Справа № 2-51/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Пахут С. О. ,

при секретарі Шевчук О.Б.,

за участю представника третьої особи - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Белзької міської ради до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Сокальської державної нотаріальної контори, Державного комунального підприємства ЛОР "Червоноградське МБТІ", ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.04.1993р.,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири по вул.Вокзальна,2 в м.Белз Сокальського району Львівської області від 05.04.1993 року, укладений між Виконачим комітетом Бельзької міської ради та ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що вищевказаний договір купівлі-продажу укладений з порушенням чинного на той час законодавства.

Правом набуття від свого імені майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, наділені лише юридичні особи, які мають цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей їх діяльності.

Сторонами оспорюваного договору являються ОСОБА_2 та виконком Белзької міської ради, який на той момент не був юридичною особою і не міг являтися стороною договору.

Вищенаведений договір укладений у відповідності до Положення "Про продаж громадянам у приватну власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, іх утримання і ремонт", яке ще до укладення договору втратило чинність.

Крім того, згідно даного положення, предметом договору купівлі-продажу може бути окрема квартира або одноквартирний житловий будинок, крім непридатних для проживання.

У рішенні виконавчого комітету вказано, що спірний будинок непридатний для проживання, а тому він не міг бути предметом договору купівлі-продажу.

Згідно вищевказаного Положення, незаселені квартири (будинки) підлягали продажу тільки тим громадянам, які постійно проживали і були прописані в даному населеному пункті.

ОСОБА_2 на момент укладення договору проживав та був прописаний у м.Червоноград, а тому не мав права купувати спірний будинок та оформити на нього право власності.

Відповідач не оплатив вартості спірного будинку і не провів відповідної реєстрації права власності на будинок.

Суб'єктом права комунальної власності на момент укладення договору являлися адміністративно-територіальні одиниці в особі міських рад народних депутатів, а тому правом продажу спірного будинку була наділена виключно Белзька міська рада, а не її виконком.

Белзька міська рада довідалася про оспорюваний договір лише в 2007 році, коли ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку, укладеного між Белзькою міською радою та ОСОБА_3, а тому просить поновити пропущений строк звернення до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав.

Пояснив, що виконком не мав права продавати спірний будинок, оскільки Положенням, на підставі якого здійснювався вказаний правочин, регламентовано продаж лише житлових квартир. Всупереч вимогам даного положення, на момент укладення договору спірний будинок був у аварійному стані, але документів, які це підтверджують немає.

Про існування оскаржуваного договору стало відомо лише тоді, коли міська рада повторно в 2005р. продала будинок ОСОБА_3 Тому, і було пропущено строк звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 суду пояснила, що багато років пропрацювала в міській раді, а тому про продаж ОСОБА_2 спірного будинку виконкомом міська рада однозначно повинна була знати.

Представник відповідача ОСОБА_6 позову не визнав. Пояснив, що ОСОБА_2 звернувся до Белзької міської ради і йому продали будинок, який на момент укладення договору був придатний для проживання. Будинок розібрали лише згодом.

Останній (ОСОБА_1) не повинен був знати чи наділений (Положенням) виконком правом продажу будинку; чим повинен керуватися нотаріус. Тому, і не сумнівався в правильності порядку укладення договору купівлі-продажу.

Відповідач не оформив права власності в БТІ, оскільки раніше це не було обов'язковим. На даний час не може вчиняти жодних дій, оскільки щодо будинку судом в черговий раз розглядається справа.

Міська рада не могла не знати про укладення вказаного договору, оскільки виконком був їй повністю підзвітний. Крім того, Касян неодноразово просив ОСОБА_2 продати йому цей будинок.

Оскільки з моменту укладення оскаржуваного договору минуло вісімнадцять років, вважає безпідставною вимогу позивача поновити строк звернення до суду.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник позов підтримали. Свою позицію мотивують тим, що Положення, на підставі якого виконкомом продано будинок ОСОБА_2, на момент укладення договору вже не діяло.

В судовому засіданні визнали, що на момент повторного продажу спірного будинку в 2005р., їм було відомо, що його власником є ОСОБА_1.

Представник третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. Подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Щодо вирішення даної справи покликається на розсуд суду.

Представник третьої особи ДКП ЛОР "Червоноградське МБТІ" в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгнляду справи. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розглядж справи у його відсутності суду не подав.

Вислухавши сторони, третю особу ОСОБА_3 та його представника, дослідивши докази по справі, суд відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно рішення виконавчого комітету Белзької міської ради народних депутатів №71 від 16.10.1990р., вирішено продати ОСОБА_2 за 4526крб. спірний будинок, який ніким не використовується та руйнується.

Вищевказаний будинок підлягав продажу по початковій балансовій вартості із врахуванням проценту зносу, визначеного комісією та його вартість складає 4526крб, що підтверджується актом, складеним комісією, яка обстежила будинок, за участю представника МБТІ.

З договору купівлі-продажу від 05.04.1993 року вбачається, що він укладений між виконавчим комітетом Белзької міської ради та ОСОБА_2.

Предметом даного договору виступає незаселений будинок по вул.Вокзальна, 2 в м.Белз Сокальського району Львівської області, який ОСОБА_2 купує для капітального ремонту та реконструкції.

В договорі також зазначено, що ОСОБА_2 сплачено повну вартість будинку, а саме 4526крб, які внесені на рахунок виконкому Белзької міської ради, що вбачається також і з квитанції від 22.11.1990 року. Тому, твердження позивача, що право власності на вищевказаний будинок до відповідача не перейшло через несплату його вартості, не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу та повністю спростовуються твердження позивача і в тій частині, що протягом надцяти років Белзька міська рада не знала про існування рішення свого виконавчого органу від 16.10.1990р. та про укладення ним 05.04.1993р. договору купівліпродажу з наступних підстав.

На момент прийняття рішення виконкомом Белзької міської ради був чинним Закон УРСР «Про міську, районну в місті Раду народних депутатів Української РСР», згідно статті 52 якого, виконавчим і розпорядчим органом міської, районної в місті Ради на родних депутатів є Виконавчий комітет, який обирається нею з числа депутатів.

Виконавчий комітет є безпосередньо підзвітним Раді, яка його обрала.

Крім того, виконавчий комітет був наділений, згідно статті 55 правом вирішувати всі питання, віднесені до відання Ради, за винятком тих, які відповідно до статті 47 цього закону, повинні вирішуватися тільки на сесіях ради.

Відповідно, стаття 47 продажу нерухомості до виключної компетенції сесії Ради не відносила.

Аналогічні норми звітування виконкому перед радою містив і Закон України «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», який діяв на момент укладення договору купівліпродажу.

Враховуючи наведене, суд визнає, що ОСОБА_2, оплативши вартість будинку виступає добросовісним набувачем спірного одноквартирного будинку, оскільки він не знав і не повинен був знати, чи наділений виконавчий комітет правом відчужувати йому даний будинок.

Крім того, згідно ст.4 ч.1 Закону України "Про власність", який діяв на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Тому, позиція позивача, що ОСОБА_2, проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав (згідно Положення) права претендувати на купівлю спірного будинку не заслуговує на увагу.

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу, оскільки всі істотні умови його виконано і відповідач добросовісно набув право власності на спірний будинок.

Керуючись ст.267 ЦК України, ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Белзької міської ради до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Сокальської державної нотаріальної контори, Державного комунального підприємства ЛОР "Червоноградське МБТІ", ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.04.1993р. за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд.

Головуючий: С. О. Пахут