ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Котик Л.О.

                                        Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" червня 2012 р. Справа № 2-а-741/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "10" травня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

09.02.2011р. позивачка звернулась до суду з позовом про визнання неправомірними дій ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області та зобов'язання останнього здійснити їй нарахування та виплату соціальних виплат за ст.ст.37,39,56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати виходу позивачки на пенсію, а також про зобов'язання відповідача проводити їй такі нарахування й в подальшому.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.02.2011р. позовні вимоги за період до 09.08.2010р. було залишено без розгляду на підставі ст.ст.99,100 КАС України й вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Заявою від 01.03.2011р. позивачка збільшила позовні вимоги, заявивши їх також за ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2010 рік та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2010 рік й на майбутнє, а також просила суд залучити до участі у справі як другого відповідача ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області, якого Володимирецький районний суд залучив відповідно до ухвали від 15.03.2011р.

Згідно заяви від 10.05.2011р. позивачка просила позовні вимоги про зобов'язання відповідачів проводити їй нарахування та виплату соціальних виплат в належному розмірі в подальшому залишити без розгляду.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.05.2011р. позов задоволено частково: за ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 01.01.2011р. по 10.05.2011р., а за ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - за період з 09.08.2010р. по 10.05.2011р.; в решті позову відмовлено.

В апеляційних скаргах позивач та відповідачі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відповідно задовольнити позовні вимоги за ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 09.08.2010р. та відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач звернувся до суду із позовом як потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії особа, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. Позивач отримує допомогу у зв’язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та доплату до пенсії, передбачені ст.ст.37,39 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановлених постановою КМУ.

Відповідно до ст.37 Закону України від 28.02.1991р. №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 цієї ж статті ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Згідно ст.39 вищевказаного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірі, передбаченому для громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, в зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати.

Постановою №836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено конкретні розміри доплат в твердій грошовій сумі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній редакції (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.1992р. №2532-12, у редакції Закону України від 06.06.1996р. №230/96-ВР), відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період, застосуванню підлягає саме статті 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення, у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) адміністрацій за місцем реєстрації громадян.

Таким чином, обов'язок проводити нарахування та виплату доплат, передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відноситься до відання органів праці та соціального захисту населення, а доплат, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідачі у справі є належними.

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, судова колегія приходить до висновку, що відповідачі не довели правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу передбачених ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплат.

При цьому, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову за ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09.08.2010р. по 31.12.2010р., оскільки дія вказаних статей на 2010 рік законодавчими актами не зупинялась і не припинялась, а отже вони діяли й визначення розміру доплат, що підлягають нарахуванню та виплаті позивачу, мало здійснюватись відповідачами саме на підставі вказаних статей й відповідно позов за вказаний період підлягає задоволенню.

Також, судом встановлено, що позивач має статус дитини війни.

Відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" (у відповідній редакції) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

При розгляді справи судом враховано, що зміни, які вносилися Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік..." до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" визнані рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року такими, що не відповідають Конституції України. Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" та Законом України "Про державний бюджет на 2011 рік" норму цієї статті не зупинено і не змінено.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватися з розміру, встановленого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст.28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Суд першої дійшов обґрунтованого висновку про незаконність дій УПФ, зобов’язавши його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне вказати, що судом першої інстанції не було розглянуто по суті та прийнято рішення щодо позовних вимог за ст.ст.48,56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підлягає виправленню судом першої інстанції у встановленому законом порядку шляхом прийняття додаткової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, апеляційні скарги ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області та ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.05.2011р. в частині відмови в задоволенні позову за ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09.08.2010р. по 31.12.2010р. скасувати й прийняти в цій частині нову постанову - позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації по відмові ОСОБА_3 у перерахунку грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплаті цієї допомоги в розмірі, що є меншим, ніж визначений Законом.

Зобов'язати ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 грошовy допомогу, передбачену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 40% від встановленого законодавством мінімального розміру мінімальної заробітної плати з 09.08.2010 року по 10.05.2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_4 пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі у перерахунку та виплаті підвищення пенсії ОСОБА_3, передбаченого ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати ОСОБА_4 Пенсійного Фонду України в Володимирецькому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, - у розмірі двох мінімальних заробітних плат з 09.08.2010 року по 10.05.2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.

В решті постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.05.2011р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 с.Хиночі,Володимирецький район, Рівненська область,34313

3- відповідачу ОСОБА_4 Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області вул.Соборна,28,смт.Володимирець,Рівненська область,34300

4 - відповідачу ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області вул.Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300