Справа № 2-а-222/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Григоренко Л.М.
при секретарі Корабльова Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ?????? до Фонду України в Попаснянському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
встановив:
Позивач, посилаючись на те, що він має статус "Дитина війни", що підтверджується його пенсійним посвідченням, та відповідно до ст.1 та 6 и Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка йому не нараховувалась протягом 2007-2008 років звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Попаснянскому районі незаконними з приводу нездійснення йому підвищення до пенсії як дитині війни, так як до 2009 року йому було невідомо про нездійснення відповідачем підвищення йому пенсії на 30% у зв'язку з чим він просить визнати незаконними дії відповідача та зобов'язати відповідача здійснити вище зазначений перерахунок пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01.07.2007з подальшим перерахунком по теперішній час.
Крім того звернувся з клопотанням про поновлення йому строку для зверхня до суду за захистом свого порушеного права, посилаючись на те, що цей строк ним був пропущений з поважних причин, а саме, так як дія ст. ст.1 та 6 и Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" був призупинений Законом України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік, та окремі положенні цього закону були визнані неконституційними тільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та 2008 року, а крім того йому до січня 2009 року не було відомо, що відповідач не підвищив йому пенсію у розмірі 30% . Справу просив розглянути у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до його початку надав до суду заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає, посилаючись на його необґрунтованість (а.с.9). При цьому зазначив, що на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2006-2007 роки" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було призупинено, а відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були передбачені виплати таких надбавок лише дітям війни, яких визнано інвалідами. Крім того стверджував, що у 2008 році виплати таких надбавок проводились: в період з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в межах виділеного КМУ розрахунку - відповідно до Постанови КМУ "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №530 від 28.05.2008р. Крім того зазначав, що відповідно до ст..7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплати таких підвищень до пенсій проводяться за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Крім того просив застосувати положення ст.99-100 КАСУ до позовних вимог позивачки. Справу просив розглянути без його участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. При цьому ст.6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Із наданих позивачем документів на а.с.3-4 судом встановлено, що позивач дійсно має правовий статус дитини війни, у зв'язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі, а тому відповідач повинен був підвищити розмір його пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2007 році, суд зазначає наступне.
Так, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була знову зупинена.
Але, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким була зупинена дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому, відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом Україні рішення про їх неконституційність.
Таким чином у 2007 році положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були чинними в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України), а тому відповідач був зобов'язаний протягом цього періоду нарахувати та виплатити позивачу щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому судом враховується, що ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 липня - 410 грн.06 коп., з 01 жовтня 2007 року - 415 грн.11 коп.
У зв'язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги в цієї частині позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2008 році, суд враховує наступне.
Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зокрема, статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Однак рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином у 2008 році положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині виплати дітям війни щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком були визнанні чинними з 22 травня 2008 року (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України).
Разом з тим, 28.05.2008р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до п.8 якої було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008р. - 48 грн.10 коп., з 01.07.2008р. - 48 грн.20 коп., з 01.10.2008р. - 49 грн.80 коп.
Відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тому, виходячи із засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що для врегульовання спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не Постанова КМУ "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на які посилається представник відповідача в своїх запереченнях.
При цьому судом враховується, що ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
В 2009 році, відповідно до ст.54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" прожитковий мінімум був залишений у розмірі, що діяв у грудні 2009 року. Мінімальна пенсія за віком теж не змінювалась с жовтня 2008 року і становить 498 грн. Тому і в 2009 році відповідач повинен нараховувати пішвищення до пенсії позивача, виходячі із розміру мінімальної пенсії за віком - 498 грн.
У зв'язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Розглядаючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне поновити цей строк, так як на думку суду цей строк був пропущений позивачем з поважних причин у зв'язку з тим, що дія вище зазначеного спеціального закону спочатку призупинялась Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 рік", а крім того позивачу стало відомо про порушення своїх пенсійних прав тільки в січні 2009 року.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то і судові витрати суд вважає необхідним компенсувати відповідно у повному розмірі 3 грн.40 коп.
На підставі викладеного, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., керуючись ст.ст.9,71,94,158-163,186 КАС України, суд -
Постановив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління ПФУ у Попаснянському районі щодо нездійснення підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року.
Зобов'язати Управління ПФУ у Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 григоровичу підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн.40 коп.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.
Суддя: