АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №22-ц-12392/2011 р. Головуючий 1 інст.: Харабадзе К.Ш.

Категорія: соціальні Доповідач: Солодков А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Солодкова А.А.

суддів: Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду в Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Лозівському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати здійснити перерахунок і провести відповідні виплати з 01.01.2004 року по 20.08.2009 року та з 28.09.2009 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він є інвалідом 3-ї групи, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.19991 року N 796-ХІІ державну та додаткову пенсії. Посилаючись на невідповідність розміру виплачуваних йому пенсій розміру, встановленому ст.ст. 50, 54 вказаного Закону, просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області протиправними та зобов’язати відповідача нараховувати та сплачувати йому основну та додаткову пенсії у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2009 року та з 28 вересня 2009 року по 26 серпня 2010 року, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення норм матеріального права.

Позивач рішення суду не оскаржив, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

На підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами КАС України відповідно до вимог Закону України “Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, який набрав чинності 30 грудня 2010 року.

Судова колегія, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга представника Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1,4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, а також інвалідом ІІІ-ї групи, інвалідність пов'язана із ліквідацією аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а також призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. N 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також, суд обгрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду щодо неприйняття до уваги положень ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновок суду першої інстанції щодо неможливості зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати додаткову пенсію та доплату до пенсії в розмірі, встановленому законом, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Вирішуючи питання щодо періоду часу, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії, судова колегія доходить до висновку, що пенсія (як і інвалідність) призначена позивачу безстроково, тому обмеження строку перерахунку будь-якою датою (в тому числі і датою прийняття судового рішення) є порушенням права позивача на соціальний захист щодо своєчасного та повного отримання сум пенсії, передбачено нормами Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обмеження строку перерахунку, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, зобов’язавши відповідача провести нарахування та виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст. 49,50,54 Закону № 796 - XII з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2009 року та починаючи з 28 вересня 2009 року.

В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Враховуючи той факт, що з вказаним позовом позивач звернувся до суду за правилами цивільного судочинства та він розглянутий судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691 - VІ, судова колегія не застосовує до виниклих між сторонами правовідносин ст. 99, 100 КАС України щодо строку звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст.ст. 197, п. 2 ч.1 ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2010 - змінити.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області здійснити перерахунок і виплатити пенсію та додаткову пенсію ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.49,50, 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з того, що розмір його пенсії повинен бути не меншим 6 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого ч.1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 серпня 2009 року та починаючи з 28 вересня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: