31.12.2013 Справа № 756/12250/13-к
Ун.№756/12250/13-к
Провадження 1-кп/756/510/13
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Прудніка О.А.
при секретарях Приходько Є.С., Іванові В.О.
з участю прокурора Вдовиченко Л.Ю.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження /ЄРДР №12013110050009649/ по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого молодшим комірником ТОВ «Веско Інвест», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
встановив:
31.07.2013 року, близько 21 год., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час перебування за адресою: м.Київ, вул. Тимошенко, 4, помітили на зупинці громадського транспорту раніше незнайому їм ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, у якої на шиї висів золотий ланцюжок та кулон. В той час у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на грабіж, а саме відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб. При цьому, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 відкрито викрасти у потерпілої ОСОБА_4 золотий ланцюжок та кулон, на що останній погодився.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, попередньо розподіливши між собою злочинні ролі, так, що ОСОБА_5 визначився спостерігати за оточуючою обстановкою, перехожими громадянами та в разі появи перехожих чи інших можливих перешкод, що могли завадити чи ускладнити здійснення пограбування попередити про це ОСОБА_3, який в той час мав підійти до потерпілої та зірвати з шиї останньої золотий ланцюжок та кулон.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи за попередньою змовою групою осіб, згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2, який на той час спостерігав за оточуючою обстановкою з метою уникнення викриття та затримання їх на місці кримінального правопорушення, підійшов до потерпілої ОСОБА_4 та схопивши рукою зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок, вартістю1500 грн. разом із золотим кулоном, вартістю 500 грн., після чого він разом з ОСОБА_5 пограбувавши потерпілу, втекли з місця події та побігли до станції метро в м. Києві, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 2000 гривень. По дорозі ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 відкрито викрадені ними речі, які останній залишив зберігатись при собі.
Того ж дня, перебуваючи неподалік станції метро «Мінська», по пр-ту Оболонському, в м.Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зупинені та затримані працівниками міліції. Під час слідування до чергової частини міліції, ОСОБА_2 приховуючи сліди вчиненого кримінального правопорушення, позбувся відкрито викраденого вищезазначеного чужого майна, належного потерпілій.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свої вчинки та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 також зазначив, що 31.07.2013 року, близько 21 год., він та ОСОБА_2 під час перебування за адресою: м.Київ, вул. Тимошенко, 4, помітили на зупинці громадського транспорту раніше незнайому їм ОСОБА_4, у якої на шиї висів золотий ланцюжок та кулон. В той час у них виник злочинний умисел, спрямований на грабіж, а саме відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб. При цьому, ОСОБА_2 запропонував відкрито викрасти у потерпілої золотий ланцюжок та кулон, на що він погодився. При цьому, вони визначились, що ОСОБА_5 буде спостерігати за оточуючою обстановкою, перехожими громадянами та в разі появи перехожих, що могли завадити їх намірам попередить про це, а він мав підійти до потерпілої та зірвати з шиї останньої золотий ланцюжок та кулон. Після цього, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2, який на той час спостерігав за оточуючою обстановкою, він підійшов до потерпілої ОСОБА_4 та схопивши рукою зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок, вартістю 1500 грн. разом із золотим кулоном, вартістю 500 грн., після чого він разом з ОСОБА_5 пограбувавши потерпілу, втекли з місця події та побігли до станції метро в м. Києві. По дорозі він передав ОСОБА_2 відкрито викрадені ними речі, які останній залишив зберігатись при собі. Того ж дня, перебуваючи неподалік станції метро «Мінська», по пр-ту Оболонському, в м.Києві, вони були зупинені та затримані працівниками міліції.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України визнав повністю і дав суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що він вчинив дії, які йому інкримінують не обдумавши їх наслідки, на теперішній час шкодує за свої вчинки та те, що сталося. У вчиненому він кається, просить суворо не карати, врахувати його щире каяття, обіцяючи більш кримінальних правопорушень не вчиняти. При цьому, обвинувачений ОСОБА_2 також зазначив, що 31.07.2013 року, близько 21 год., він та ОСОБА_3 під час перебування за адресою: м.Київ, вул. Тимошенко, 4, помітили на зупинці громадського транспорту раніше незнайому їм ОСОБА_4, у якої на шиї висів золотий ланцюжок та кулон. В той час у них виник злочинний умисел, спрямований на грабіж, а саме відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб. При цьому, він запропонував ОСОБА_3 відкрито викрасти у потерпілої золотий ланцюжок та кулон, на що той погодився. При цьому, вони визначились, що він буде спостерігати за оточуючою обстановкою, перехожими громадянами та в разі появи перехожих, що могли завадити їх намірам попередить про це ОСОБА_3, а той мав підійти до потерпілої та зірвати з шиї останньої золотий ланцюжок та кулон. Після цього, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_3., він на той час спостерігав за оточуючою обстановкою, а ОСОБА_3 підійшов до потерпілої ОСОБА_4 та схопивши рукою зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок, вартістю 1500 грн. разом із золотим кулоном, вартістю 500 грн., після чого вони разом з ОСОБА_3 пограбувавши потерпілу, втекли з місця події та побігли до станції метро в м. Києві. По дорозі ОСОБА_3 передав йому відкрито викрадені ними у потерпілої речі, які він залишив зберігатись при собі. Того ж дня, перебуваючи неподалік станції метро «Мінська», по пр-ту Оболонському, в м.Києві, вони були зупинені та затримані працівниками міліції. Під час слідування до чергової частини міліції, він сподіваючись уникнути відповідальності, позбувся відкрито викраденого вищезазначеного чужого майна, належного потерпілій.
Враховуючи те, що обвинувачені не оспорювали фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, згідно ст. 337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинувачених в межах висунутого їм обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Показання обвинувачених дані під час судового розгляду про обставини вчинення ними вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому їм обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об’єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання їх винними.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
При цьому, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченим у відповідності зі ст.ст. 65, 66 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених діянь, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винних та дані, що їх характеризують, їх відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, сімейні обставини, матеріальне становище, їх вік, стан здоров’я, що обвинувачені на психоневрологічному чи наркологічному обліках не перебувають, в судовому засіданні дали негативну оцінку своїм діям, а також, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, що за місцем проживання вони характеризується позитивно, що відкрито викрадене майно було повернуто потерпілій, що діяння обвинувачених кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України віднесені до тяжких кримінальних правопорушень, та враховуючи позицію прокурора стосовно призначення обвинуваченим покарання без ізоляції від суспільства, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону з застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
При цьому, суд вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинувачених, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України звільнення від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України звільнення від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов’язання залишити попереднім, без змін до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ – золотий ланцюжок із золотим кулоном передані для зберігання потерпілій ОСОБА_4 залишити в розпорядженні власника.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя: