2 лютого 2007 року

Копія №4

ПОСТАНОВА

м. Чернігів

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі судового засідання Гарбарініної О.Б., за участю військового прокурора Чернігівського гарнізону підполковника юстиції Курили П.М., заявника - ОСОБА_1, представника потерпілогоОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військової прокуратури Чернігівського гарнізону скаргу громадянина ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу слідчого управління Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях від 13 грудня 2006 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи стосовно гр-на ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -   ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2005 року близько 18 години (у темну пору доби), керуючи власним автомобілем АЗЛК-21412 д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1 рухався по вул. Кільцевій в місті Чернігові у напрямку с. Півці. Неподалік від будинку № 9 по вул. Кільцевій (освітлення відсутнє) він, побачивши пішохода (як з'ясувалося пізніше - гр-на ОСОБА_3), який швидко перетинав проїжджу частину вулиці поперек зліва направо у невстановленому місці, екстрено загальмував і направив свій автомобіль в напрямку правого бордюру, намагаючись об'їхати пішохода, але від удару об бордюр автомобіль, яким керував ОСОБА_1, почало розвертати, внаслідок чого задньою лівою боковою частиною транспортного засобу було завдано удар у праву ногу ОСОБА_3, чим йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Органами прокуратури неодноразово здійснювалася перевірка обставин даної дорожньо-транспортної пригоди, за результатами яких приймалися різні рішення. 29 листопада 2006 року помічник військового прокурора Чернігівського гарнізону, враховуючи дані кількох перевірок, своєю постановою в черговий раз відмовив в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Постановою старшого прокурора відділу слідчого управління Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях від 13 грудня 2006 року вказана постанова від 29 листопада 2006 року була скасована з мотивів неповної перевірки всіх обставин завдання потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, що, як вважав прокурор, робило висновок про відмову в порушенні кримінальної справи передчасним. Зокрема, прокурор посилався на те, що не усунуті суперечності щодо розміру гальмівного шляху автомобіля АЗЛК-21412 д.н. НОМЕР_1, не враховані під час спеціальних досліджень дорожні умови на відстані понад 100 метрів до місця ДТП, відстань, яку подолав пішохід перед ударом. До суду надійшла скарга ОСОБА_1 на вказану постанову прокурора, в якій ставиться питання про її скасування як незаконної з посиланням на те, що таке рішення прийнято за відсутності законних підстав, чим було порушено ст. 94 КПК України. В обґрунтування своїх доводів він посилався на те, що перевірками не було встановлено факту порушення з його боку правил дорожнього руху чи експлуатації транспортного засобу, що є обов'язковою складовою злочину, у вчиненні якого його підозрюють. Крім того, заявник вважав, що матеріали кримінальної справи, які покладені в основу оскаржуваного процесуального рішення, оцінені однобічно, тільки з точки зору самого факту завдання тілесних ушкоджень потерпілому, проте у сукупності вони, крім власне необгрунтованих припущень, не містять будь-яких даних, які б вказували на ознаки в діях ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У судовому засіданні заявник просив скаргу задовольнити і скасувати постанову від 13 грудня 2006 року як незаконну в контексті підстав для її винесення, при цьому уточнив, що прокурором безпідставно в основу свого рішення покладено гальмівний шлях автомобіля не 14,8, а 25,9 метрів, що спростовано матеріалами перевірки. Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав скаргу безпідставною, а постанову про порушення кримінальної справи законною. Так, він посилався на те, що, на його думку, органи прокуратури допустили порушення процесуального закону, відмовляючи в порушенні кримінальної справи (зокрема, завчасне повернення власнику речового доказу - автомобіля, що унеможливлює встановлення технічного стану автомобіля на час ДТП, відтворення обстановки та експерименти проводилися незаконно), крім того, відмовлялося в порушенні кримінальної справи на підставі суперечливих даних. Крім того, представник ОСОБА_3 повідомив, що він оскаржує в судовому порядку дії працівників міліції та службових осіб військової прокуратури Чернігівського гарнізону. Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, пояснивши при цьому, що оскаржувана постанова винесена прокурором з дотриманням вимог ст. 94 КПК України. Вивчивши надані органом прокуратури матеріали НОМЕР_2, на підставі яких було порушено кримінальну справу, оскаржувану постанову від 13 грудня 2006 року, проаналізувавши доводи скарги, заслухавши пояснення заявника та прокурора, представника особи, в інтересах якої було порушено кримінальну справу, суд, вирішуючи скаргу заявника, виходить з такого. За змістом ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен з'ясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях

2

конкретної особи; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок. Як видно зі змісту оскаржуваної постанови та інших матеріалів справи, постанова від 13 грудня 2006 року за змістом відповідає вимогам ст. 130 КПК України, повідомлення про факт травмування громадянина ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно із ст. 94 КПК України визнаються належними приводом для порушення кримінальної справи. Згідно з ч. 1 ст. 97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати повідомлення про злочин і прийняти одне з рішень, передбачених ч. 2 цієї статті. Отже суд вважає, що прокурор, виносячи 13 грудня 2006 року постанову про порушення кримінальної справи щодо заявника, діяв за наявності передбачених законом процесуальних приводів для прийняття такого рішення і в межах своєї компетенції. Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, які мають імперативний характер, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, що не було дотримано прокурором під час винесення оскаржуваної постанови. Так, з матеріалів, які вивчені судом і були у розпорядженні прокурора, вбачається, що вони містили достатні та очевидні дані про те, що наїзд на пішохода, який перетинав дорогу у невстановленому місці в темну пору доби за відсутності зовнішнього освітлення, відбувся внаслідок заносу (втрата керованості) автомобіля ОСОБА_1, що стався від удару об бардюр дороги (маневр обраний водієм з метою уникнення прямого зіткнення з пішоходом). Не спростовані, навпаки, неодноразово підтверджені, у тому числі експерементальним шляхом та враховуючи версію подій, яку висував ОСОБА_3, дані про те, що навіть в умовах ДТП, які не оспорювалися сторонами, водій - ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, який раптово почав перетинати дорогу на незначній відстані від автомобіля заявника, навіть за швидкості останнього 60 км/год. Дані про раптовість прийняття рішення перетнути смугу дороги в очевидних умовах на близькій відстані від автомобіля ОСОБА_1 (ОСОБА_3, як він пояснював, спочатку стоячи на роздільній смузі, спостерігав за рухом даного автомобіля „з відстані більше 100 метрів, поки він не наблизився приблизно до 20 метрів"), містять і неодноразові пояснення з цього приводу самого ОСОБА_3, який кожного разу їх уточнював в дрібних деталях. Покази працівників міліції, які прибули на місце ДТП, також містять дані про те, що ОСОБА_3 не заперечував своєї вини у тому, що сталося ДТП, і пояснив її тим, що „сам раптово вийшов на проїзну частину". За фактом ДТП протокол про порушення Правил дорожнього руху на ОСОБА_1У не складався. Враховуючи диспозицію ч. 2 ст. 286 КК України, за цією статтею Особливої частини КК України не може бути порушена кримінальна справа, якщо є достатні дані, які вказують на відсутність причинового зв'язку між діями чи бездіяльністю водія та тяжкими наслідками, що настали, при цьому інші дрібні деталі ДТП, щодо яких дійсно є суперечливі дані, даний висновок не спростовують, а тому їх перевірка шляхом проведення слідчих дій є зайвою. Вивченням матеріалів перевірки встановлено, що у розпорядженні прокурора на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні будь-які дані, на яких могли б грунтуватися припущення як про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, так і в разі наявності таких порушень (якщо брати до уваги дані про орієнтовну швидкість автомобіля за версією ОСОБА_3 - до 70 км/год), - про їх причиновий зв'язок з тяжкими наслідками, які настали від дій самого потерпілого - що є головним і принциповим у даному конкретному випадку, натомість матеріали перевірки містили достатні дані про фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди для того, що б з усією повнотою перевірити припущення про причиновий зв'язок дій ОСОБА_1, який обрав маневр об'їзду пішохода, але втратив керування автомобілем внаслідок зіткнення останнього о перешкоду, із завданням потерпілому у встановлених умовах ДТП тілесних ушкоджень. Суд приймає до уваги і той факт, що самий великий за розміром гальмівний шлях, щодо якого висловлювалися припущення зацікавленою стороною (25,9м.), не перевищував умов видимості, які існували в умовах ДТП для водія. Отже, наявна у розпоряджені прокурора об'єктивна і документально підтверджена інформація про обставини дорожньо-транспортної пригоди, не містила даних, які б могли розглядатися як складова обгрунтованої підозри заявника в контексті ст. 94 КПК України у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Не зважаючи на об'єктивну відсутність даних в матеріалах перевірки, які б вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи - ОСОБА_1, тобто за відсутності законних підстав (ч. 2 ст. 94 та ч. 2 ст. 98 КПК України), кримінальна справа була порушена. У судовому засіданні прокурор не довів правомірність порушення кримінальної справи. Постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог, передбачених ст. ст. 94-98 КПК України, може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам, що поновлення їх буде нездійсненим. При цьому особливості статусу водія - як користувача джерела підвищеної небезпеки не можуть виправдати порушення його права (у розумінні ст. ст. 6, 7 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 2 та 3 ст. 62 Конституції України) бути об'єктом кримінального переслідування тільки за умови обгрунтованої підозри у вчиненні злочину (достатніх і необхідних даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки скоєнного злочину) - ч. 2 ст. 94 та ч. 2 ст. 98 КПК України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25 лютого 1993 року - справа Функе проти Франції).

з

Таким чином, оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи, яке прийняв прокурор хоча і на підставі належного процесуального приводу і в межах наданих йому повноважень, прийнято за відсутності законних підстав (ч. 2 ст. 94 КПК України), а тому доводи заявника є обґрунтованими, а оскаржувана постанова - підлягає скасуванню як незаконна.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. ч. 1 та 2 ст. 55, ч. І ст. 64 Конституції України, ст. ст. 236-7 -   236-8 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу громадянина ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу слідчого управління Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях від 13 грудня 2006 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи стосовно гр-на ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити.

Постанову старшого прокурора відділу слідчого управління Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях від 13 грудня 2006 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи стосовно гр-на ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України -скасувати.

Відмовити в порушенні кримінальної справи стосовно гр-на ОСОБА_1 за ознаками в його діях, пов'язаних із дорожньо-транспортною пригодою 31 жовтня 2005 року, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На постанову суду може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 7 діб з дня її винесення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ. КОПІЯ ВІРНА: