АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц- 4411/2010 р. Головуючий 1 інстанції: Лосєва Д.К.

Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач: Солодков А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Солодкова А.А.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Білицькій Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області на постанову Коломацького районного суду Харківської області від 05 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

встановила:

В січні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що має правовий статус дитини війни. Відповідач не здійснює їй доплати, передбачені Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІV), у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на вказані обставини, просила поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок такої доплати за період з 2006 року по 2007 роки включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу Адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, за правилами цього Кодексу.

Постановою Коломацького районного суду Харківської області від 05 лютого 2010 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та на нього покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати. В іншій частині позову відмовлено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач постанову суду не оскаржила, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами ЦПК України відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року.

Судова колегія перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судом першої інстанції з дотриманням процесуальних норм КАС України, діючих на час її розгляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону № 2195-ІV встановлено правовий статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V " Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V дію ст. 6 Закону № 2195-V І зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст.

71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Підпунктом 41 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року № 107 - VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (далі - Закон № № 107 - VI ) ст. 6 Закону № 2195-ІV викладена в редакції, що дає право на отримання дітям війни надбавки встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту 41 розділу 2 Закону № визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня по 31 грудня 2007 року дія ст. 6 Закону № 2195-ІV не була зупинена.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, але на порушення вказаної норми, таких нарахувань не проводив. При цьому суд першої інстанції правильно визнав, що розрахунок щомісячного підвищення необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV на висновки суду не впливають.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.

Судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ, а тому посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів - не ґрунтуються на матеріалах справи.

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області — відхилити.

Постанову Коломацького районного суду Харківської області від 05 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-

Судді: