ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2014 року 10:20 № 2a-17076/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ФОП ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003801740 від 26.07.2011 р., що винесене ДПІ у Святошинському районі м. Києва відносно ФОП ОСОБА_1

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р., у справі №2а-17076/11/2670 у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 р. №К/800/7173/13 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, у вказаній ухвалі Вищого адміністративного суду України були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду даної справи, зокрема: дослідити та встановити обставини щодо ведення платником податку обліку товарних запасів, які в подальшому були реалізовані в період, що підлягав перевірці, вартість яких була взята контролюючим органом за основу під час визначення суми штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №265/95).

Так, 21.10.2014 р. до судді Саніна Б.В. через відділ документального обігу та контролю суду Окружного адміністративного суду м. Києва (вх. №01-5/77157/14 від 16.10.2014 р.) надійшла вказана адміністративна справа №2а-17076/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2014 р. вказану справу було прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про безпідставність висновків Відповідача щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі без належного обліку (оприбуткування) за місцем їх реалізації.

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не вказав, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подавав. В той же час, в матеріалах справи наявні письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі, та надано сторонам час для подання додаткових документів та пояснень по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) зареєстрований 20.06.2000 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 18.12.2006 р. взятий на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Водночас, основним видом діяльності Позивача є роздрібна торгівля продуктами харчування, алкогольними напоями, тютюновими виробами та непродовольчими товарами.

Поряд із цим, у період з 23.03.2011 р. по 05.04.2011 р. на підставі наказу №699 від 25.02.2011 р. та направлення №770/17-40П від 23.03.2011 р., виданих ДПІ у Святошинському районі м. Києва, згідно із п.75.1 ст.75 ПК України Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складений акт №646/17-40/269404817 від 12.04.2011 р. «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.» (надалі - Акт перевірки №646), в якому податковим органом викладені наступні виявлені порушення, а саме:

ь п.12 ст.3 Закону №265/95, п.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 р. (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Порядок №1269), а саме: здійснення ним у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. роздрібної торгівлі продовольчими товарами алкогольними та тютюновими виробами, не облікованих у встановленому чинним законодавством України порядку, на загальну суму 9 980 938, 26 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №646 ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002431740 від 27.04.2011 р. (надалі - Рішення №0002431740), яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 961 876, 52 грн.

Проте, не погоджуючись із вказаним вище Рішенням №0002431740 податкового органу, 12.05.2011 р. Позивач подав до Державної податкової адміністрації у м. Києві скаргу, яка рішенням №1015/Х/25-214 від 11.07.2011 р. «Про результати розгляду скарги» залишила подану скаргу без задоволення, а оскаржуване Рішення - без змін.

Разом із тим, на підставі Акту перевірки №646 ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «С» №0003801740 від 26.07.2011 р., яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 19 961 876, 52 грн., в той час, як своїм листом №10979/Х/17-425 від 26.07.2011 р. відкликала Рішення №0002431740.

В свою чергу, Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Державною податковою службою України було прийняте рішення «Про результати розгляду скарги» №351/Х/10-2415 від 27.09.2011 р., яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення Відповідача №0003801740 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Однак, вважаючи, що податковим органом порушені права та інтереси ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Водночас, ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. здійснював підприємницьку діяльність, пов'язану з роздрібною торгівлею продуктами харчування, алкогольними напоями, тютюновими виробами та непродовольчими товарами за готівкові кошти з використанням реєстраторів розрахункових операцій за адресою: м. Київ, пр-т Корольова, 10.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.128 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ГК України) громадянин-підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.

Разом із тим, з огляду на зміст Акту перевірки №646 судом встановлено, що під час здійснення податковим органом перевірки ФОП ОСОБА_1 було виявлено факт здійснення Позивачем роздрібної торгівлі продовольчими товарами, алкогольними та тютюновими виробами на загальну суму 9 980 938, 26 грн., які не обліковані у встановленому порядку - без ведення обов'язкової Книги та реєстрації її у податковому органі, що також підтверджується наявним в матеріалах справи письмовим пояснення Позивача №3 від 27.03.2011 р., як наслідок, Відповідачем зроблений висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., здійснюючи діяльність на загальній системі оподаткування, за готівкові грошові кошти, порушив вимоги п.12 ст.3 Закону №265/95 та п.5 Порядку №1269.

Згідно із зазначеним, податковим органом були застосовані до Позивача штрафні санкції, передбачені ст.20 Закону №265/95, в якій зазначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поряд із цим, Закон №265/95 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно зі ст.1 Закону №265/95 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

В той же час, наказом Державної податкової адміністрації України №490 від 16.10.2003 р. «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» (що діяв на момент виникнення правовідносин/надалі - Наказ №490) було затверджено Книгу обліку доходів і витрат (надалі - Книга) для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, в п.1 якого зазначено, що платники податку, які відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, ведуть облік доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу згідно з формою, наведеною в додатку до даного наказу.

Крім того, у п.12 ст.3 Закону №265/95 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Водночас, відповідно до ст.6 Закону №265/95 облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог п.12 ст.3 та ст.6 Закону № 265/95 були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному законодавством. Обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не може бути покладено лише на суб'єкта малого підприємництва, який здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 р., оскільки даним Указом передбачено, що платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат. Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 р. у справі №21-147а13, у постанові від 25.02.2014 р. у справі №21-19а14.

В той же час, відповідно до п.1 Порядку №1269 Книга ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.

Прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Книга реєструється безоплатно протягом двох робочих днів з дати подання зазначених документів. На титульному аркуші книги зазначаються загальна кількість сторінок, відомості про орган реєстрації, дата реєстрації та номер запису в журналі обліку зареєстрованих книг. Ці відомості засвідчуються підписом посадової особи, яка провела реєстрацію, та скріплюються печаткою органу реєстрації. Журнал обліку зареєстрованих книг ведеться органом реєстрації (п.2 Порядку №1269).

При цьому, згідно із п.5 та п.6 Порядку №1269 суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що на час виникнення спірних відносин законодавством не конкретизовано порядку обліку товарних запасів саме за місцем їх реалізації.

Водночас, з огляду на зміст Акту перевірки №646 судом встановлено, що Відповідач обґрунтовував свій висновок щодо здійснення Позивачем реалізації продукції, не облікованої у встановленому чинним законодавством України порядку, як неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації за відсутністю записів про кількість, найменування та ціну реалізації товару у Книзі форми №10.

Водночас, суд зазначає, що зазначена вище форма Книги встановлена додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 р., яка не передбачає ведення обліку товарних запасів, тому відсутність записів про придбання товарів (оприбуткування продукції) у Книзі, у зв'язку з її відсутністю, не можна вважати порушенням.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі №21-412а13.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до доводів Відповідача, під час здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 факт реалізації продукції податковим органом був встановлений Z-звітами, які наявні в матеріалах справи. При цьому, як і під час перевірки, так і під час судового розгляду справи Позивачем були також надані оригінали податкових накладних за перевіряємий період.

Таким чином, оскільки облік товарних запасів підтверджений ФОП ОСОБА_1 належними первинними документами, що не заперечується Відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність у податквого органу правових підстав застосовувати до Позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обліку товарних запасів, посилаючись лише на відсутність Книги, відповідно, суд не вбачає правомірним за таких умов прийняття податкового повідомлення-рішення №0003801740 від 26.07.2011 р., яке, на думку суду, підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 11, 69, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003801740 від 26.07.2011 р., що винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп. із Державного бюджету, направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін