Справа № 2-а-526
2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009 року Енергодарський міський суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Курач І.В.,
при секретарі: Тімофєєвої І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Енергодар адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти ДПС № 2 м. Василівка в Запорізькій області капітана міліції Мельника Віталія Анатолійовича про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови, та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
У С Т А Н О В И В :
15.06.2009р., ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, уточнив який, просив поновити йому строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно нього 26.03.2009р. інспектором адміністративної практики роти ДПС № 2 м. Василівка в Запорізькій області капітаном міліції Мельником Віталієм Анатолійовичем .
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 12.06.2009р. він отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 080133 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає, що постанова винесена незаконно, оскільки вона винесена з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, та у зв’язку з тим, що зазначене у цій постанові правопорушення він не скоював. Позивач не погоджується з тим, що він допустив перевищення допустимої швидкості руху на вказаній у зазначеній постанові ділянці дороги, оскільки він цього не робив та у зв’язку з тим, що його вина інспектором ДАІ Мельником В.А. не доведена.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 . не зґявився , надав заяву про слухання справи у його відсутність за участю представника за договором – адвоката ОСОБА_2 ( а.с. 10,11).
Представник позивача - ОСОБА_2 . позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві доводи та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився , надав заяву про слухання справи в його відсутність ( а.с.26), позовні вимоги не визнав, надав заперечення, та матеріали до справи ( а.с. 27 – 36).
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що згідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 080133 від 26.03.2009р. (надалі – постанова), винесену інспектором адміністративної практики роти ДПС № 2 м. Василівка в Запорізькій області капітаном міліції Мельником В.А. відносно позивача по справі ОСОБА_1 останній 25.03.2009р., об 10-44 годині, на 332 км. автошляху Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем „GEELY”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 116 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 26 км/год. і порушив пункт 12.6 ПДР України. На підставі зазначеного ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. (а.с.7).
В самій фабулі постанови не зазначено, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . вимірювалась технічним приладом вимірювання швидкості «Візир». Нижче фабули описаного правопорушення у цій же постанові лише є посилання на серійний номер приладу: „ВІЗІР – 0812550”. Можна припускати, що вказаний технічний прилад застосовувався інспектором ДАІ з тих підстав, що до постанови доданий фотознімок, де зафіксована задня частина автомашини „GEELY ” з реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с.7 оборот. сторін.). У верхній частині цього фотознімку зазначено: 25.03.09, 10: 44:39 , нижче російською мовою: «скорость 116 км/ч», 0812550.
Відповідно до ст. 294 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанову по справі по адміністративне правопорушення винесено 26.03.2009р..
Але, відповідно до відмітки на поштовому конверті, постанова відправлена тільки 04.06.2009р., тобто з порушенням триденного строку, встановлено ч.6 ст. 258 КУпАП (а.с.8). Ця ж постанова отримана позивачем 12.03.2009р., відповідно до відмітки на тому ж конверті і пояснень представника позивача. Адміністративний позов надійшов до суду 15.06.2009 р. ( а.с2), тому є достатні підстави для задоволення вимог позивача щодо поновлення строку на оскарження вказаної постанови.
Відповідно до ч.1 ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Відповідно до частини 2 цієї ж статті у разі вчинення правопорушення іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, повідомити про відповідні обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд не може прийняти як належний доказ доданий до постанови знімок фото фіксації, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову з наступних підстав. Відповідно до знімку на ньому зафіксовано лише частина автомашини з реєстраційним номером, вказана дата та час перевищення швидкості. З цього знімку суд не може встановити, де саме був встановлений технічний прилад, за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, оскільки відсутні орієнтири розташування приладу до місцевості (ділянки дороги), в межах дії яких дорожніх знаків було розташовано цей прилад, немає підтвердження, що знімок зроблено саме на 332 км автошляху Харків-Сімферополь.
В постанові не зазначено в межах дії якого знаку рухався позивач зі швидкістю 116 км/год., не зазначено до якого виду доріг відноситься дільниця на 332 км автошляху Харків-Сімферополь, відповідно до вимог п. 12.6 ПДР України (на дорогах для автомобілів чи на інших дорогах).
Наявність відомостей, щодо обмеження швидкості на відрізку дороги, де було зроблено знімок, на думку суду, є основною обставиною, щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п.12.6.”ґ” ПДР України на дорогах для автомобілів встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 110 км/год., тому швидкість 116 км/год., як зафіксовано на знімку та в оскаржуваній постанові, у відповідності до диспозиції ч.1 ст. 122 КУпАП не створює складу адміністративного проступку, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає при перевищенні обмеження швидкості більш, як на двадцять кілометрів на годину.
На погляд суду не може виноситися постанова та передаватися матеріали в судові органи про порушення правил дорожнього руху зафіксовані приладом фото фіксації у разі відсутності чіткого зображення державного номерного знаку на автомобілі зафіксованому в момент порушення ПДР.
Але, крім того, що із доданого до постанови зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, на доданому фотознімку автомобіль та, його реєстраційний номер, зображені нечітко та розмито (а.с. 30)
До того ж, у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото фіксацію. Зазначення в постанові цих даних є обов’язковою, оскільки у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006р. за № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Таким чином, зазначення відомостей про цих співробітників ДАІ буде доводити факт законності та достовірності фіксації порушень ПДР технічними приладами.
Також, в постанові відсутні посилання на записи у журналі обліку роботи технічних засобів вимірювання про використання спеціального пристрою, у порядку встановленому вищевказаною Інструкцією.
Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 141, 122, 252, 258, 268, 294 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Постанову серії АР № 080133 від 26.03.2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про накладення на нього адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП в розмірі 300 грн., визнати незаконною та скасувати.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів із дня її складання в повному обсязі – з 21.09.2009р. з 9-00 годин.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: І.В. Курач.