ЛЕНІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                     ______________________________________________________________________

                                                                                       Справа № 2-5011/09

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(повний текст)

21 серпня 2009 року Ленінський районний суд м.Севастополя в складі:

головуючого судді – Проценко О.І.,

при секретарі – Володіні Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з вимогами  про усунення для неї перешкод з боку відповідача в здійсненні права власності відносно домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом зобов’язання останнього знести господарську споруду у вигляді сараю, прибудованого до опорної стіни зазначеного домоволодіння. Вимоги позову мотивовані тим, що, позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1, до опорної стіни якого відповідачем, у відсутність її згоди та будь-яких дозволів відповідних організацій, було збудовано сарай для зберігання вугілля, на неодноразові звернення позивачки знести зазначену споруду, відповідач відмовляється, у зв’язку з чим вона просить захистити її права як власника в судовому порядку.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.  

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, не спростовуючи того факту, що  дійсно  будівництво спірного сараю проведено ним у відсутність будь-яких дозволів, як з боку відповідних державних установ, так й з боку позивачки, свої заперечення на позові вимоги мотивував тим, що він мешкає у будинку, який опалюється з допомогою вугілля, а тому йому було необхідне будівництво сараю для його зберігання, до того ж, звертав увагу суду на те, що раніше, померла мати позивачки дозволила йому будувати сарай близько до її будинку, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги позову підлягаючими задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини визнані сторонами у судовому засіданні доказуванню не підлягають.

Судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1, як вбачається з копії технічного паспорту БТІ та ДРОНМ м. Севастополі СМР на зазначене домоволодіння, прибудований до його опорної стіни сарай до домоволодіння не входить.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідачем ОСОБА_2  самовільно було збудовано господарську споруду у вигляді сараю, прибудованого до опорної стіни домоволодіння, що належить позивачці, зазначені обставини відповідачем не оспорювалися.

Крім того вони також підтвержуються відповідями з Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі,  РЕП-3,  Відділу наглядово-профілактичної діяльності УМНС України  м. Севастополя (а.с.9,11,12), наданих на звернення ОСОБА_3

Згідно відповіді інспекції ДАБК м. Севастополя (а.с.7), самовільно збудований відповідачем сарай не є капітальною спорудою, дозвіл на його будівництво не потрібний,  тому питання щодо його зносу має вирішуватися в судовому порядку.

Відповідачем в судовому засіданні також не спростовувався той факт, що будівництво  спірного сараю проведено ним самовільно, у відсутність будь-яких відповідних дозволів та згод позивачки, проте він спростовував той факт, що будь-ким передписувалося знести сарай.

 Але суд вважає ці доводи такими, що суперечать дійсним обставинам по справі, тому що відповідно листом з Ленінської районної в м. Севастополі Ради (а.с.16), відповідачу було направлено припис щодо зносу спірної споруди.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна, має право вимагати усунення перешкод в здійсненні нім права користування і розпорядження своїм майном.

 Як встановлено в судовому засіданні, відповідач по справі ОСОБА_2  чинить позивачці перешкоди у користуванні нею власністю відносно домоволодіння АДРЕСА_1, позбавляла її можливості провести ремонтні та будівельні роботи підпірної стіни, до якої відповідач добудував сарай, яка на даний час за давниною років знаходиться у аварійному стані.

Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Будь-яких підтверджень того, що спірна споруда збудована та зареєстрована у встановленому законом порядку за відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що знести самовільно збудовану ним споруду, у добровільному порядку відповідач відмовляється, суд вважає вимоги позову обґрунтованими, а тому підлягаючими задоволенню.

Водночас вимоги позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрати немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зі справи видно, що будь-яких доказів у підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1. діями відповідача моральної шкоди, остання не надала, у зв’язку з чим, у задоволенні позову у цієї частині позову слід відмовити.    

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають судові витрати понесені нею при подачі позову до суду, у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічний збір.

На підставі ст.ст.356,358,391 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 04.10.1991 (із змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», керуючись ст.ст. ст.ст.10, 11, 60,61, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Усунути для ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності, а саме користуванням домоволодінням АДРЕСА_1, які чиняться з боку ОСОБА_2, шляхом зобов’язання останнього знести господарську споруду у вигляді сараю, прибудованого до опорної стіни домоволодіння АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 8,50 грн. та витрат на інформаційне забезпечення судової діяльності у розмірі 7,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

        Суддя  - підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Ленінського

районного суду м.Севастополя                          А.І.Проценко