ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

11 вересня 2009 року

Справа № 2а-

3014/09/0870

10 год. 25 хв.                    

 

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуша С.М.

при секретарі Святенко О.В.

за участю представника позивача Лебєдєва О.В.

представника відповідача Шевченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом:	Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт»
до:	Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області
про:	скасування рішення

 

ВСТАНОВИВ:

 

Державне підприємство «Бердянський морський торгівельний порт»  звернулось з адміністративним позов до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування Рішення №100 від 23.06.2008р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та визнання протиправним та скасування Припису №01-15/1358 від 24.06.2008р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, посилаючись на те, що відповідно до Статуту Порту та ст.ст. 62, 63, 74 Господарського кодексу України, Порт є державним комерційним підприємством та є суб'єктом підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відповідно до ст.44 Господарського кодексу України, Порт має право на самостійне встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, зазначаючи що ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Крім того, позивач зазначає, що Кодексом торговельного мореплавства України не визначено на платній чи безоплатній основі здійснюються функції капітана порту та Інспекції державного портового нагляду з оформлення приходу, відходу та перевірки суден . Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори», а також наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. №214, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.07.1996р. за №374/1399 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торгівельних портах України», плати за послуги з оформлення приходу, відходу та перевірки суден не передбачено. Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. №214 передбачено, що «при наданні судновласникам інших послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни». На підставі цього, начальником Порту було правомірно затверджено місцеві тарифи на оформлення приходу, відходу та перевірки суден

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що витрати, пов'язані із прибуттям до порту та виходом з порту, покриваються корабельним збором, стягнення якого передбачається Положенням про портові збори, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 (надалі - Положення про збори). Так,      п. 12 Положення встановлює, що нарахування корабельного збору здійснюється за кожний вхід до порту та вихід з нього. Порядок використання коштів, отриманих від корабельного збору, регламентований п. 2.1. Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 25.08.2004р. № 783 (надалі - Порядок використання коштів). Правила, встановлені абз. 2 п. 1.2. пп 2.2., 2.5., 2.6. Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту (надалі ІДПН) України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 18.10.2000 №574 (надалі - Положення про ІДПН) співпадають із напрямками використання коштів корабельного збору, вказаним в п. 2.1. Порядку використання коштів. Тобто, за рахунок корабельного збору забезпечується виконання обов'язків Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України. Відповідно до п.п. 2.2., 2.5 Положення про ІДПН оформлення прибуття суден у порт та виходу із порту, а також контрольний огляд судна віднесено до обов'язків ІДПН. ІДПН відповідно до розділу 3 Положення про ІДПН наділена значними владними повноваженнями, такими як, накладення адміністративних стягнень, заборона експлуатації суден, інспектування суден тощо. Тому, до діяльності ІДПН слід застосовувати спеціально-дозвільний тип правового  регулювання, відповідно до якого ІДПН має діяти лише в межах, прямо встановлених чинним законодавством. У зв'язку  з чим, оформлення прибуття судна до порту та виходу судна з порту не може бути окремою додатковою послугою порту, оскільки є обов'язком ІДПН, і  стягнення позивачем окремої плати за оформлення прибуття судна до порту, виходу судна з порту та за контрольний огляд судна є безпідставним.

Також представник відповідача пояснила, що позивач займає монопольне становище на ринку. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються на всі види послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін. Тобто, статтею 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено пріоритет цін, по яких здійснюється державне регулювання, перед вільними - факт наявності такого регулювання виключає вільні ціни. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін встановлюється на послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані та фіксовані встановлюються державними органами України. Зазначені норми Закону України «Про ціни і ціноутворення» є чинними на теперішній час (та були чинними на час виявлення порушення), є нормами прямої дії, обов'язковими для виконання всіма суб'єктами правовідносин на території України та є нормами вищої юридичної сили. Начальник порту, затверджуючи тарифи на послуги з оформлення прибуття судна до порту та виходу судна з порту самовільно присвоїв собі повноваження державного органу. Таким чином, в даному випадку застосування положень ч. 2 п. 62 Зборів є неможливим, оскільки на послуги Позивача встановлено державне регулювання цін. У зв'язку з чим вважає прийняте рішення про застосування економічних санкцій та винесений припис щодо усунення порушень державної дисципліни цін обґрунтованими.

Вислухавши пояснення осіб,  які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що в період з 05.05.2008р. по 23.05.2008р. на підставі посвідчення від 25.04.2008р. №000478, виданого Держінспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області, відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», постанови Кабінету  Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» та п.9 Плану роботи Держінспекції з контрою за цінами в Запорізькій області на 2 квартал 2008р., Державною інспекцією з контрою за цінами в Запорізькій області проведено планову перевірку Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» щодо порядку застосування тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів, а також збори і плати за послуги у морських портах України за період з 01.06.2007р. по 30.04.2008р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №000476 від 23.05.2008р.

Перевіркою встановлено, що в період з 01.06.2007р. по 01.05.2008р. за оформлення приходу суден, оформлення відходу суден Державним підприємством «Бердянський морський торгівельний порт» отримано необґрунтовану виручку у сумі 484974 грн. 12 коп. з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі 266883 грн. 93 коп. за вхід суден в порт та вихід з нього та 218090 грн. 18 коп. за огляд суден), яку агентами або судновласниками сплачено у повному обсязі ( у тому числі і за попередньою платою).

28.05.2008р. позивачем надано до Державної інспекції з контрою за цінами в Запорізькій області письмові зауваження до Акту перевірки, згідно яких Порт з висновками, викладеними в Акті перевірки, не погоджується.

24.06.2008р. на підставі встановлених порушень в Акті перевірки,  Державною інспекцією з контрою за цінами в Запорізькій області прийнято Рішення №100 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого у Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» вирішено вилучити 1454922 грн. 36 коп. у доход державного бюджету Бердянського району Запорізької області.

Окрім того, 24.06.2008р. Державною інспекцією з контрою за цінами в Запорізькій області винесено Припис №01-15/1358, згідно якого  ДП «Бердянський морський торгівельний порт» зобов'язано в місячний термін з моменту отримання припису повідомити письмово Державну інспекцію з контролю за цінами в Запорізькій області про вжиті заходи щодо усунення порушень та сплату економічних санкцій.

24.06.2008р. за №01-15/1357  Державному підприємству «Бердянський морський торгівельний порт» направлено Претензію про перерахування економічних санкцій у розмірі 1454922 грн. 36 коп.

25.07.2008р. Державним підприємством «Бердянський морський торгівельний порт» за вих. №140/40-150 відхилено Претензію та надані відповідні пояснення.

Дослідивши матеріали позову, судом встановлено, що Рішення №100 від 23.06.2008р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та Припис №01-15/1358 від 24.06.2008р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін є законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами в Запорізькій області основним завданням державної інспекції з контролю за цінами є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін та тарифів.

    Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції,  товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне  регулювання цін і тарифів.  

    Таке регулювання здійснюється згідно з Положенням про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.95 р. № 135, зі змінами та доповненнями, та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.96 р. № 1548, зі змінами та доповненнями.

    Відповідно до п.б ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.96 р. № 1548, зі змінами та доповненнями станом на час перевірки, Мінтрансзв'язку встановлює за погодженням з Мінекономіки тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України.

Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», державні  фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на  загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають  вирішальне соціальне значення, а  також  на  продукцію,  товари  і  послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах,   що  займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку.

Відповідно до п. 2 ст. 191 Господарського кодексу України, відповідно до закону державні ціни встановлюються на  продукцію   (послуги)   суб'єктів   господарювання   -   природних  монополістів.   Переліки  видів  продукції   (послуг)   зазначених  суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У ч. 2 ст. 5 Закону «Про природні монополії» зазначено, що перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розпорядження Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.04.1998р. №20, стан ДП «Бердянський морський торговельний порт» визначено як природна монополія на ринку надання спеціалізованих послуг морського порту в Запорізькій області.

Згідно з Законом України від 20.04.2000 р. «Про природні монополії», суб'єктом природної монополії є суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Ст. 9 зазначеного Закону встановлює регулювання  та затвердження цін (тарифів) на товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Відповідно до Статуту позивача, ДП «Бердянський морський торговельний порт» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (Уповноважений орган управління).

П.6.3 ст.6 Статуту чітко встановлено перелік повноважень, які здійснює начальник Порту.

Як встановлено судом, серед перелічених повноважень, відсутні повноваження начальника щодо встановлення та затвердження будь-яких  тарифів на послуги.

Окрім того, правовий статус та повноваження начальника порту визначено ст.ст. 77, 78 Кодексу торговельного мореплавства України.

Вказаними нормами не передбачені повноваження начальника порту щодо встановлення цін/тарифів на послуги, а тим більше на ті послуги, щодо яких встановлено державне регулювання цін.

Відповідно до п. 1.2 Положення про капітана морського торговельного порту України, затвердженого наказом Мінтрансу №573 від 18.10.2000р., капітан морського торговельного порту України (надалі  - капітан порту) - посадова особа,  яка здійснює державний нагляд за  мореплавством у морському торговельному порту  України  (надалі  - порт).

Правовий статус служби порту, яка безпосередньо здійснює оформлення прибуття судна до порту та виходу судна з порту - ІДПН, - встановлено Положенням про Інспекцію державного портового нагляду морського торгівельного порту України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 18.10.2000 № 574 (надалі Положення про ІДПН).

Положенням про ІДПН встановлено, що оформлення прибуття судна до порту та виходу судна з порту є прямим обов'язком ІДПН. Виключний перелік прав ІДПН, наведений в Положенні про ІДПН, не містить прав ІДПН виконувати платні послуги за тарифами, затвердженими наказом начальника порту, більше того послуги, які є їх прямим обов'язком.

Таким чином, для встановлення наказом начальника порту окремої послуги з оформлення прибуття судна до порту та виходу судна з порту та стягнення окремої плати за цю послугу відсутні будь-які правові підстави.

Згідно  з п. 1.6 Положення про капітана морського торговельного порту України, до складу служби капітана порту, яку він очолює, входять  інспекція   державного   портового   нагляду  і  дипломно-паспортний відділ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами  України.

Враховуючи наведене, капітан як посадова особа, яка здійснює державний нагляд за  мореплавством порту та призначається і звільняється Міністерством транспорту України повинен дотримуватися принципу, що закріплений ст. 19 Конституції України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наказ начальника ДП «Бердянський морський торгівельний порт» №571 від 27.05.2005р. про зміну тарифів на послуги, надані інспекцією Державного портового нагляду та Додаток №1 «Тарифи на оплату, наданих ІДПН» до вказаного наказу, що підписаний капітаном порту, є таким, що суперечить вимогам закону щодо обсягу повноважень начальника та капітана порту, а отже виручка у сумі 484974 грн. 12 коп. з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі 266883 грн. 93 коп. за вхід суден в порт та вихід з нього та 218090 грн. 18 коп. за огляд суден), яку агентами або судновласниками сплачено у повному обсязі (у тому числі і за попередньою платою), що стягувалася відповідно до прийнятого наказу №571 від 27.05.2009р., є необґрунтованою.

      Згідно зі ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

    Таким чином, єдиною підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується  принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений принцип встановлений частиною 2 статті 19 Конституції України та є основою діяльності всіх державних органів та їх посадових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 100 від 24.06.2008 р., прийняте на підставі висновків проведеної перевірки, та Припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисциплини цін № 01-15/1358 від 24.06.2008 р.,    як рішення субєкта владних повноважень, що оскаржуються, прийняті законно та обгрунтовано, в межах наданих повноважень, у звзяку з чим вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 11,17, 94, 160, 163 КАС України, -  

 

ПОСТАНОВИВ:

 

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

   

Суддя                                                               С.М. Каракуша

 

Постанову виготовлено в повному обсязі 16 вересня 2009 року.