Справа №2а-23397/09/1270
Категорія: 6.11
ПОСТАНОВА
ІМ`ЯМ УКРАЇНИ
24 липня 2009 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шембелян В.С.,.
при секретарі - Кудреватих Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДВАТ «Первомайське шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
10 червня 2009 року позивач Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до ДВАТ «Первомайське шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2008 році. Позов обґрунтовується посиланням на положення статей 18, 19, 20 Закону України від 21 березня 1991 р. N 875-XII " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 2001 р. N 1767. Заявник посилається на те, що згідно з зазначеними нормативними актами підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік та самостійно забезпечити працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказаними нормами передбачено, що у випадку, якщо кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, ці підприємства, установи, організації щороку самостійно розраховують та сплачують адміністративно-господарські санкції у строк до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення встановленого нормативу. Відповідачем у порушення вказаних положень закону не було працевлаштовано необхідну кількість інвалідів (при нормативі 8 інвалідів фактично працювало лише 7 осіб), а також не перераховано у встановленому порядку та відповідні строки адміністративно-господарські санкції в сумі 23895,85 гривень у зв'язку з невиконанням обов'язку з працевлаштування інвалідів у нормативній кількості. Тому заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму несплачених адміністративно-господарських санкцій та суму пені за порушення термінів їх виплати в розмірі 449,32 гривень.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві . Крім того, вважала, що відповідачі не довели факту створення ними відповідної нормативу необхідної кількості робочих місць для інвалідів в 2008 році, оскільки ними протягом 2008 року було подано лише п'ять звітів форми 3-ПН до Первомайського міського центру зайнятості, хоча зобов'язані щомісячно звітувати про наявність вакансій в тому числі робочих місць для інвалідів. Інших доказів на підтвердження факту створення робочого місця для інваліда відповідач не надав суду. Просила їх позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких він послався на те, що обов'язок з працевлаштування інвалідів законом покладено не на відповідача, а на позивача. Останній не виконав своїх обов'язків, не направивши відповідачу для працевлаштування жодного інваліду протягом 2008 року. Тому вимоги позивача представник відповідача вважає безпідставними, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень надається в п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначається у ст. 8 Закону України від 21 березня 1991 р. N 875-XII " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я та органами місцевого самоврядування.
Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики згідно з п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики, затвердженого Указом Президента від 30 серпня 2000 р. N 1035/2000 , є Міністерство праці та соціальної політики (надалі - Мінпраці).
Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (надалі - Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, а саме:
- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з п. 9 Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
Норма пп. 3 п. 4 Положення про Фонд встановлює, що він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З вищенаведеного вбачається, що Відділення, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України N 875 від 21.03.91 р. саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України спори за зверненням відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам.
Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України N 875 від 21.03.91 р. для підприємств, установ, організацій встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому ч. 1 ст. 20 цього Закону розмірі.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пп. 3 п. 4 Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами, організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Таким чином, Відділення є органом державної влади, який у зазначених правовідносинах реалізує владні управлінські функції, а право Відділення на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.
Норма п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.91 р. N 875 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Частина друга ст.19 Закону України N 875 від 21.03.91 р. покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).
Судом встановлено, що відповідач відноситься до категорії суб'єктів господарювання, які мають утворювати робочі місця для інвалідів у встановленому зазначеними нормативними актами порядку та кількості.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складала 193 чоловіка, серед них працевлаштованих інвалідів 7 осіб, нормативна кількість інвалідів складає 8 осіб, що відповідає вимогам закону та не заперечується позивачем; нарахований фонд оплати праці складав 4611900 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника складає 23895,85 гривень (а.с.8).
Протягом 2008 року відповідачем до Первомайського міського центру зайнятості подавалася звітність форми №3-ПН про вакансії для інвалідів: 28.01.2008 року за професією «токар»; 28.03.2008 року за професією «гірничий робітник»; 28.10.2008 року, 28.11.2008 року, 28.12.2008 року щомісячно по 1 вакансії «майстер гірничий» та одна вакансія «помічник машиніста установки по бурінню». (а.с. 5).
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 1.03.1991 року п ідприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі: додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів; працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ ; а також інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
Згідно з ч.4 ст.20 зазначеного вище Закону України № 803-ХІІ від 1.03.1991 року підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність передбачену законом.
Відповідач не заперечує, що вказані адміністративні дані про наявність вільних робочих місць - вакансій для працевлаштування інвалідів протягом 2008 року відповідачем надавалися не щомісяця, як вимогає закон, а лише в січні, березні, жовтні, листопаді та грудні місяці , що також підтверджено довідкою №9/02-1407 від 14.07.2009 року Первомайського міського центру зайнятості (а.с.23).
Зазначений факт, на думку суду, свідчить лише про те, що відповідні робочі місця для осіб, що мають інвалідність, були створені на підприємстві лише протягом відповідних звітних місяців 2008 року, інших доказів, що свідчать про виконання відповідачем протягом всього 2008 року зазначеного нормативу робочих місць для інвалідів стороною відповідача суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України N 875 від 21.03.91 р. підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Суд погоджується з думкою представника відповідача, що така відповідальність настає саме за не створення зазначених робочих місць у нормативній кількості, а не за відсутність фактично працюючих інвалідів, у кількості, яка відповідає нормативу створених на підприємстві робочих місць. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Однак, зі змісту ст.ст.18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р. N 875-XII , вбачається, що обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, а не на позивача - Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, на що посилається представник відповідача.
Суд вважає, що сторона відповідача не довела того факту, що ними протягом всього 2008 року були створені робочі місця для інвалідів у нормативній кількості, оскільки про наявність таких місць ними повідомлялося центру зайнятості не щомісячно . Тому, на думку суду, працівники центру зайнятості, яким не було своєчасно (щомісячно) повідомлено про наявність вакансій у відповідача не мали можливості направляти до них для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не були вжиті всі передбачені законом та необхідні заходи щодо створення протягом 2008 року робочих місць для працевлаштування інвалідів в нормативній кількості, тому його має бути притягнуто до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до пунктів 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. N 1767 ,,штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня поточного року, що настає за звітним; контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Санкції, передбачені ст. 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21 березня 1991 р. N 875-XII є адміністративно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 20 Господарського кодексу України , які згідно з приписом частини четвертої статті 217 ГКУ застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 238 ГКУ передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку - Законом України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".
Відповідно до ч.1 ст. 218 ГПК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Розрахунок розміру штрафних санкцій, підстави та розмір нарахування пені за несвоєчасність їх сплати відповідач не оспорює, тому, перевіривши зазначені розрахунки, суд вважає їх математично правильними.
Оскільки відповідачем своєчасно до 15 квітня 2009 року не сплачені штрафні санкції в розмірі - 23895,85 гривень, суд вважає, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі - 449,32 гривень в порядку, що затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223 та регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70.
За таких обставин, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21 березня 1991 р. N 875-XII суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Стягнути з ДВАТ «Первомайське шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23895,85 грн. та пені в розмірі 449,32 грн., а всього: 24345 (двадцять чотири тисячі триста сорок п'ять) гривень 17 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий:суддя В.С. Шембелян