Справа №2-а- 137/2009р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 1 квітня 2009 року               Попаснянський районний суд Луганської області

в складі:  головуючого судді    Григоренко Л.М.                  

                 при секретарі             Корабльова Н.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна

 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до ДАІ м. Попасна  про скасування  постанови ДАЇ про накладання адміністративного штрафу, -

встановив:

     06.02.2009 року о  7 годині 25 хвилин позивач керував автомобілем НОМЕР_1 в м. Попасна по вул.. Леніна в умовах недостатньої видимості, та був зупинений нарядом ДАЇ у складі ІДПС з обслуговування Попаснянского району у зв’язку з тим, що він не виконав  вимоги дорожнього знаку 19.1 ПДР, відповідно до якого „В умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги на транспортному засобі що рухається, повинні вмикатися фари ближнього чи дальнього світла”  відповідно до адміністративного протоколу серії АД номер 0209966 від 06.02.2009 року

З даного приводу інспектором ДПС ОСОБА_2  того ж дня була винесена Постанова  серії ВВ № 045800  про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.П КУПАП з застосуванням адміністративного  штрафу  у розмірі 480 грн.

Позивач, посилаючись на вище наведені обставини, вважає, що ним не були порушені вимоги п.19.1 ПДР, так як посилається на порушення по формі при складанні протоколу, та в протоколі невірно зазначена дата складання протоколу, а саме подія мала місце 06.02.2009 року, а постанова складена від 06.01.2009 року. При цьому по суті справи посилається на те, що в постанові не вказано на підставі чого працівник ДПС зазначив недостатню видимість, так як в його присутності ніхто замірів не проводив, та немає посилки на нормативні документи які встановлюють „недостатню видимість”. Крім того в постанові не вказано про те, що на його автомобілі були включені габаритні вогні. При цьому посилається на те, що видимість була достатньою і він бачив будинок культури, а також послався на свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які їхали разом з ним в автомобілі. Однак інспектор ДАЇ не взяв до уваги його пояснення.

Тому позивач просить визнати дії працівників ДАЇ м. Попасна  в частині складання адміністративного протоколу та постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП протиправними, та відмінити адміністративний протокол та постанову про накладання на нього адміністративного штрафу.

В судовому засіданні позивач змінив свої вимоги та просив визнати скоєне ним правопорушення малозначним та обмежитись усним зауваженням.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та надавши суду відеозапис під час складання адміністративного протоколу та постанови.

Суд вислухавши сторони, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3І, які підтвердили пояснення ОСОБА_5 про те що видимість на дорозі була достатня, працівника ДАЇ ОСОБА_2 який наполягав на недостатньої видимості на автодорозі в час коли був складений адміністративний протокол та постанова,  дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.

Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст.122 ч.2 КУпАП, не був визнаний позивачем, та його пояснення в суді підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які їхали в автомобілі в якості пасажирів. Однак вони не є водіями та не знають Правил дорожнього руху і так само, як і позивач не приймали участь у вимірюванні відстані на яку була видимість о 7 годині 25 хв. 06.02.2009 року на вул.. Леніна в м. Попасна. Та це і не передбачено ПДР. Однак з наданої працівником ДАЇ відеозапису, який був зроблений з його особистої відеокамери „Самсунг” видно, що на час зупинки автомобілю позивача видимість була дійсно недостатньою, про що свідчать наявні дії самого позивача, який все ж таки включив габарити, хоча це і не передбачено п.19.1 ПДР і що не замінює вмикання фари ближнього чи дальнього світла. Пункт 19.1 ПДР як альтернативу  передбачає можливість вмикання противотуманних фар замість ближнього та дальнього світла.  Крім того фактом доказу того, що видимість була в той час дійсно недостатньою свідчить відеозапис з якої видно, що інші автомобілі, які рухались по вул.. Леніна були з вимкненими  фарами ближнього чи дальнього світла. Тому дії працівника ДАЇ ОСОБА_2 були правомірними відповідно до  п.19.1 ПДР на час скоєння адміністративного правопорушення позивачем.  Посилання на недоліки складання адміністративного протоколу та постанови, зазначені в адміністративному позові не є підставою для визнання дій працівника ДАЇ неправомірними, а є підставою для реагування на ці факти окремою ухвалою.

Разом з тим суд вважає, що при розгляді адміністративної справи та призначенні виду адмінстягнення працівником ДАІ в порушення вимог ст.ст.33,280 КУпАП не в повному обсязі були враховані характер вчиненого правопорушення та ступень його небезпеки для суспільства, особу порушника, ступінь його провини, майновий стан та обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Так насамперед не було враховано, що позивач все ж таки обозначив свій автомобіль з урахуванням  погодних умов, а саме включив габаритні вогні, що чітко видно з відеозапису. Крім того, не була врахована відсутність будь-яких наслідків від скоєного адміністративного правопорушення, та  особа правопорушника, який до цього не мав адміністративних правопорушень.

Тому, при вище зазначених обставинах суд вважає, що скоєне позивачем правопорушення є  малозначним, яке не потягло за собою ніяких негативних наслідків, а тому суд вважає необхідним позов задовольнити частково. Дії працівника ДАЇ ОСОБА_2 визнати правомірними та відповідними  вимогам п.19.1 ПДР, але враховуючі малозначність скоєного адміністративного правопорушення  застосувати до позивача положення ст.22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

На підставі викладеного, ст.ст.22,33-35,280,292,293 КУАП, керуючись ст.ст.71,86,158-163,186 КАС України, суд –

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Дії працівника ДАЇ ОСОБА_2 визнати правомірними та відповідними вимогам п.19.1 ПДР.

Адміністративне правопорушення за ст.122 ч.2 КУпАП, яке було скоєне 06.02.2009 року ОСОБА_1 визнати малозначним на підставі  чого звільнити його від адміністративної  відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 480 грн. та   на підставі чого закрити адміністративну справу та обмежитись усним зауваженням.

На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

Суддя: