Судове рішення #5900573

Постанова

Іменем України

06 серпня 2009 року

Суддя Первомайського районного суд Автономної Республіки Крим Михайлова Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в

Первомайському районі АР Крим про стягнення щомісячної державної соціальної

допомоги,  

                                                                         

встановив:    

             Позивач, уточнив свої позовні вимоги, просить поновити пропущений

строк звернення до суду за захистом своїх прав та зобов’язати відповідача  

нарахувати і сплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну

соціальну допомогу з 01 січня  2006 року у сумі 3646,20 грн., мотивуючи свої

вимоги тим, що він має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» має право на  щомісячну соціальну допомогу,

яка з 01.01.2006 р. йому не виплачувалась.

           Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Первомайському

районі АР Крим надав письмові заперечення проти позову, просить у задоволенні

позову відмовити.

             Дослідивши матеріали справи та письмові заперечення на позов, суд

вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з

наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 народиласяІНФОРМАЦІЯ_1, на час закінчення другої світової війни їй було менш ніж 18 років,

тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

    Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям

війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна

допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове

державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком

встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, визначеного законом.

    П.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»

дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена на 2006

рік, але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності

02.04.2006 року, це положення виключено, отже дію ст.6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлено.

    Ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»

встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного

грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість

пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія

Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"),

у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

а п.12 ст. 71 цього Закону дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України N6-рп/2007

від 09.07.2007 року, яке має преюдиціальне значення для судів загальної

юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли

внаслідок дії положень статей зазначених законів, вказані положення Закону

України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не

відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв’язку з чим  

втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

    Таким чином позивач мав право отримувати допомогу в розмірі,

визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в квітні-

грудні 2006 року та липні-грудні 2007 року.

    Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для

осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у розмірі : з 1

січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498

грн. Ст. 54  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»

установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто

відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах,

що діяли у грудні 2008 року.

    Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року

визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),

положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7

пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35,

пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів

України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України «Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України», у тому числі положення, котрими ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни»  викладена в новій редакції.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними,

втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, у зв’

язку з чим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» с 22.05.2008

року діє у редакції, якою передбачено підвищення пенсії саме на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком, і позивач мав право заявляти вимоги щодо

перерахунку пенсії з травня 2008 року.

    Таким чином,  вимоги позивача щодо зобов’язання до нарахування

щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2008 – 2009 рік  підлягають

частковому задоволенню - з 1 серпня 2008 року.

    Судом встановлено, що позивачу протягом 2008 - 2009 року нараховувалася

та виплачувалася щомісячна соціальна допомога як дитині війни у розмірі 10%  

від розміру прожиткового мінімуму, у зв’язку з чим недорахована та недоплачена

позивачу  щомісячна державна допомога, як дитині війни за період з 1 серпня

2008 року, з урахуванням вимог про стягнення допомоги по день розгляду справи у

суді, повинна бути розрахована по 31 липня 2009 року. Розрахунок  проводиться

наступним чином :

серпень – вересень (482 грн. х 30%) х 2 місяця – (48,20 грн. х 2 місяця) = 192

грн. 80 коп.;

жовтень – грудень (498 грн. х 30 %) х 3 місяця – (49,80 грн. х 3 місяця) = 298

грн. 80 коп.

січень – березень (498 грн. х 30 %) х 3 місяця – (49,80 грн. х 3 місяця) = 298

грн. 80 коп.

квітень - червень (498 грн. х 30%) х 3 місяця –  (49,80 грн. х 3 місяця) = 298

грн. 80 коп.

липень (498 грн. х 30%) – 49,80 грн. = 99 грн. 60 коп.

        усього : 1188,80 грн.

           Твердження відповідача про те, що за основу  розрахунку державної

соціальної допомоги дітям війни не може бути прийнятий розмір мінімальної

пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів

пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне

пенсійне страхування», на думку суду не є підставою для відмові позивачу у

позові, оскільки, згідно ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та

вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,

суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і

суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до

якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та

визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята

до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини

реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актів національного   законодавства,   не   може   бути  

поставлена   у   залежність  від  бюджетних асигнувань. Таким чином,

невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні

гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати

щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в передбаченому Законом

розмірі.    

   

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивач не

звертався за перерахунком пенсії, оскільки в наданої до суду копії пенсійного

посвідчення позивача є штамп  «Дитина війни».

Проте, ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано

в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом

або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,

свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не

встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Судом встановлено, що Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007

від 09.07.2007 року офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 27.07.07

р.,  №52, у зв’язку  з чим позивач повинен був дізнатися, що його право на

отримання щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з 27.07.2007

року.

    Позивач звернувся з позовом до суду 17.07.2009 року, доказів на

підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду не надає, у зв’язку

з чим суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.

Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на вимоги ст.

ст. 99, 100 КАС України.

    Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної

допомоги за квітень-грудень 2006 року та липень-грудень 2007 року є

обґрунтованими, однак позивачем без поважних причин пропущений встановлений ст.

99 КАС України строк звернення до суду за захистом зазначеного порушеного

права, а відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, суд

вважає, що позов  у даної частині задоволенню не підлягає.

    Позовні вимоги підлягають задоволенню з 1 серпня 2008 року по 31 липня

2009 року, відносно яких строк звернення до суду позивачем не пропущений.

    Приймаючи до уваги, що суд задовольняє позовні вимоги частково, суд

вважає необхідним стягнути на користь позивача судовій збір пропорційно сумі

задоволених вимог у розмірі 1,12 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46,

56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України,  Законами України «Про

соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року № 2195-IV, «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003

року, «Про державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін в деякі

законодавчі акти» № 107-VI від 28.12.2007 року, «Про виконання рішення та

застосування практики Європейського Суду з прав людини»,  Конвенції про захист

прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду

України № 6-рп від 09.07.2007 року,  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008,  ст.ст.

3, 8-13, 17, 18, 23, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 122, 128, 158-163, 167  

Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

постановив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК

щодо недоплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної

допомоги «Дітям війни» незаконними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК

провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2

недоплаченої грошової допомоги як дитині війни з 1 серпня 2008 року по 31 липня

2009 року у розмірі 1188 (одну тисячу сто вісімдесят вісім) грн. 80 коп., в

інший частині позову відмовити.

Стягнути  з  Державного  бюджету  України   на   користь ОСОБА_2 1 (одну) грн. 12 коп.  судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного

адміністративного суду  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом

десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення її в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.  5 ст. 186 КАС

України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до

адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який

ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно

надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Головуючий

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація