Справа № 779/56/14-к
Провадження № 11-сс/779/111/2014
Категорія ст.170 КПК України
Слідчий суддя у 1 інстанції Хоростіль Р.В.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання Перегінця О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора Семківа Т.Г. апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 3 липня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
Указаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилучене майна – автомобіля марки « Мазда 6 », реєстраційний номер НОМЕР_1.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в клопотанні та в судовому засіданні слідчим не наведено належних підстав, що власнику даного транспортного засобу, на який він просить накласти арешт, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що в протилежному випадку слугувало б підставою для застосування саме такого виду забезпечення кримінального провадження.
У апеляційній скарзі прокурор посилається на незаконність ухвали. Зазначає, що ч.2 ст.170 КПК України, яка передбачає можливість накладення арешту на майно у вигляді речей, що відповідає вимогам частини другої статті 167 КПК України, не передбачено обов’язкової умови оголошення особі про підозру.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою накласти арешт на майно.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу, вказавши на допущені слідчим суддею порушення вимог закону.
З’ясувавши всі обставини, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, вислухавши прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
За змістом частини першої статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Частиною другою ст.170 КПК України передбачена можливість накладення арешту на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на час розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею, а також на даний час ОСОБА_5, який керував даним автомобілем, не повідомлялось про підозру і він не затримувався за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин рішення слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна відповідає вимогам закону.
Слідчим суддею належним чином мотивовано прийняття такого рішення з посиланням на норми кримінального процесуального закону та запропоновано слідчому механізм вирішення тих питань, про які йдеться в апеляції прокурора.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 3 липня 2014 року – без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді В.М. Дячук
ОСОБА_2
ОСОБА_3