином, норми ст. 15 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” є діючими з 09.07.2007 року.
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив, що зменшення розміру виплат допомоги по догляду за дитиною суперечить вимогам статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Таким чином, положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р.", не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
Як свідчить позовна заява ОСОБА_1 звернулася до суду 06.05.2009 р. і просить зобов’язати відповідача виплатити їй державну допомогу за період за 2007 р.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Судом встановлено, що позивачка пропустила річний строк на звернення до суду з позовом про стягнення сум за 2007 р., доказів поважності пропуску вказаного строку суду не надала. Те, що позивачеві стало відомо про рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., на яке вона посилається як на підставу своїх вимог, лише у 2009 р., суд не може визнати поважною причиною, оскільки всі рішення Конституційного Суду України своєчасно оприлюднюються, а тому перешкод у ознайомленні з вказаним рішенням немає.
Що стосується вимог про стягнення недоплачених сум за 2008 р., суд виходить з наступного.
Як зазначено позивачкою у своєму позові Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнані неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», які змінили розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з п. 23 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Як встановлено судом, відповідачем за період 2008 р. позивачеві виплачена допомога по догляду за дитиною у розмірі, встановленому вказаними вище нормами Закону, заборгованості не має.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. норми п. 23 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» не визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, доводи позивачки про неконституційність вказаних норм Закону, не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 99, 100, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сакської райдержадміністрації АР Крим про визнання неправомірними дій із зобов’язанням вчинення певних дій – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: