УХВАЛА

                                                                                Справа № .

Суддя господарського суду Луганської області Москаленко М.О., розглянувши матеріали справи № 11/80 за позовом

Відділення виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України  у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства „Антрацит” в інтересах відособленого підрозділу „Шахта „Крепінська”, м. Антрацит  Луганської області

про стягнення 666 грн. 58 коп.

   за участю представників сторін:

від позивача – Совєтова О.В., дов. № 04/2140 від 12.05.2006

від відповідача –Рибалкіна О.О., дов. № 15 від 02.01.2007

в с т а н о в и в:

Суть спору:  позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 666 грн. 58 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З позовною заявою позивач звернувся до господарського суду за правилами Господарського процесуального кодексу України, проте позивач у справі –Відділення виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України  у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, є суб’єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ст. 14 Основ  законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є  органами, які здійснюють керівництво  та управління окремими видами  загальнообов’язкового  державного соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового  державного соціального страхування.

Позов у даній справі позивачем пред’явлено з метою реалізації своїх владних повноважень щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату  страхових внесків на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно п.4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Таким чином, даний спір підвідомчий адміністративному суду і повинен розглядатися за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

           Відповідно до п. п. 6, 7 Розділу УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          З урахуванням викладеного зазначена позовна заява  повинна розглядатися господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України зі стадії попереднього судового засідання у справі, стосовно чого заявили клопотання присутні у судовому засіданні представники сторін у справі.

Представником позивача у попередньому судовому засіданні надано заяву про відмову від позову у зв’язку з погашенням відповідачем у повному обсязі суми позову. У підтвердження факту погашення відповідачем боргу позивачем суду надано  виписку  управління державного казначейства від 23.03.2007 із відомостями про перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача  666 грн. 58 коп.

Представником відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому викладено відомості про погашення відповідачем суми боргу за позовом.

У зв'язку з викладеним провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 2 ст. 112  Кодексу адміністративного судочинства  України.

З наслідками відмови від позову позивач ознайомлений.

Питання щодо розподілу судових витрат  не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати, а ст. ст. 94, 95 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в доход держави в таких випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 95, 98, 112, п.3 ч.1 ст. 121, ст.ст. 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

      у х в а л и в :

Провадження у справі закрити.

Ухвала  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  ухвали  суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               М.О. Москаленко