У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________
2а-1115/09
Категорія 47
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Проценко О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності противоправною, нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1, 12.03.2009 р. звернулася до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що вона має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивувала тим. що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з якими текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач сплачував позивачці підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування надбавки до пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати їй підвищення до пенсії. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє її законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати їй підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. неправомірною та зобов’язати відповідача нараховувати та сплатити їй недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 20% від мінімального розміру пенсії за віком вказаний період.
В судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити, крім того, звертала увагу суду на те, що чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася у 1939 році, є пенсіонером, їй призначена пенсія за віком, вона відноситься до категорії - "діти війни", про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні позивачки, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивачку поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з якими текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в іншої редакції суд вважає неспроможними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Оскільки рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прийнято 22.05.2008 р., та судом встановлено, що позивачці у 2008 році відповідач щомісячно сплачував державну допомогу у розмірі 10% від розміру мінімальної пенсії у відповідний період, стягненню на користь позивачки підлягає невиплачена частина допомоги у розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком за період з червня по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, складав: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Таким чином сума недоплати за період з червня по 31 грудня 2008 року складає: (481 грн. + 482 х 3 + 498 х 3) х 20 % = 684,20 грн., яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачці.
У позовній заяві є розрахунок суми недоплаченого підвищення до пенсії з врахуванням індексу інфляції, однак оскільки позивачка не просить стягнути з відповідача недоплачену суму підвищення до пенсії з врахуванням індексу інфляції, то суд не приймає до уваги вказаний розрахунок.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-І від 18.11.2004 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 100, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. неправомірною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з підвищенням , як дитині війни, за період з червня по 31 грудня 2008 р. у розмірі 684 ,20 грн.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя О.І. Проценко